Ухвала суду № 82624610, 25.06.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/4281/19

Номер провадження 2-о/404/133/19

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

25 червня 2019 року м. Кропивницький Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда - Бершадська О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Фортечний районний у місті Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Попова, 26, м. Кропивницький) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, зазначивши заінтересованою особою Фортечний районний у місті Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, якою просить встановити юридичний факт, що національність ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кіровограді, Кіровоградської області, за національністю є «німкенею»

Посилається на те, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі записів актів цивільного стану про народження зроблено відповідний запис № 2625 від 17.10.1939 р.н. У свідоцтві про народження у графі "батько" зазначено: ОСОБА_2 , національність - "росіянин", у графі "мати" зазначено: ОСОБА_3 , національність - "німкеня". 14.11.1964 року вийшла заміж, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану громадян було зроблено актовий запис № 1295. У вказаному актовому записі № 1295 від 14.11.1964 року у відомостях про дружину вказано національність - "росіянка". Під час укладання шлюбу взяла прізвище чоловіка ОСОБА_1 . 13.11 1969 року її шлюб був розірваний, про що зроблено відповідний актовий запис № 786. У відомостях про дружину вказано національність "росіянка". Після розлучення взяла дівоче прізвище ОСОБА_1 . Оскільки, під час укладання шлюбу та розірвання шлюбу не мала вільного права вибору своєї національності, то в теперішній час бажає відновити свою істинну національність по лінії матері "німкеня", у зв`язку із чим необхідно внести зміни до актового запису про розірвання шлюбу. З метою внесення змін у зазначені актові записи звернулася з відповідною заявою до Фортечного районного у місті Кропивницькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, однак отримала відмову. Відмова була мотивована тим, що Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503, не передбачається внесення до паспорту відомостей про національності, тому відділи державної реєстрації актів цивільного стану фактично не мають підстав, при пред`явленні паспорта громадянина України вносити ці відомості під час реєстрації, а також проводити у межах своєї компетенції виправлення щодо національності у актових записах цивільного стану, зміна національності не входить до компетенції відділів РАЦС.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно із ч. 1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як вбачається із матеріалів заяви ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту належності заявниці до певної національності. При цьому, рішення, дії чи бездіяльність органу ДРАЦС щодо внесення змін до актових записів цивільного стану заявниця не оскаржує.

З огляду на викладене справа не містить ознак публічно-правового спору.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 за позовом фізичної особи до органу ДРАЦС про зобов`язання внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі національності його батька «поляк» замість «українець».

Разом з тим, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).

Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» від, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України, особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, провадження № 14-215цс19.

З огляду на вищевикладене, суддя вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, а відтак у відкритті її провадження необхідно відмовити.

При цьому, роз"яснити ОСОБА_1 її право на оскарження відмови

Фортечного районного у місті Кропивницькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, як суб"єкта владних повноважень, у внесенні змін до актового запису в судовому порядку за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.186, 353, 447 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за її заявою, заінтересована особа Фортечний районний у місті Кропивницькому відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда О. В. Бершадська