Рішення № 82618008, 25.06.2019, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/377/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго"

до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона»

про стягнення 219 052,66 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

15.05.2019 Акціонерне товариство «Херсонобленерго» звернулося з позовом до Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» про стягнення 219 052,66 грн, з яких: 589,71 грн пені за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 49,14 грн річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 202 214,69 грн пені за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії, 16 199,12 грн річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на підставі укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії № 591 від 14.05.2003 поставляв Відповідачу електричну енергію, чим належно виконував свої зобов`язання. Проте, Відповідач у період жовтень - грудень 2018 року вартість активної та реактивної електричної енергії сплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, що призвело до порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Зокрема, відповідно до розрахунку нарахованих сум Позивачем:

- 589,71 грн пені та 49,14 грн річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії нараховані за зобов`язаннями листопада 2018 року у сумі 53 672,42 грн за період з 10 по 17 грудня 2018 року; за зобов`язаннями грудня 2018 року у сумі 44 439,04 грн за період з 11 по 16 січня 2019 року;

- 202 214,69 грн пені та 16 199,12 грн річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії нараховані за зобов`язаннями жовтня, листопада та грудня 2018 року, з урахуванням періодів часткового погашення заборгованості.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються та у поданому до суду відзиві він зазначив, що:

- з наданого Позивачем розрахунку пені за спожиту активну електроенергію неможливо встановити правильність її обрахунку, а тому нарахування пені у сумі 202 214,69 грн є необґрунтованим,

- розмір неустойки повинен бути зменшений судом у зв`язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством та забезпечує важливі функції водопостачання та водовідведення, а тому стягнення значної суми пені є значним фінансовим тягарем.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 20.05.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (18.06.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (24.06.2019) - відповідь на відзив.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

14.05.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (яке на даний час має назву - Акціонерне товариство «Херсонобленерго»), як Постачальником, та Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона», як Споживачем, був укладений договір про постачання електричної енергії № 591, а також додаткові угоди до нього від 26.10.2016 та від 15.01.2018.

Основними умовами цього договору, які впливають на визначення характеру правовідносин сторін та предмет спору, є наступні:

- «Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю …, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної … електричної енергії …» (пункт 1),

- «Споживач зобов`язується … 2.3.3. Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 2 до договору … 2.3.4. Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії … згідно з додатком № 9 …» (пункт 2.3.);

- «За невнесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати» (пункт 4.2.1.),

- «У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування …» (пункт 5 додатку № 2 до договору).

На виконання умов договору Позивач за актами прийому-передачі здійснював протягом жовтня - грудня 2018 року передачу електричної енергії.

Так, ним передано Відповідачу електричної енергії за актами:

- № 10а від 31.10.2018 про передачу активної електроенергії на суму 5 291 585,95 грн,

- № 10р від 31.10.2018 про передачу реактивної електроенергії на суму 48 988,56 грн,

- № 11а від 30.11.2018 про передачу активної електроенергії на суму 5 420 429,69 грн,

- № 11а від 30.11.2018 про передачу реактивної електроенергії на суму 53 672,42 грн,

- № 12а від 31.12.2018 про передачу активної електроенергії на суму 6 046 389,79 грн,

- № 12а від 30.11.2018 про передачу реактивної електроенергії на суму 44 439,04 грн.

Натомість, за обліковими даними Позивача Відповідач вартість отриманої електроенергії сплачував несвоєчасно та не у повному обсязі, що не заперечується і самим Відповідачем, а тому не потребує окремого доказування у відповідності до частини 1 статті 75 ГПК України.

У зв`язку з несвоєчасною та неповною сплатою вартості отриманої електроенергії Позивачем згідно до розрахунків нараховано:

- 202 214,69 грн пені та 16 199,12 грн річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої активної електричної енергії,

- 589,71 грн пені та 49,14 грн річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

У даному контексті суд також зазначає, що з наданого Позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату вартості отриманої активної електричної енергії взагалі не вбачаються суми здійсненого нарахування по відповідним періодам та загальна сума нарахування пені.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір енергопостачання.

Так, відповідно до приписів частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язується оплатити її та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими:

- «Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1);

- «кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором» (частина 2);

- «не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманої електричної енергії порушив взяте на себе зобов`язання та під час судового розгляду не довів зворотного.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання» (частина 3).

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Так, в пункті 4.2.1. договору сторони встановили, що «за невнесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3, 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати».

Отже, цим пунктом сторонами не визначено суми, від якої підлягає обрахунок подвійної облікової ставки Національного Банку України, тобто не вказано, що пеня підлягає нарахуванню на суму невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а тому суд приходить до висновку, що цим пунктом пеня сторонами не визначалася, оскільки відсутня словесна математична формула нарахування у повному її вигляді.

Водночас, нарахування пені за договором встановлено сторонами також у Додатку № 2 «Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації (оплата за фактом)». Зокрема, за змістом пункту 5 цього додатку «уразі несвоєчасної оплати обумовлених даним Порядком платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування …».

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами обумовлена договором можливість нарахування пені у вказаному розмірі у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості активної електричної енергії, оскільки Додатком № 2 регулюється порядок сплати активної електричної енергії.

Проте, у поданому Позивачем розрахунку пені за несплату активної електричної енергії відсутні суми нарахування по періодам несплати та загальна сума нарахованої пені, а тому стягнення пені у сумі 202 214,69 грн є необґрунтованим через недоведеність Позивачем правильності її нарахування.

Відносно нарахування Позивачем пені у сумі 589,71 грн за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії суд зазначає, що ним не доведено шляхом надання відповідних доказів (а саме Додатку № 9 про порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії) правомірності нарахування пені, оскільки, як зазначено вище, положеннями пункту 4.2.1. пеня сторонами не визначалася, а Додаток № 9 до матеріалів справи Позивачем не надавався.

З огляду на вказані правові приписи та фактичні обставини справи Позивачем не доведено правомірність нарахування пені, а тому вимоги про її стягнення є безпідставними.

У зв`язку з наведеним висновком судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача щодо необхідності зменшення нарахованої пені.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити … три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Сплата річних не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Зокрема, Позивачем нараховані річні у сумі 16 199,12 грн за несвоєчасну сплату вартості отриманої активної електричної енергії за період з 09.11.2018 по 29.01.2019 та 49,14 грн за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з 10.12.2018 по 16.01.2019 (з урахуванням періодів заборгованостей та сум часткової оплати).

Судом розрахунки річних перевірені та констатується їх правильність

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу 16 199,12 грн річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої активної електричної енергії за період з 09.11.2018 по 29.01.2019 та 49,14 грн річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з 10.12.2018 по 16.01.2019.

Висновки суду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 16 199,12 грн річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої активної електричної енергії та 49,14 грн річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог у цій частині, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Разом з тим, позовні вимоги про стягнення 202 214,69 грн пені за несвоєчасну сплату вартості отриманої активної електричної енергії та 589,71 грн пені за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № Е72173 від 10.05.2019 у сумі 3 285,79 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам у сумі 243,81 грн (7,42% задоволених вимог).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (73000, м. Херсон, площа ім. Ю.Тутушкіна, 9; код 03355726) на користь Акціонерного товариства «Херсонобленерго» (73003 м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5; ідентифікаційний код 05396638) - 16 199,12 грн річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої активної електричної енергії, 49,14 грн річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії та 243,81 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін