Рішення № 82613026, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2019 м. Київ Справа № 910/5095/19

За позовом: акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ";

до: ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ;

про: стягнення 36.137,24 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ про стягнення 36.137,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 07.05.2003 № ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 36.137,24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5095/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив враховуючи те, що витрати на зберігання матеріальних цінностей за ІV квартал 2018 року не узгоджено з відповідачем.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказав про направлення на адресу відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей за 2018 рік, який відповідачем був повернутий позивачу без погодження на доопрацювання, що в подальшому призвело до неодноразових звернень позивача до господарського суду із позовами про відшкодування витрат за окремі квартали 2018 року.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між державним комітетом України з державного матеріального резерву України, правонаступником якого відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 є державне агентство резерву України (далі - відповідач) та державним підприємством "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 07.05.2003 № ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг (далі - Договір) предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без користування ними зберігачем, що здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.

Між сторонами Договору укладено додаткову угоду від 04.01.2016 № 1 до Договору, відповідно до якої визначено, що зберігачем по договору є публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ".

Відповідно до пункту 1.2. Договору комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені договором форми актів затверджуються комітетом.

Згідно п. 2.1. Договору зберігач зобов`язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що комітет зобов`язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.

Відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженим комітетом зведеним кошторисом витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву (пункт 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору сторони погодили, що зберігач надає комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.

Згідно п. 4.4. Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до пункту 4.3 договору, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (пункт 7.3 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами зі зберігання, тому права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 66 Цивільного кодексу України.

Стаття 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 946 Цивільного кодексу України передбачає, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 947 Цивільного кодексу України визначено, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (далі - Закон) запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об`єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов`язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2, 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (далі - Порядок) сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Пунктом 5 Порядку, зокрема, визначено, що залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов`язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо. Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.

Листом від 14.01.2019 № НР-2/9/14 (який відправлений 17.01.2019) позивач направив відповідачу звітні документи за ІV квартал 2018 року, а саме: звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за четвертий квартал 2019 року, акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких витрати на зберігання за ІV квартал 2018 року становлять 36.137,24 грн.

Проте, в порушення умов укладеного між сторонами спору Договору відповідачем у встановлений Договором строк вказані вище документи не підписано та не повернуто.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту відшкодування відповідачем витрат із зберігання в сумі 36.137,24 грн. сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості за Договором у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 36.137,24 грн. витрат за зберігання матеріальних цінностей за Договором є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхилені, оскільки позивачем, на виконання умов договору здійснено направлення на адресу відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей за 2018 рік, який відповідачем був неодноразово повернутий позивачу без погодження на доопрацювання, що в подальшому призвело до неодноразових звернень позивача до господарського суду із позовами про відшкодування витрат за окремі квартали 2018 року.

Крім того, з аналогічних підстав позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за укладеним між сторонами спору Договором в сумі 180.017,19 грн., а саме: за І, ІІ та ІІІ квартал 2018 року. Рішенням господарського суду від 07.02.2019 у справі № 910/17706/18 позовні вимоги задоволено повністю.

Вказані обставини свідчать про систематичне невиконання відповідачем умов Договору.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного агентства резерву України (01601, М.КИЇВ, ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, БУДИНОК 28, ідентифікаційний код: 37472392) на користь акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, М.КИЇВ, ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, БУДИНОК 5, ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії "ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" заборгованість в сумі 36.137 (тридцять шість тисяч сто тридцять сім) грн. 24 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац