Ухвала суду № 82620876, 19.06.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/4455/17

Провадження № 1-кп/496/84/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області в складі: головуючого – судді Буран В.М,

за участю: секретаря – Дигуляр А.С.,

прокурора – Кокорєв Д.В.,

потерпілих – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представників потерпілих – Білянської К.А.,

захисників обвинуваченого – Дмітрієва Р.Б., Плачкова Ф.І.

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

13.06.2019 року через канцелярію суду від прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Одеській УВП-21 УДПтС України в Одеській області строком на 60 днів.

Потерпілі та їх представники в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Представник потерпілих ОСОБА_6 в судовому засіданні не з`явилась, але надала до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики які існували при обранні запобіжного заходу не зменшились.

Захисник обвинуваченого Дмітрієв Р.Б. в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, та зазначив, що обвинувачений не має можливості лікуватись там де він зараз знаходиться, та вказав, що в матеріалах справи наявна довідка про те, що обвинуваченому потрібне лікування в спеціалізованому закладі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив замінити обвинуваченому запобіжний захід тримання під вартою на інший більш м`який.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення не з`явиться на суді /дело Stogmuller против Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /дело Stogmuller против Austria/;

ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /дело Matznetter против Austria/;

ризик, що особа порушить громадський порядок /дело Letellier против France/.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /дело W. против Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може ухилятися від правосуддя, суд виходить з того, що санкція статті за якою обвинувачується ОСОБА_5 передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, що на думку суду є важливим аргументом, що він може переховуватись від правосуддя.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Безумовне не визнання вини обвинуваченим, на думку суду може свідчити на користь того, у разі звільнення з під варти, обвинувачений може здійснювати вплив на свідків та потерпілих по вищезазначеній справі.

Так, ст. 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 р. "Про взяття під варту до суду" зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, з огляду на особу обвинуваченого, визначає вірогідність переховування від органів розслідування та /або суду.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що інші характеризуючі данні ніж зібрані досудовим слідством, що можуть мати значення, стороною захисту не надані, а також те, що особа обґрунтовано обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, враховуючі інші зібрані досудовим слідством матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає необхідним продовжити ізоляцію ОСОБА_5 від суспільства, оскільки зазначені фактори виправдовують тримання даної особи під вартою.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи

Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 05.05.2019 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а також звертає увагу на те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі, а також скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до загибелі чотирьох осіб, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, вину не визнав, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, відповідно до якої, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Суд звертає також увагу на лист начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області №209 від 19.12.2018 року про стан здоров`я ОСОБА_8 , який наданий на запит захисника Дмітрієва Р.Б., де утримується обвинувачений ОСОБА_9 , в якому зазначено лише про те, які встановлені діагнози відносно обвинуваченого та не зазначено про неможливість обвинуваченого утримуватись в умовах слідчого ізолятора. Консультації проводяться з залученням фахівців, у зв`язку із чим відсутні достатні підстави для зміни раніше застосованого до нього запобіжного заходу.

Таким чином твердження обвинуваченого та його захисника про не задовільний стан його здоров`я та необхідність його лікування тільки в медичних закладах за межами установи Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області об`єктивно нічим не підтверджується, а надання рекомендованого дієтичного харчування та симптоматичного лікування, можливо в умовах Одеської УВП-21.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає, що захисник обвинуваченого не надав до суду належних доказів щодо зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою,

як він зазначив в запереченнях.

Приймаючи до уваги те, що на теперішній час судовий розгляд даного кримінального провадження триває, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, не зникли, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою. Наявність у обвинуваченого місця постійного проживання жодним чином не свідчить про можливість запобігти заявленим ризикам.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Захиснику Дмітрієву Р.Б. відмовити в задоволені обрання обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний період доби.

Захиснику Плачкову Ф.І. відмовити в задоволені обрання іншого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , передбаченого ч.1 п. 1-4 ст. 176 КПК України.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме з 19 червня 2019 року по 17 серпня 2019 року, включно.

Утримання обвинуваченого проводити в ОСІ.

Повний текст оголошено 25 червня 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом 7 днів з дня її проголошення відповідно до рішення Конституційного суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 справа № 3-208/2018(2402/18).

Суддя Буран В.М.