Рішення № 8261582, 16.02.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.10           Справа № 15/278-09. за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Битмаркет”, м. Суми

про стягнення 886970 грн. 58 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Холодов Е.М., довіреність №1446 від 11.08.2009р.

Від відповідача: не з‘явився.

В судовому засіданні 15.02.2010р. оголошувалася перерва до 16.02.2010р. о 11 год. 00 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 886970 грн. 58 коп. заборгованості по кредитному договору №021 від 25.10.2006р., в тому числі 800000 грн. 00 коп. основного боргу, 26526 грн. 85 коп. відсотків за користування кредитом, 51 625 грн. 12 коп. – пені, 7458 грн. 28 коп. 3% річних, 1360 грн. 33 коп. інфляційних витрат.

Позивач в судове засідання 21.12.2009р. подав уточнення до позовної заяви №2074 від 21.12.2009р., оскільки до дня подачі позовної заяви до суду, а саме 11.11.2009р. відповідачем частково була погашена заборгованість по відсоткам на суму 10107 грн. 44 коп. і позивач збільшив розмір суми пені, інфляційних витрат та 3% річних станом на 16.11.2009р. Тому, позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 880762 грн. 42 коп. заборгованості по кредитному договору №021 від 25.10.2006р., в тому числі 800000 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 16 419 грн. 41 коп. відсотків за користування кредитом, 54 840 грн. 55 коп. – пені, 7928 грн. 84 коп. 3% річних, 1573 грн. 62 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення до позовної заяви прийнято судом до розгляду.

Відповідач в письмового відзиву на уточнення до позовної заяви з обґрунтуванням своєї позиції по справі суду не подав. Факт отримання кредиту представником відповідача в судових засіданнях не заперечувався.

Відповідачем була подана зустрічна позовна заява, в якій він просить суд задовольнити зустрічний позов, визнати недійсною додаткову угоду №3 від 24.04.2009р. до кредитного договору №21 від 25.10.2006 року в частині збільшення відсоткової ставки (п. 2 угоди) до розміру 26,2% річних, яка укладена між позивачем та відповідачем з дати її укладення, а в позові позивачу за первісним позовом відмовити за необґрунтованістю.

Для вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову до розгляду в судовому засіданні 15.02.2010р. оголошувалася перерва до 16.02.2010р. о 11 год. 00 хв.

Суд розглянувши вказаний зустрічний позов встановив, що він взаємно пов‘язаний з первісним, відповідає вимогам ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду з первісним позовом у відповідності до ст. 60 ГПК України.

Відповідач за зустрічним позовом подав в дане судове засідання відзив на зустрічний позов, в якому зазначає, що він є необґрунтованим, а тому просить суд залишити його без задоволення, а первісний позов задовольнити у повному обсязі заявлених вимог.

Таким чином, оскільки всім учасникам судового процесу була надана можливість в установлений законом термін обґрунтувати свою позицію, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством Банк "БІГ Енергія" в особі директора Сумської філії ВАТ Банк "БІГ Енергія" (кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю «БИТМАРКЕТ» в особі директора товариства (позичальник) був укладений кредитний договір № 021 про надання позичальнику кредиту у формі кредитної лінії.

До вказаного кредитного договору були укладені додаткові угоди, а саме: додаткова угода №1 від 31.01.2008р., додаткова угода №2 від 30.01.2009р. та додаткова угода №3 від 24.04.2009р.

Відповідно до умов кредитного договору та додаткової угоди № 1 від 25.01.2008 року позивач, виконуючи свої зобов'язання по кредитному договору, надав відповідачу суму кредиту у розмірі 800 000,00 грн. для здійснення ним своєї підприємницької діяльності зі сплатою, починаючи з 24.04.2009 року, 26,2 % річних за його користування.

За вказаним кредитним договором відповідач взяв на себе зобов'язання у порядку та в строки, передбачені кредитним договором та додатковими угодами до нього № 2 від 30.012009 року та № 3 від 24.04.2009 року, погасити кредит у розмірі 800 000,00 грн. та сплати нараховані відсотки за його користування 23 липня 2009 року.

Пункт 2.4 кредитного договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 31.01.2008р., визначив, що відсотки за користування кредитом нараховуються з моменту фактичної наявності заборгованості за кредитом по день, що передує винесенню його на рахунок прострочених кредитів. При виникненні простроченої заборгованості за кредитом, відсотки за користування кредитом не нараховуються. В подальшому кредитором нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої за весь період заборгованості.

Відповідач, згідно п. 3.3.5 кредитного договору, зобов‘язався в терміни, визначені цим договором, повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

Але, як пояснив представник позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання по кредитному договору, не повернув кредит 23 липня 2009 року та не сплатив проценти за його користування. І станом на 09.11.2009 року заборгованість відповідача по кредитному договору склала:

-          по кредиту у сумі - 800 000,00 грн.;

-          по відсоткам за червень і липень 2009 року у сумі - 26 526,85 грн.

Факт отримання відповідачем від позивача кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема кредитним договором з укладеними до нього додатковими угодами та розрахунком суми боргу. Крім цього, вказаний факт був визнаний представником відповідача в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання 21.12.2009р. подав уточнення до позовної заяви №2074 від 21.12.2009р., оскільки до дня подачі позовної заяви до суду, а саме 11.11.2009р. відповідачем частково була погашена заборгованість по відсоткам на суму 10107 грн. 44 коп. і позивач збільшив розмір суми пені, інфляційних витрат та 3% річних станом на 16.11.2009р. Тому, позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 880762 грн. 42 коп. заборгованості по кредитному договору №021 від 25.10.2006р., в тому числі 800000 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 16 419 грн. 41 коп. відсотків за користування кредитом, 54 840 грн. 55 коп. – пені, 7928 грн. 84 коп. 3% річних, 1573 грн. 62 коп. інфляційних витрат. Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення до позовної заяви прийнято судом до розгляду.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача становить: 800000 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 16 419 грн. 41 коп. боргу по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов‘язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов‘язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказів сплати боргу по кредиту та відсотків по кредиту відповідачем суду не подано, також не подано і аргументованих заперечень вимогам позивача, тому уточнені позовні вимоги в частині стягнення 800000 грн. 00 коп. боргу по кредиту та 16 419 грн. 41 коп. відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім цього, згідно уточнених позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 54 840 грн. 55 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, яка передбачена п.4.1 кредитного договору №021 від 25.10.2006р. (в разі несвоєчасного погашення кредиту та сплати відсотків за його користування, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за весь період заборгованості).

Так, згідно уточнених позовних вимог, сума пені у розмірі 54 840 грн. 55 коп. складається із суми пені за простроченою основною сумою кредиту та з суми пені за простроченими відсотками, а саме позивач просить стягнути 52745 грн. 20 коп. пені за простроченою основною сумою кредиту за період з 24.07.2009р. по 16.11.2009р. та 2095 грн. 35 коп. пені за простроченими відсотками за період з 24.07.2009р. по 16.11.2009р.

Нарахування пені передбачено умовами кредитного договору, пеня нарахована позивачем в межах строків позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Тому позовні вимоги в частині стягнення 54 840 грн. 55 коп. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 546, 549 Цивільного Кодексу України.

Також за несвоєчасне виконання зобов’язань по кредитному договору №021 від 25.10.2006р. позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача 7928 грн. 84 коп. 3% річних та 1573 грн. 62 коп. інфляційних витрат.

Заявлена до стягнення сума 3% річних в розмірі 7928 грн. 84 коп. складається з суми 3% річних від суми боргу по кредиту в розмірі 7627 грн. 40 коп. за період з 24.07.2009р. по 16.11.2009р. та з суми 3% річних від суми боргу по відсоткам в розмірі 301 грн. 44 коп. за період з 24.07.2009р. по 16.11.2009р.

А заявлена до стягнення сума інфляційних витрат в розмірі 1573 грн. 62 коп. складається з суми інфляційних витрат по кредиту в розмірі 1523 грн. 29 коп. за період з 24.07.2009р. по 16.11.2009р. та з суми інфляційних витрат по відсоткам в розмірі 50 грн. 33 коп. за період з 24.07.2009р. по 16.11.2009р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення 7928 грн. 84 коп. 3% річних та 1573 грн. 62 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо зустрічного позову:

Подана зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсною додаткову угоду №3 від 24.04.2009р. до кредитного договору №21 від 25.10.2006 року в частині збільшення відсоткової ставки (п. 2 угоди) до розміру 26,2% річних, яка укладена між позивачем та відповідачем з дати її укладення, обґрунтована тим, що відповідач за зустрічним позовом в односторонньому порядку вирішив внести зміни до кредитного договору і зобов‘язав у примусовій формі позивача за зустрічним позовом підписати додаткові угоди, якими внесено зміни до кредитного договору в частині розміру ставки за користування грошовими коштами.

