Ухвала суду № 82615145, 20.06.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/901/18

У Х В А Л А

"20" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Кравченко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, клопотання представника відповідача Національного банку України - Булгакова Сергія Валерійовича про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування наказу, без розгляду, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування наказу.

В судовому засіданні 20 червня 2019 року представник відповідача Національного банку України - Булгаков С.В. заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав викладених у письмовому клопотанні, яке долучено до матеріалів справи, обґрунтовуючи яке посилався на те, що згідно п.1.1 Договору №20/09/2017-01 ОСОБА_1 надає адвокатському об`єднанню «Статніков та партнери» право тільки подавати від імені позовні заяви, а не підписувати їх.

Суд, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_1 - Петришак М.Я., яка заперечувала проти заявленого клопотання посилаючись на те, що вона має усі належні повноваження на представлення інтересів позивача та була допущена судом до участі в справі, представник відповідача повторно заявляє клопотання про залишення позову без розгляду з тих саме підстав, чим зловживає своїми правами, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Згідно ч.1, 2 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Ордер, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Про обмеження правомочності адвоката, вказуються на звороті ордера.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року у справі № П/9901/736/18, звернула увагу на те, що виходячи зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону № 5076-VI, ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України).

Судом встановлено, що позовна заява від імені позивача підписана адвокатом Адвокатського об`єднання «Статніков та партнери» Петришак М.Я., яка діє на підставі договору про надання адвокатських послуг №20/09/2017-01 від 20 вересня 2017 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Статніков та партнери» та ОСОБА_1 та ордеру на надання правової допомоги серії КВ №192479 від 20 вересня 2017 року виданого АО «Статніков та партнери» адвокату Петришак М.Я. на представлення інтересів ОСОБА_1 . Копію вказаного ордеру засвідчено печаткою АО «Статніков та партнери» та підписом Петришак М.Я .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін на 20 березня 2018 року.

В судовому засіданні 24 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_1 - Петришак М.Я. допущена до участі в справі в якості представника позивача та її повноваження перевірені в судовому засіданні судом шляхом огляду оригіналів ордеру серії КВ №192479 від 20 вересня 2017 року та договору про надання адвокатських послуг №20/09/2017-01 від 20 вересня 2017 року, та судом не встановлено їх невідповідність Закону.

Положеннями ч.ч 1, 5 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, гарантується кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки це призведе до формальних підстав для залишення позовної заяви без розгляду, що унеможливить доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 58, 60, 61, 62, 260, 257, 260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача Національного банку України - Булгакова Сергія Валерійовича про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання незаконним та скасування наказу, без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текс ухвали складено 24 червня 2019 року.

Суддя: