Рішення № 82622673, 03.06.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3435/19

2/212/1898/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Курбакової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», (далі – ПрАТ «Суха Балка»), моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я у розмірі 190000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що працював з 19.01.1982 року по 31.07.2002 року бетонником, підземним прохідником та каменщиком на підприємстві відповідача ПрАТ «Суха Балка».

ОСОБА_1 працював протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання.

13 червня 1996 року на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, в якому зазначено, що робота виконується в підземних умовах, робоче місце має по 1 фактору ІІІ класу, 3 і 2 ступенем шкідливості и 4 фактори ІІІ класу 1 ступеня шкідливості, тим самим встановлюється, що умови роботи дуже небезпечні та шкідливі.

Висновком ЛЕК Укр НДПРОММЕД від 1996 року ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба 2 ступеня з полірадикулопатією, помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта, з нейродистрофією у вигляді двостороннього плече лопаткового пері артрозу ПФС 2 ст., деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів ПФ 1 ст., з вегетативно-сенсорною полінейропатією, зовнішнім епікондильозом плечей, вираженим больовим синдромом.

Згідно довідки МСЕК від 17.05.2007 року позивач повторно пройшов огляд, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності – 40% та третю групу інвалідності з 17 травня 2007 року – безстроково, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії ДНА-02 № 017371 виданою на ім`я позивача.

Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства -статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов`язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст. 13 Закону України «Про охорону праці» несе безпосередню відповідальність, оскільки професійне захворювання виникло у Позивача внаслідок порушення адміністрацією підприємства норм з безпеки праці під час виконання трудових обов`язків, заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.

Оскільки ОСОБА_1 втратив своє здоров`я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. В зв`язку з професійним захворюванням змінився уклад та якість життя, що завдає ОСОБА_1 моральних страждань.

Все вищенаведене і є підтвердженням душевних переживань, що призводять до значних і постійних моральних страждань та змушують звернутися до суду з даним позовом.

В якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я Позивач просить стягнути з ПрАТ «Суха Балка» компенсацію 190 000,00 грн.

Ухвалою суду від 20 квітня 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з призначенням дати та часу розгляду справи.

28 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» на позовну заяву ОСОБА_1 . У своєму відзиві відповідач зазначив, що вважає суму завищеною, такою що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої він стверджує. Сума не відповідає вимогам розумності та справедливості. Тобто, позовні вимоги, щодо відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров`я у розмірі 190 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 19.01.1982 року по 31.07.2002 року бетонником, підземним прохідником та каменщиком на підприємстві відповідача ПрАТ «Суха Балка». 31 липня 2002 року був звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, копія міститься в матеріалах справи.

13 червня 1996 року на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, в якому зазначено, що робота виконується в підземних умовах, робоче місце має по 1 фактору ІІІ класу, 3 і 2 ступенем шкідливості и 4 фактори ІІІ класу 1 ступеня шкідливості, тим самим встановлюється, що умови роботи дуже небезпечні та шкідливі.

Висновком ЛЕК Укр НДПРОММЕД від 1996 року ОСОБА_1 було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба 2 ступеня з полірадикулопатією, помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта, з нейродистрофією у вигляді двостороннього плече лопаткового пері артрозу ПФС 2 ст., деформуючий артроз ліктьових та колінних суглобів ПФ 1 ст., з вегетативно-сенсорною полінейропатією, зовнішнім епікондильозом плечей, вираженим больовим синдромом.

Згідно довідки МСЕК від 17.05.2007 року позивач повторно пройшов огляд, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності – 40% та третю групу інвалідності з 17 травня 2007 року – безстроково, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії ДНА-02 № 017371 виданою на ім`я позивача.

Встановлюючи правовідносини, якими регулювалось положення сторін під час означених подій, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» та отримав професійне захворювання, пов`язане із виконанням трудових обов`язків, то йому, з огляду на тривалість періоду його трудової діяльності має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами мали місце в період з 1982 року до 2002 року, тобто правовідносини виникли до набрання чинності діючим ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин , виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (не майнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно частині 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини факту душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Як вбачається зі змісту акту розслідування профзахворювання П-4, комісія встановила порушення закону, що призвели до профзахворювання, тобто вину відповідача, який не забезпечив належні умови прані.

Рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.

Відповідно до 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 №472, що діяли на час виникнення правовідносин і до липня 2001 року, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, згідно цього НПА в різні періоди його дії у часі, коливався від 150 до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в редакції від 03.10.1997р., п.11 Правил).

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного суду України, наведених в п. 9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (асз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача загальний стаж 18 років, в умовах впливу шкідливих факторів 14 років 4 місяці.

Згідно положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімального прожиткового мінімуму - становить 1921,00 грн.

Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 , сорок прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76840,00 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст.141 ЦПК України, стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України,Законом України «Про охорону праці»,ст. 440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.23,1167 ЦКУ, ст.237-1 КзпПУ, ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 76840,00 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та всіх інших податкових платежів.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга у Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄРДПОУ- 00191329.

Суддя: Ю. В. Козлов