Ухвала суду № 82615630, 20.06.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/901/18

У Х В А Л А

"20" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, клопотання представника відповідача Національного банку України - Булгакова Сергія Валерійовича про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування наказу, без розгляду, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування наказу.

В судовому засіданні 20 червня 2019 року представник відповідача Національного банку України - Булгаков С.В. заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав викладених у письмовому клопотанні, яке долучено до матеріалів справи, обґрунтовуючи яке посилався на те, що право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви. До позовної заяви було долучено оригінал опису вкладення поштового відправлення, в якому проставлено підпис відправника позовної заяви. Про те не зазначено його прізвище, посада, а також відсутні будь-які документи, що підтверджують його право на подання позовної заяви до суду від імені ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1 - Петришак М.Я., яка заперечувала проти заявленого клопотання посилаючись на те, що представник відповідача зловживає своїми правами, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Згідно ч.1 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною першою - другою статті 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно ч.1, 2 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Судом встановлено, що позовна заява від імені позивача підписана адвокатом Адвокатського об`єднання «Статніков та партнери» Петришак М.Я., яка діє на підставі договору про надання адвокатських послуг №20/09/2017-01 від 20 вересня 2017 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Статніков та партнери» та ОСОБА_1 та ордеру на надання правової допомоги серії КВ №192479 від 20 вересня 2017 року виданого АО «Статніков та партнери» адвокату Петришак М.Я. на представлення інтересів ОСОБА_1 .

Позовна заява надійшла до суду поштовим відправленням з вкладанням опису вкладання у цінний лист, який містить підпис відправника без зазначення його прізвища та особи, яка здійснила перевірку також без зазначення відправника.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, що позовна заява має бути залишена без розгляду з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки викладені у клопотанні доводи є формалізмом, спрямованим на позбавлення позивача можливості судового захисту. При цьому, суд звертає увагу на те, що клопотання про залишення позовної заяви без розгляду подано представником позивача після спливу більш ніж одного року з моменту відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні 24 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - Петришак М.Я. допущена до участі в справі в якості представника позивача та її повноваження перевірені в судовому засіданні судом шляхом огляду оригіналів ордеру серії КВ №192479 від 20 вересня 2017 року та договору про надання адвокатських послуг №20/09/2017-01 від 20 вересня 2017 року, та судом не встановлено їх невідповідність Закону.

Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України).

Положеннями ч.ч 1, 5 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, гарантується кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вони є надуманими та безпідставними.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 58, 60, 61, 62, 260, 257, 260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача Національного банку України - Булгакова Сергія Валерійовича про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування наказу, без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текс ухвали складено 24 червня 2019 року.

Суддя: