Рішення № 82621138, 12.06.2019, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/3964/18

провадження №2/504/1265/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Вінській Н.В.,

секретаря Сухіна Н.В.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом в якому просив визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову зазначила, що після смерті відкрилася спадщина на вищевказане майно. За час свого життя ОСОБА_3 склала заповіт, як розпорядження на випадок своєї смерті, яким заповіла мені усе майно, яке належало їй на момент відкриття спадщини. У вищевказаному будинку позивачка постійно проживала разом зі своєю бабусею до дня її смерті, чим фактично прийняла спадщину.

В судове засідання позивач не з`явилася, її адвокат Гарчева Л.М. надала до суду заяву якою просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області в судове засідання не з`явився надавши заяву про визнання позову та розгляд справи без участі відповідача.

В порядку ч.2 ст.197 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, перевіривши спадкову справу, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 21 липня 1998 року виконкомом Визирської сільської ради Комінтернівського району, Одеської області.(а.с.11)

За життя ОСОБА_3 склала заповіт яким все своє майно, де б воно не було із чого б воно не складалося заповідала ОСОБА_4 шлюбу ОСОБА_5 , заповіт посвідчено секретарем Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.(а.с.14)

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після розірвання шлюбу позивачка повернула собі прізвище « ОСОБА_8 ». (а.с.37-38)

Згідно записів погосподарської книги №1 Визирської сільської ради особистий рахунок №92 стор. 92 за ОСОБА_3 значиться одноповерховий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці розміром 0,360 га за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 12)

Згідно до довідки №02-14/1158 від 23 жовтня 2018 року виданої виконкомом Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області ОСОБА_3 , 1909 року народження по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 на день смерті разом з нею проживала ОСОБА_9 ОСОБА_10 .(а.с. 15)

У відповідності до акту обстеження складеного депутатом Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області Сологуб О.Р. у присутності сусідів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 позивач ОСОБА_13 проживає в будинку АДРЕСА_3 з 1987 року. В будинку знаходяться її особисті речі, вона здійснила ремонт будинку, обробляє земельну ділянку, сплачує комунальні послуги.(а.с.13)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивач постійно та на день смерті проживав разом зі спадкодавцем, а отже фактично прийняла спадщину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 04.10.1991 року №7, з наступними змінами і доповненнями, у п.9 зазначено, що право власності на житловий будинок, збудований громадянином на відведеної йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Відповідно до Цивільного кодексу УРСР 1963 року та інших нормативно-правових актів, що регулювали правовідносини по державній реєстрації права власності на нерухоме майно до набуття чинності новим Цивільним кодексом України, а саме до 01.01.2004 року, та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №195-ІУ, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Діючим на той час законодавством передбачалася тільки державна реєстрація будівель споруд, реєстрація права власності на нерухоме майно, доказом чому, відносно будинків і будівель, були відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, записи у погосподарських книгах сільських рад.

Статтею 3 Закону №195-ІУ визначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за життя ОСОБА_3 .. набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 і це право підлягає успадкуванню в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Оскільки ОСОБА_14 померла у 1995 році ( до набрання чинності ЦК України 2003р.), а позивач фактично прийняв спадщину після її смерті, данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.

Так відповідно до ч.1 ст.525 ЦК Української РСР (в редакції 18.07.1963 року) часом Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місто, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Як передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР 1963р. при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, інший з подружжя та батьки померлого.

Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, причому ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Отже, позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 529 ЦК УРСР). Він у передбачений законом строк не звернувся до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини, однак після смерті спадкодавця позивач продовжив розпоряджатися спадковим майном, отже відповідно до ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину фактично, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, була виражена у його діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (проживання на момент смерті із спадкодавцем, утримання у себе документів на земельну частку пай, тощо). В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивач не має можливості у зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст. ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_15 , право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними господарчими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , що залишився після смерті баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до апеляційного суду Одеської області відповідно до ч. 1 ст. 354 та ст. 355 ЦПК України .

Відповідно до пункту 15.5 перехідних положень ЦПК України в редакції 15.12.2017 року до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя: Н.В. Вінська