Рішення № 8261314, 25.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25.02.2010 справа № 5020-4/270 За позовом          Публічного акціонерного товариства Банк „Морський”

(99001, місто Севастополь. Вулиця Брестська 18А)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю

„Ливадийская инвестиционная компания”

(99011, місто Севастополь, вулиця Кулакова 51, квартира 3)

(99011, м. Севастополь, вулиця В. Кучера, буд. 7, офіс 2)

про розірвання кредитного договору та стягнення суми боргу,

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

Позивач (Публічне акціонерне товариство "Банк "Морський") –Толчина Н.Г., представник, довіреність № 2059/09 від 02.11.2009;

Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания») –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Банк “Морський” звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания»про розірвання кредитного договору та стягнення суми боргу.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов кредитного договору №27907-КЮ від 30.07.2007, а саме несплатою суми боргу за кредитом, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 5743541,34 грн., з яких: 3995000,00 грн. –сума основного боргу, 691272,99 грн. –сума прострочених відсотків, пеня у розмірі 58518,35 грн., 998750,00 –штраф.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.12.2009 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 12.01.2010.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався через нез’явлення представника відповідача 12.01.2010 на 21.01.2010, були оголошені перерви у судовому засіданні 21.01.2010 до 02.02.2010, у судовому засіданні 02.02.2010 до 25.02.2010.

У порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно з яким вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню вказуючи на те, що кредитний договір №279007-КЮ забезпечений іпотекою і, посилаючись на частину 8 статтю 47 Закону України «Про іпотеку», зазначає, що позивач не здійснив заходів для реалізації майна, що знаходиться в іпотеці, таким чином звернувся з даним позовом до суду передчасно, у зв’язку з чим позовні вимоги не можуть бути задоволені. Також відповідач вказує на те, що позивачем невірно вказана сума боргу, що підлягає стягненню з позивача (арк.с. 50-51).

У судове засідання 25.02.2010 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце його проведення повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки не сповістив.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 25.02.2010 представник позивача надав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить розірвати кредитний договір №2790707-КЮ від 30.07.2007; стягнути з ТОВ «Ливадийская инвестиционная компания»суму основного боргу в розмірі 3995000,00 грн., 691272,99 грн. –суму прострочених відсотків, 58518,35 грн. –суму пені, 998750,00 суму штрафу, а всього –5685022,99 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, уточнення позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У судовому засіданні 25.02.2010 позивач виклав позовні вимоги, з урахуванням уточнень до позову, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В:

30.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством Банк “Морський” (найменування юридичної особи змінилося на Публічне Акціонерне товариство Банк “Морський”, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 19.10.2009 (арк.с. 21) (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания»(Позичальник) укладений Кредитний договір №2790707-КЮ (далі –Договір) (арк.с. 9-11).

05.05.2008 між сторонами Договору укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору №2790707-КЮ від 30.07.2007 (арк.с. 12).

Згідно з умовами Договору, з урахуванням Додаткової угоди до нього відповідачу був наданий кредит у формі відновлюваної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, а також для поповнення оборотних засобів у розмірі 500000,00 доларів США на строк з 30.07.2007 по 21.07.2017 з виплатою відсотків за користування кредитів, виходячи з 14% річних, та 16% з 05.05.2008 (пункт 1.1 Додаткової угоди №1 до Договору).

Пунктом 3.3.1 Договору передбачений обов’язок Позичальника використовувати кредит на зазначені у пункті 1.1 цілі, забезпечити своєчасну оплату процентів та повернути кредит у сумі 500000,00 доларів США не пізніше 24.07.2009, за умовами надання нового об’єктивного бізнес-плану, дія кредитної лінії поновлюється на строк до 24.07.2017.

Згідно з пунктом 3.3.3 Додаткової угоди до Договору Позичальник зобов’язаний виплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи з 16% ставки річних, але не пізніше останнього банківського дня місяця на рахунок №206880109671 в ВАТ Банк “Морський”.

Відповідно до пунктів 4.7-4.9 Договору, спірні питання за даним договором врегульовуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди, спір передається до господарського суду міста Севастополя. Зміни до договору вносяться за згодою сторін у письмовому вигляді. Строк дії договору встановлюється із дня надання кредиту до повного виконання Позичальником зобов’язань з договором.

Згідно з іпотечним договором від 30.07.2007, укладеним між ВАТ Банк «Морський»(Іпотекодержатель) та ТОВ «Ливадийская инвестиционная компания»(Іпотекодавець), Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов’язань Іпотекодавця (Позичальника) перед Іпотекодержателем за Кредитним договором №2790707-КЮ від 30.07.2007 та виконання в повному обсязі зобов’язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за Кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно – вбудовано-прибудовані нежилі приміщення з №ІV 12, 20, 26 у підвалі житлового будинку літ. «А», з № ІV 1-11, № V- 1, 3, № ІV 21-25 на першому поверсі літ. «А1»з козирком, ганком та прибудовою літ «а»у будинку №163 , що розташовані по вулиці Хрустальова в місті Севастополі (арк.с. 13-15).

У виконання умов Кредитного Договору Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 500000,00 доларів США, підтвердженням чого служить меморіальний валютний ордер №66220 від 31.07.2007 (арк.с. 20).

Однак, відповідач свої зобов’язання перед Банком за кредитним договором виконував неналежним чином, у зв’язку з чим у Позичальника утворилася заборгованість у розмірі 500000,00 доларів США (що складає 3995000,00 грн. за курсом НБУ на 24.11.2009) –сума основного боргу, 86517,27 доларів США (що складає 691272,99 грн. за курсом НБУ на 24.11.2009) –сума прострочених відсотків, пеня за прострочення платежу –58518,35 грн.; штраф –125000,00 доларів США (998750,00 грн. за курсом НБУ на 24.11.2009).

Враховуючи викладене, позивач 26.11.2009 звернувся до відповідача листом (вих. №2256/09) з вимогами погасити заборгованість за кредитом у розмірі 5685022,99 грн. (з урахуванням пені, штрафу та процентів за кредитом) (арк.с. 18).

Відповідач, вимоги позивача не виконав, суму заборгованості за договором не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з позовом про розірвання Договору та стягнення з відповідача суми боргу за кредитом з урахуванням процентів, пені та штрафу.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з приписами статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві надану ним позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором та сплатити проценти за його використання.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з умовами Договору позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати банку проценти з розрахунку 14 відсотків річних, а відповідно до додаткової угоди №1 до кредитного договору від 05.05.2008, з виплатою відсотків виходячи із 16% річних з 05.05.2008.

Заборгованість за кредитом станом на 24.11.2009 склала 500000,00 доларів США, що еквівалентно 3995000,00 грн. за курсом НБУ на 24.11.2009.

Останнє погашення за відсотками були здійснені відповідачем 29.09.2008.

За розрахунками позивача сума боргу відповідача за простроченими відсотками склала 86517,27 доларів США, що еквівалентно 691271,99 грн. за курсом НБУ станом на 24.11.2009.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач на даний час своїх зобов’язань за кредитним договором щодо повернення кредиту за процентів за його користування не виконує.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за кредитом у розмірі 3995000,00 грн. та суму прострочених відсотків у розмірі 691272,99 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із пунктом 3.3.6 Договору, Позивачем нарахована пеня в сумі 58518,35 грн. (за період з 24.05.2009 по 24.11.2009). Перевіривши розрахунок пені, суд знаходить його вирним та таким, що не суперечить вимогам закону, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також, відповідно до пункту 3.2.8 Договору, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 25% 25% від суми кредиту, а саме –125000,00 доларів США (998750,00 грн. за курсом НБУ на 24.11.2009).

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Таким чином, на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 5743541,34 грн. з яких: 3995000,00 грн. –сума основного боргу, 691272,99 грн. –заборгованість за процентами, 58518,35 грн. –пеня, 998750,00 грн. –сума штрафу.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3.2.3 Договору, у випадку недотримання Позичальником пункту 3.3.1 Договору, Банк має право розірвати Договір та достроково стягнути кредит та проценти за його використання з виплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючій у період, за який стягується пеня, розрахованої від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з пунктом 3.2.8 Договору, Банк має право достроково стягнути з Позичальника, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно, суму заборгованості за кредитом (з урахуванням процентів та пені за прострочення платежів) та штраф в розмірі 25% від суми кредиту у випадку невиконання Позичальником будь-якої з умов кредитного договору або здійснення будь-яких дій стосовно закладеного майна, не узгоджених з Банком.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення боргу.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги стосовно розірвання кредитного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями частини 5 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Що стосується посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач не здійснив заходів для реалізації майна, що знаходиться в іпотеці і таким чином звернувся з даним позовом до суду передчасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 8.5. Роз'яснення Вищого арбітражного суд від 24.12.1999 № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати кредитний договір №2790707-КЮ від 30.07.2007, укладений між Відкритим акціонерним товариством Банк “Морський” (найменування юридичної особи змінилося на Публічне Акціонерне товариство Банк “Морський”) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ливадийская инвестиционная компания».

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания” (99011, місто Севастополь, вулиця Кулакова 51, квартира 3, ідентифікаційний код 34050075) на користь Публічного акціонерного товариства Банк “Морський” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А, ідентифікаційний код 20748213, р/р 2909090061 в ПАТ Банк “Морський”) 5743541,34 грн. (п’ять мільйонів сімсот сорок три тисячі п’ятсот сорок одна грн. 34 коп.), а саме: 3995000,00 грн. –сума основного боргу, 691272,99 грн. –сума прострочених відсотків, 58518,35 грн. –сума пені, 998750,00 грн. –сума штрафу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания” (99011, місто Севастополь, вулиця Кулакова 51, квартира 3, ідентифікаційний код 34050075) на користь Публічного акціонерного товариства Банк “Морський” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А, ідентифікаційний код 20748213, р/р 2909090061 в ПАТ Банк “Морський”) державне мито у розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 01.03.2010.

Рішення може бути оскаржено Севастопольського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.