Вирок № 82613512, 25.06.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 543/488/19

№ пров.1-кп/544/158/2019

Номер рядка звіту 193

В И Р О К

іменем України

25 червня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду на вул. Ярмарковій, 17 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за № 12019170280000041 від 26.02.2019, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нижній Іржавець Оржицького району Полтавської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, одруженого, не працюючого, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такого, що в силу ст. 89 КК України раніше до кримінальної відповідальності не притягувався,

який обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі КК України),

із участю сторін кримінального провадження із боку обвинувачення: прокурора Оржицького відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Тютюнник К.М., із боку захисту обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Лисенка А.Ф.,

у с т а н о в и в :

24 лютого 2019 року при цьому точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_1 на присадибній земельній ділянці господарства, в якому проживає, за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов металевий предмет циліндричної форми, при огляді якого зрозумів, що знайдений ним предмет являється мінометною міною, тобто бойовим припасом, та вирішив залишити її собі. Так, ОСОБА_1 діючи з прямим умислом на незаконне поводження з вибуховою речовиною, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, переніс знайдену мінометну міну до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 де її в подальшому зберігав.

26.02.2019, більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_1 приніс знайдену мінометну міну до кафе-бару «Власкіт», що розташований за адресою АДРЕСА_2 та в подальшому викинув її у вигрібну яму приміщення туалету.

27.02.2019 в ході проведення огляду в період часу з 09 год. 40 хв. до 11 год. 30 хв., за адресою: вул. Центральна , буд. 12 А, сел. Оржиця Оржицького району Полтавської області , працівниками Оржицького відділення поліції Лубенського відділу поліції ГУНП в Полтавській області в присутності двох понятих у вигрібній ямі приміщення туалету кафе-бару «Власкіт», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено металевий предмет, схожий на мінометну міну. Після цього виявлений предмет, схожий на мінометну міну, спеціалістами вибухотехніками ГУНП в Полтавській області було знищено електричним дистанційним способом з допомогою накладного заряду. Потім з місця знищення вилучено залишки мінометної міни, зразок ґрунту у місці вибуху та контрольний зразок ґрунту.

Згідно висновку судової вибухово - технічної експертизи № 25 від 18.03.2019, вилучений 27.02.2019 предмет на місцевості поблизу АДРЕСА_2, який знищений, залишки (рештки) якого надані на дослідження являвся мінометною міною, яка відноситься до категорії бойових припасів.

Також, згідно висновку судової експертизи вибухових речовин № 61 від 19.03.2019 в зразку ґрунту вилученому з місця вибуху мінометної міни виявлено вибухову речовину на основі тротилу.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися у незаконному придбанні, зберіганні та носінні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у скоєному злочині визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Заявив клопотання про скорочений порядок судового розгляду кримінального провадженя за його обвинуваченням.

Прокурор не заперечувала проти такого порядку розгляду справи і суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнала недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, реалізуючи своє право, передбачене частиною 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, ураховуючи, що учасники судового розгляду проти цього не заперечують.

З`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу - правильна.

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, його молодий вік та те, що обвинувачений вину визнав повністю, щиро кається в скоєному, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утримання малолітню дитину та матір похилого віку.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На переконання суду та відповідно до висновку викладеного у Досудовій доповіді органу пробації, з огляду на характер вчиненого кримінального правопорушення та визначені рівня ризику вчинення обвинуваченим повторних кримінальних правопорушень та ризику небезпеки для суспільства чи окремих осіб, орган пробації дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Загально визнано та міститься в роз`ясненнях п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

При вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, та наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З врахуванням вище наведених обставин справи особу обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання в межах передбаченої санкцією ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком, оскільки вважає, що таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення, усвідомлення про тяжкість вчиненого.

Суд переконаний, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Суд уважає за необхідне згідно ст.ст. 124, 126 КПК України стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведену експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

13.05.2019 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слідчим суддею Оржицького районного суду Полтавської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно скасувати та звільнити останнього з-під варти.

Керуючись ст.ст. 285, 349, 373, 374 КПК України, с у д

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Зобов`язати ОСОБА_1 відповідно до пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України в період іспитового строку:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 слідчим суддею Оржицького районного суду Полтавської області у вигляді тримання під вартою скасувати, у зв`язку з чим звільнити останнього з-під варти негайно в залі суду.

Речові докази по справі: металеві залишки після знищення мінометної міни, які після дослідження поміщено до пакету Експертної служби МВС № 4011321 та зразки ґрунту, які містяться в пакеті під № АБ 020876 з написом «зразок ґрунту з місця вибуху мінометної міни», в якому виявлено вибухову речовину на основі тротилу, в зразку ґрунту, який міститься в пакеті під № АБ 020877 з написом «зразок ґрунту контрольний» вибухових речовин, в межах чутливості використаних методів, які перебувають у кімнаті зберігання речових доказів - з набранням вироку законної сили знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (код класифікації доходів бюджету 24060300): рахунок 31113115016379, отримувач - Пирятинське УК/Пирятин.р-н/24060300, код отримувача-37958534, МФО банку - 899998, банк - Казначейство України (ЕАП) витрати за проведення судової вибухо-технічної експертизи у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні, та витрати за проведення судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень, а всього стягнути 2002 (дві тисячі дві) гривні у кримінальному провадженні № 12019170280000041 від 26.02.2019.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом 30 днів із дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.О. Ощинська