Позивач за зустрічним позовом посилається на ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до якої встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічний позов, в якому зазначає, що вказаний позов не є обґрунтованим з огляду на наступне:

Додатковою угодою № 3 від 24.04.2009 року, відповідно до п. 1, 2 угоди сторони домовилися збільшити розмір процентної ставки до 26,2% річних. Отже при укладанні спірної додаткової угоди №3 від 24.04.2009 року волевиявлення сторін правочину було вільним в відповідало їх внутрішній волі, тому що умови додаткової угоди були взаємовигідні обом сторонам, про що також свідчать їх підписи на угоді, які скріплені печатками сторін.

Оскільки сторони уклали, підписали і скріпили печатками цю спірну додаткову угоду, то на думку відповідача за зустрічним позовом, твердження позивача за зустрічним позовом про те, що відповідач за зустрічним позовом в односторонньому порядку змінив відсоткову ставку по кредиту є безпідставними. Ставка змінена за згодою сторін, а не в односторонньому порядку і ця згода зафіксована у додатковій угоді № 3 до кредитного договору.

Суд вважає, що зустрічний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства.

Відповідно до норми, що міститься в ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, узгоджений сторонами в договорі, може змінюватися, виходячи із різних факторів. Однак в будь-якому випадку така зміна має бути узгоджена банком та боржником та закріплена на рівні додаткової угоди до кредитного договору. Тобто, клієнт банку може або погодитися із запропонованою процентною ставкою, або шукати кращі умови кредитування.

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору №021 від 25.10.2006р. у разі зміни облікової ставки НБУ, вартості кредитних ресурсів, внаслідок чого це прямо або опосередковано вплине на стан відсоткових ставок на кредитному ринку України, що змушує кредитора відповідно до законодавства ініціювати зміну розміру плати за користування кредитом, останній повідомляє про це позичальника та надає угоду про внесення змін до цього договору.

На час видачі кредиту 25.10.2006 року облікова ставка НБУ становила 8,5% річних. В період підписання спірної додаткової угоди облікова ставка НБУ збільшилася до 12% річних. Сплата нових відсотків була встановлена сторонами з 01.05.2009 року, тобто після її введення. Тому з боку відповідача за зустрічним позовом не порушені умови кредитного договору, а навпаки відповідач за зустрічним позовом надавав послуги позивачу відповідно до умов договору та діючого законодавства України.

Крім цього, позивач добровільно сплатив відповідачу за користування кредитом за новою відсотковою ставкою 31905 грн. 04 коп. і раніше ним не вказувалося, що додаткова угода №3 від 24.04.2009р. була укладена в односторонньому порядку і відповідач за зустрічним позовом зобов‘язав у примусовій формі позивача за зустрічним позовом її підписати.

Як вбачається з матеріалів справи спірна додаткова угода № 3 від 24.04.2009 року, як і кредитний договір №021 від 25.10.2006р. і інші додаткові угоди до нього, були підписані директором позивача за зустрічним позовом І.В.Сороченко і скріплені печаткою підприємства, тому твердження позивача за зустрічним позовом про те, що спірна додаткова угода була укладена відповідачем за зустрічним позовом в односторонньому поряду не є дійсним.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом не подано доказів того, що відповідач за зустрічним позовом зобов‘язав позивача за зустрічним позовом у примусовій формі підписати спірну додаткову угоду.

Тобто, позивачем за зустрічним позовом не доведено факту примусу і наявність його безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Хоча стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 24.04.2009р. до кредитного договору №21 від 25.10.2006 року в частині збільшення відсоткової ставки (п. 2 угоди) до розміру 26,2% річних, не може підлягати задоволенню, тому в задоволенні зустрічного позову відмовляється.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом з урахуванням уточнених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 60, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Битмаркет” (40000, м. Суми, вул. пл.. Покровська, 15, код 23641173) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк “БІГ Енергія” (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, код 20023463) 800000 грн. 00 коп. боргу по кредиту, 16 419 грн. 41 коп. відсотків за користування кредитом, 54 840 грн. 55 коп. – пені, 7928 грн. 84 коп. 3% річних, 1573 грн. 62 коп. інфляційних витрат, 8807 грн. 62 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні зустрічного позову – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                     О.Ю. Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 17.02.2010р.

Суддя