Рішення № 82614264, 24.06.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 695/3213/18

номер провадження 2/695/284/19

24 червня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, процентів від прострочення суми та морального збитку, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, процентів від прострочення суми та морального збитку.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами по справі 02.12.2017 року був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримала від позивача в борг 5000.0 грн., а також проценти за користування вказаними коштами в розмірі 40 % із зобов`язанням повернути грошові кошти в розмірі 6000.0 грн. до 02.06.2018 року. Однак відповідач отримавши кошти свої зобов`язання стосовно їх належного повернення не виконала, кошти позивачу не повернула та ухиляється від їх повернення. Таким чином позивач, вважаючи свої права порушеними звернувся до суду з даним позовом для їх захисту та просив стягнути із відповідача суму боргу в розмірі 6000 грн., проценти за користування вказаними коштами в розмірі 2400 грн., а також моральну шкоду, заподіяну позивачу в сумі 10000.0 грн.

Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін на підставі ухвали суду від 03.12.2018 року.

Позивач позовні вимоги ствердив та звернувся до суду із заявою, у якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином у порядку визначеному чинним законодавством, однак, не повідомила про причини неявки та не надала заяву про розгляд справи у її відсутність, відзив не подала.

За таких обставин, керуючись ч. 4 ст. 233 ЦПК України, та враховуючи, що відповідач не з`явилася в судове засідання повторно, а матеріали справи містять достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, суд, враховуючи також письмову заяву представника позивача розглядає справу за відсутності сторін, по матеріалах справи – заочно, на підставі ухвали суду від 24.06.2019 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

При цьому суд виходить з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони по справі 02.12.2017 року уклали письмовий договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає, а позичальник приймає п`ять тисяч гривень.

Із умов вказаного договору вбачається, що сторони передбачили плату за користування сумою вказаної позики у вигляді процентів у розмірі 40% річних, що передбачено п. 1.2 вказаного договору.

Строк дії вказаного договору сторонами був визначений до 02.06.2018 року, що передбачено п. 2 зазначеного договору, де зазначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою позику, а також проценти.

Пунктом 2.3.2 передбачено, що наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Із умов вказаного договору судом вбачається, що сторони по справі дійшли усіх істотних умов договору, визначили суму позики, плату за користування коштами, строк дії договору, тощо. Позивач підтвердила свою згоду із умовами вказаного договору про що свідчить її підпис на ньому.

Окрім того позивачем надана розписка ОСОБА_2 від 02.12.2017 року, відповідно до якої відповідач стверджує, що вона отримала від позивача 5000 грн. та до 02.06.2018 року зобов`язалася повернути борг в сумі 6000 грн..

Нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Тобто, розписка є документом, що підтверджує передачу грошей позикодавцем позичальнику. Однак слід мати на увазі, що розписка не є письмовою формою договору позики і не замінює її. Розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, є лише борговим документом, що підтверджує укладання договору позики. Розписка або інший документ, якщо вони знаходяться у позикодавця, засвідчують факт отримання позики.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ч. 2 та ч. 3 ст. 545 УК України передбачено, що якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Таким чином суд приходить до висновку, що в даному випадку розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видавався боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, а тому має повернути суму боргу.

Отже суд приходить до обґрунтованого висновку, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором позики у розмірі 6000.0 грн. та відповідно сума боргу по процентах за користування вказаним кредитом у розмірі 2400.0 грн..

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач був повідомлений про необхідність повернення коштів у повному обсязі, проте свої зобов`язання не виконала.

Будь-яких доказів зворотного матеріали справи не містять та відповідачем надані не були.

Разом із тим суд бере до уваги, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму моральної шкоди 10000.0 грн.

Нормами ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як зазначено в роз`ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак позивачем по справі у позовній заяві не наведено жодної обставини стосовно заподіяння йому будь-якої моральної шкоди, підстав для її відшкодування, чи будь-яких інших обставин, які мають істотне значення для вирішення вказаної позовної вимоги.

Також суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими могли б бути аргументовані доводи позивача щодо заподіяння йому морального збитку в сумі 10000.0 грн.

Згідно з ч.,ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст.,ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що докази, надані позивачем до позовної заяви на підтвердження викладених у ній обставин щодо заподіяння останньому моральної шкоди, є недостатніми для підтвердження наведено факту, а том в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, а загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 8400.0 грн. та складається з наступного: заборгованості за сумою боргу – 6000 грн.; заборгованості за процентами – 2400 грн.

Суд також вважає, що з відповідача на користь держави необхідно стягти судовий збір відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 526,

ст., ст. 611, 625 ЦК України ст. 10, 141,

ст., ст. 264, 265, 274, 280-284 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, процентів від прострочення суми та морального збитку – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму коштів НОМЕР_1 (вісім тисяч чотириста) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири тисячі) 80 коп., який сплатити на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Рішення може бути переглянуте Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в порядку визначеному ч. 4 ст. 287 та ст. 288 ЦПК України до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Середа Л.В.