Рішення № 82624633, 19.06.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4852/18

Номер провадження 2/404/2862/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В. за участі секретаря- Вітохіної Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного провадження, справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року АТ КБ”Приватбанк” звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту №б/н від 02.04.2009 року станом на 31.05.2018 року в розмірі -11 179,31 грн., з них: заборгованість за кредитом- 5 143,92 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом- 4 581,30 грн., заборгованість за пенею та комісією- 683,65 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 250 грн. - (фіксована частина), 520,44 грн.- (процентна складова), та 1 762,00 грн. - понесених судових витрат.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 02.04.2009 року відповідач отримала кредит у розмірі 8 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом в заяві. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.05.2018 року має заборгованість 11 179,31 грн., яка складається із заборгованості за кредитом- 5 143,92 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом- 4 581,30 грн., заборгованості за пенею та комісією- 683,65 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 250 грн. - (фіксована частина), 520,44 грн.- (процентна складова), та 1 762,00 грн. - понесених судових витрат.

З посиланням на зазначене сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про стягнення боргу. Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 серпня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по вказаній цивільній справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 27). 03 вересня 2018 року відповідачкою, через канцелярію суду, подано відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити та визнати недійсним (нікчемним) Кредитний договір № (б/н) від 02.04.2009 року між нею та Акціонерним Товариством Комерційним Банком “Приватбанк”. Вказала, що у квітні 2009 році отримала платіжну картку від ПАТ КБ «ПриватБанк», де був встановлений кредитний ліміт у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн., на підставі типової форми договору, запропонованої Банком, з умовами кредитного ліміту її не ознайомили, нічого не підписувала. Також позивачем не зазначено номера кредитного рахунку, ані номера платіжної картки. Згідно укладеного договору Банк зобов`язався надати споживчий кредит, а споживач повернути кредит та сплатити відсотки за користування. Підписання договору про надання кредиту стало наслідком чисельного порушення норм чинного законодавства та прав позичальника, як споживача кредитної послуги, з боку Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», а саме: невиконання переддоговірної роботи з позичальником, зміст правочину суперечить нормам законодавства України, обмеження можливості фізичної особи мати цивільні права та обов”язки, порушеня конституційних прав і свобод. Згідно п. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. Відповідно п. 2 цієї ж статті, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (а.с. 32-38).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 січня 2019 року, визнано обов”язковою явку до суду позивача, його представника (а.с. 56). 27 травня 2019 року відповідачкою, через канцелярію суду, подано клопотання про розгляд справи без участі та пояснення, згідно яких у задоволенні позовних вимог просила відмовити та визнати кредитний договір № (б/н) від 02.04.2009 року між нею та Акціонерним Товариством Комерційним Банком “Приватбанк” нікчемним на умовах повернення нею суми заборгованості за коритування кредитом, а саме 5 143,92 грн. Посилається на те, що 02 квітня 2009 року між АТ КБ «Приватбанк» та нею було укладено Кредитний договір № Б/Н та отримано кредит у розмірі 8000,00 (вісім тисяч) грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування в розмірі річних на суму залишку заборгованості. Разом з цим, позивач не мав право нараховувати штраф у твердій грошовій сумі. Крім цього, формування штрафу у розмірі 500 грн.+ 5% від суми заборгованості є подвійною відповідальністю за одне і теж ж порушення.

АТ КБ «Приватбанк» не застосовує заходів досудового врегулювання з нею спору, не пропонував компромісів, реструктуризації, тощо, у належний термін звернення Банком до неї. Вважає, що позивач зробив неправильний перерахунок заборгованості, а тому зменшення суми заборгованості до суми тіла кредиту буде справедливим (а.с. 68-71).

Представник позивача в судове засідання, через канцелярію суду, подала заяву про розгляд справи у їх відсутності, вимоги підтримала та просила задовольнити, проти відзиву поданого відповідачкою заперечила (а.с. 75). В судове засідання відповідач не з”явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась.

Дослідивши матеріали справи, суд позов задовольняє частково, із наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так судом з матеріалів справи з`ясовано, що 02 квітня 2009 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, відповідно якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 у заяві від 02 квітня 2009 року підтвердила, що зазначена заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг, з яким вона ознайомлена і згодна, що засвідчила своїм підписом.

Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. З наданого розрахунку встановлено, що ОСОБА_1 , користуючись кредитними коштами, періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом. Що стосується укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору та його складових, то, як зазначалося вище, підписавши 02 квітня 2009 року заяву ОСОБА_1 дала свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідач не надала. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами.

Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_1 не заявляла, зустрічний позов у строк для подання відзиву не пред”являла. За таких обставин, суд вважає, що між банком та відповідачем 02 квітня 2009 року був укладений кредитний договір, який виконувався сторонами. Відповідач отримала кредитні картки, остання з яких № НОМЕР_1 із строком дії по грудень 2016 року включно, що підтверджується довідкою банку. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідно до пунктів 3.1.1 та 33.1.3 Правил користування платіжною карткою карта дійсна до останнього календарного дня вказаного в картці місяця і по закінченню строку дії картки банк продовжує строк дії картки шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, якщо від клієнта не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку.

Згідно з пунктом 5.4 правил користування платіжною карткою строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

Позивач зазначав, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати, у зв`язку з чим, станом на 31.05.2018 року утворилась заборгованість у розмірі - 11 179,31 грн., з них: заборгованість за кредитом- 5 143,92 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом- 4 581,30 грн., заборгованість за пенею та комісією- 683,65 грн., а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг: штрафи 250 грн. - (фіксована частина), 520,44 грн.- (процентна складова), розрахунок якої додається (а.с. 4-6).

Разом з цим, аналізуючи наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування тобто з 01.01.2017 року, а відтак вимоги позивача в цій частині підлягають до задоволення частково, стягнувши заборгованість по процентам за користування кредитом по грудень 2016 року, включно.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, згідно пунктів 91-93 якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентам за користування кредитом та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року (справа № 489/9289/14-ц, провадження № 61-5307св18), у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо; боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку; такий висновок наведений і у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік, з 01.09.2014 року збільшена до 34,80% річних, а з 01.04.2015 року збільшена до 43,20 % річних.

Однак, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки - її збільшення до 34,80 % річних з 01.09.2014 року, 43,20 % річних з 01.04.2015 року, а тому суд за цей період бере до уваги первинну процентну ставку - 30,00 % річних. Крім того, проценти необхідно нараховувати виключно на тіло кредиту за процентною ставкою 30,00 % на рік тільки в межах строку дії кредитної картки, тобто по 31 грудня 2016 року, що становить 684 грн. 46 коп. та підтверджується таким розрахунком: 5 143,92 :100 х 30,00/ 365 х 853 дні = 3 606,38 грн. внесено 11 402,53 грн. Станом на 29.08.2014 року загальний залишок заборгованості за процентами становив 684,46 грн. (3 606,38-11 402,53)+684,46= 684,46 грн. У підсумку, заборгованість за процентами за весь період користування кредитом складає 684,46 грн., а не 4 581,30 грн.

Крім цього, цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Враховуючи викладене, у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією- 683,65 грн., так як з наданих розрахунків й заявлених вимог не можливо роз`єднати суми заборгованості по пені та комісії, суд вважає за необхідне, відмовити, в зв”язку із забороною подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі- 6 598,82 грн., з них: заборгованість за кредитом – 5 143,92 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 684,46 грн., штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 250 грн. - (фіксована частина), 520,44 грн.- (процентна складова).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку. Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 6 598,82 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1 040,06 грн. ( 6 598,82 грн. х 100% : 11 179,31 грн. х 1 762,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приват Банк” заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.04.2009 року в розмірі- 6 598,82 грн., з них: заборгованість за кредитом – 5 143,92 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 684,46 грн., штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штрафи 250 грн. - (фіксована частина), 520,44 грн.- (процентна складова), а також 1 040,06 грн. -сплаченого судового збору.

У іншій частині вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк “Приват Банк”, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 24 .06. 2019 року.

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда