Рішення № 82612613, 11.06.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 Справа № 914/107/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним одностороннього правочину – заяви ТзОВ "Танк Транс" від 27.02.2015р. про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог

за участю представників:

від позивача Іванов А.О.

від відповідача Дудяк Р.А.

від третьої особи Гуленко Ю.М.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним одностороннього правочину – заяви ТзОВ "Танк Транс" від 27.02.2015р. про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та у поданих поясненнях.

Представник третьої особи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши заперечення представника відповідача, суд встановив таке.

09.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (позичальник) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880, відповідно до п.1.1. якого, кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом – «кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно п.1.1.1. кредитного договору, з врахуванням додаткових договорів до нього, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо – «транш», а у сукупності – транші», на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36333314,10 євро, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 20.01.2015р., на умовах визначених цим договором.

06.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк» направив на адресу ТОВ «Танк Транс» претензію на суму 36834160,99 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом – 36333314,10 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами – 430027,17 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 70819,72 євро.

У вказаній претензії позивач попередив відповідача про те, що у разі несплати заборгованості у визначеному в цій претензії розмірі у тридцятиденний строк, кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмети іпотеки (застави) згідно іпотечного договору №ВКЛ-2005880/S-2 від 10 квітня 2013 року, договору застави товарів в обороті №ВКЛ-2005880/S-1 від 09 червня 2011 року, договору застави корпоративних прав №ВКЛ-2005880/S-2 (частки в статутному капіталі) від 30 серпня 2013 року, договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/S3 від 29 травня 2014 року, договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/S4 від 12 вересня 2014 року шляхом звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису на договорах іпотеки (застави) або до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на майно, що є предметом договорів іпотеки (застави).

Також, між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Танк Транс» було укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-20058880/11 від 29.05.2014 року, відповідно до п.1.1. якого, кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом – «кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно п.1.1.1. кредитного договору, з врахуванням додаткових договорів до нього, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо – «транш», а у сукупності – транші», на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206000000 грн., з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 20.01.2015р.

06.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк» відправив на адресу ТОВ «Танк Транс» претензію на суму 203461956,03 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 193864169,96 грн., сума заборгованості за нарахованими процентами – 2868127,44 грн., сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 6729658,63 грн.

У вказаній претензії зазначено, що у разі несплати ТОВ «Танк Транс» заборгованості у визначеному в цій претензії розмірі у тридцятиденний строк, кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмети застави згідно договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S1 від 29 травня 2014 року, договору застави майнових прав №ВКЛ- 2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року, договору застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S3 від 12 вересня 2014 року шляхом звернення до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на майно, що є предметом договорів застави.

Відповідно до пунктів 3.2.6, 3.2.6.2 кредитних договорів, кредитор (банк) має право здійснювати договірне списання з будь-якого та поточного рахунку позичальника, відкритого в АТ «Дельта Банк», грошових коштів по мірі їх надходження, для погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом. При цьому з метою здійснення кредитором права договірного списання, позивальник доручає кредитору, а кредитор має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку позичальника в національній та/або іноземній валюті, відкритого в АТ «Дельта Банк», в наступному порядку, зокрема, у випадку, якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку позичальника, відкритого у АТ «Дельта Банк» не співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за договором – в сумі коштів у іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості позичальника за цим договором і витрат кредитора (комісій, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування тощо), які пов`язані з купівлею/продажем/обміну (конвертацією) валюти. При цьому, для погашення такої заборгованості позичальник доручає кредитору здійснювати від імені та за рахунок позичальника купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (далі - МВР) за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов`язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок позичальника за відповідною валютою. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) кредитором іноземної валюти на МВРУ та/або МВР та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення позичальника вважаються такими, що узгоджені останнім.

03.08.2014р. між ТОВ «Танк Транс», як новим кредитором, та ОСОБА_1 , як первісним кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу.

Відповідно до положень договору відступлення прав вимоги, первісний кредитор (Кисельов І.В.) відступає новому кредитору (ТОВ «Танк Транс») право вимоги від боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати частини вкладу за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 06 травня 2014 року у розмірі 441 523,22 долари США.

20.02.2015р. на виконання п.3.2. договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу від 03.08.2014р., ТзОВ «Танк Транс» як новий кредитор, і ОСОБА_1 як первісний кредитор, відправили боржнику – ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, підписане обома сторонами.

Окрім цього, 20.02.2015р. ТзОВ «Танк Транс», відправив на адресу ПАТ «Дельта Банк» заяву про дострокове відкликання частини вкладу за Договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 06 травня 2014 року в сумі 441523,22 долари США шляхом перерахування згаданої суми протягом трьох банківських днів на банківський рахунок ТзОВ «Танк Транс» в ПАТ АКБ «Львів». Докази відправлення заяви та повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні від 20.02.2015 року містяться в матеріалах справи, про що свідчить опис вкладення у цінний лист і поштова квитанція від 20.02.2015 року.

27.02.2015р. ТзОВ «Танк Транс» направив ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015 року, відповідно до якої відповідач заявив про:

- припинення зобов`язань щодо сплати ТзОВ «Танк Транс» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 року у розмірі 212725,36 євро (що за крос-курсом євро до долара, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 240 741,29 доларів США), та

- припинення зобов`язань щодо сплати ТзОВ «Танк Транс» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року у розмірі 5574332,94 гривень (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 200781,93 доларів США), та

- припинення зобов`язань щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Танк Транс» заборгованості за Договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06 травня 2014 року на загальну суму 441 523,22 доларів США (що станом на дату цієї заяви складає еквівалент суми 212725,36 євро та 5574332,94 гривень), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Як встановлено судом, вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 року виражені в євро, вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року виражені в гривні, а вимоги за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06 травня 2014 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 – в доларах США.

Як на підставу позову, позивач посилається на те, що: вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Як зазначає позивач, оскільки у даній справі зобов`язання сторін за кредитними договорами та договором вкладу підлягають виконанню у різних валютах – євро і гривня, та доларах США, відповідно такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ТОВ «Танк Транс» і ПАТ «Дельта Банк» не є однорідними, за твердженням позивача, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.

Також, як зазначає позивач, заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить діючому законодавству України, оскільки станом на момент направлення ПAT «Дельта Банк» заяви про зарахування зустрічних вимог, відповідачем на виконання вимог статті 517 Цивільного кодексу України, жодних доказів переходу до нього, як нового кредитора, прав у зобов`язанні AT «Дельта Банк» надано не було, а тому банк стверджує, що він мав право не виконувати свого обов`язку новому кредитору. З врахуванням наведеного, позивач зазначає, що в даному випадку відсутні зустрічні вимоги строк виконання по яких настав і, відповідно, можливість їх зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

Крім цього позивач вказав, що відповідач, звертаючись до банку із заявою про зарахування, не надав жодного доказу, який би підтверджував наявність у особи, що підписала дану заяву, відповідних повноважень на підписання такого правочину від імені Відповідача.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що кошти на банківський вклад залучаються на зберігання та переходять не у власність банку, а лише в управління, оскільки саме ці кошти (а не кошти банку) потім розмішуються на власний ризик банку.

Звертаючись із позовом до відповідача, позивач зазначив також про те, що за договором банківського вкладу та банківського рахунку не виникають грошові вимоги безпосередньо до банку, оскільки банк не є власником грошових коштів на рахунку клієнта. Цими коштами володіє та розпоряджається саме клієнт, а не Банк, що виключає зустрічність зобов`язань між позивачем та відповідачем.

Позивач посилається на п.3.2.6.2 кредитних договорів, в якому зазначено, якщо валюта виконання зобов`язань відрізняється від валюти фактичної заборгованості за кредитом, то здійснюється купівля/продаж/обмін (конвертація) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України та/або Міжнародному валютному ринку. При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) валюти кредитором на Міжбанківському валютному ринку України та/або Міжнародному валютному ринку, та порядок його визначення вважається таким, що узгоджений Позичальником.

Таким чином, оскільки відповідач в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог посилається на курс НБУ, який не відповідає курсу реального придбання валюти на Міжбанківському валютному ринку України, позивач вважає, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не узгоджується із положеннями кредитного договору.

Крім того, позивач, як на підставу позову посилається на те, що згідно з «Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», що затверджена постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2013 року (зі змінами та доповненнями), договір банківського вкладу нерозривно пов`язаний з особою клієнта, якому відкривається депозитний рахунок. Таким чином, у зв`язку з віступленням ОСОБА_2 права вимоги на частину вкладу за договором банківського вкладу на користь ТзОВ «Танк Транс», банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати нового клієнта відповідно до вимог законодавства України.

Крім того, позивач зазначив, що ПАТ «Дельта Банк» не отримував жодних розпоряджень клієнта (Кисельова І.В.) та/або розрахункових документів клієнта, які банк повинен виконати в передбачені договором банківського вкладу строки, що, на думку позивача, виключає можливість здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки строк виконання зобов`язання не настав.

Позивач наголошує на тому, що заміна сторони за договором банківського вкладу має призвести до передачі можливості новій стороні розпоряджатися коштами на рахунку. Нормативно-правові акти визначають процедуру такого розпорядження - виключно за платіжними документами. Платіжні документи, в свою чергу, можуть бути прийняті лише від особи, якій відкривався рахунок. Третя особа може подавати документи на списання коштів з рахунку лише в разі досягнення згоди з власником рахунку та банку щодо договірного списання відповідно до положень Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», але новою стороною у зобов`язанні щодо рахунку, як зазначає позивач, третя особа не стає.

Посилаючись на статтю 1071 ЦК України та вищенаведене, позивач зазначає, що: банк не є власником грошових коштів на поточних рахунках клієнта; коштами на поточних рахунках клієнта володіє та розпоряджається саме власник рахунку (тобто в даному випадку Кисельов І.В.), а не Банк; Банк надає виключно послуги з обслуговування вкладного рахунку та виконання відповідних розпоряджень власника рахунку.

Відповідно до п.1.11. договору банківського вкладу, зі змінами внесеними згідно додаткового договору № 1 від 06.05.2014р., протягом строку залучення вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку відповідно до вимог чинного законодавства України або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритого в установі банку, на підставі письмової заяви вкладника або письмово укладеної додаткової угоди до цього договору. В цьому випадку нарахування процентів за вкладом відбувається за процентною ставкою, визначеною у п.1.4. договору. Вкладник зобов`язується повідомляти про таке часткове відкликання суми вкладу не менш ніж за 3 банківських днів до очікуваної дати відкликання частини вкладу. У випадку, якщо вкладник вимагає повернення всієї суми вкладу до закінчення строку, зазначеного у п.1.3. договору, дія цього договору вважається припиненою достроково, а банк виплачує вкладнику весь вклад та проценти, нараховані за фактичний період перебування коштів на рахунку, за процентною ставкою, зазначеною у п.1.4. договору.

З огляд на вищенаведене, позивач зазначає, що відкликання частини вкладу можливе лише у чітко визначений договором спосіб, однак відкликання шляхом здійснення переказу грошових коштів на рахунок, відкритий в іншій установі, не допускається, оскільки такі дії відповідача не узгоджуються з умовами договору.

Таким чином, покликаючись на безпідставне зарахування вимог до позивача за договором банківського вкладу шляхом припинення зобов`язань зі сплати заборгованості за договором кредитної лінії, ПАТ «Дельта Банк» подало до Господарського суду Львівської області позов про визнання недійсним одностороннього правочину – заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015р..

Слід зазначити, що 02 березня 2015 року постановою Правління НБУ №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51, яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня по 02 червня 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 08 квітня 2015 року № 71 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02 жовтня 2015 року.

02 жовтня 2015 року на підставі постанови Правління НБУ № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 181 про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року.

Відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових заперечення на позовну заяву позивача.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви ТОВ “Танк Транс” від 27 лютого 2015 року про припинення його зобов`язань перед ПАТ “Дельта Банк” (сплати заборгованості за договорами кредитної лінії) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог - частини заборгованості ПАТ “Дельта Банк” за договором банківського вкладу (депозиту).

Заборгованість ПАТ «Дельта Банк» перед ТзОВ «Танк Транс», пред`явлена відповідачем до зарахування як зустрічна однорідна вимога для припинення його зобов`язань зі сплати позивачеві заборгованості за договорами кредитної лінії, виникла на підставі договору відступлення права вимоги від 03 серпня 2014 року.

Підстави заміни кредитора в зобов`язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 1 частини першої якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 513, стаття 514 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, 03.08.2014р. між ТОВ «Танк Транс», як новим кредитором, та ОСОБА_1 , як первісним кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу.

Відповідно до положень договору відступлення прав вимоги, первісний кредитор (Кисельов І.В.) відступає новому кредитору (ТОВ «Танк Транс») право вимоги від боржника (ПАТ «Дельта Банк») виплати частини вкладу за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США від 06 травня 2014 року у розмірі 441 523,22 долари США.

За змістом частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Тим не менше, 20.02.2015р. на виконання п.3.2. договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу від 03.08.2014р., ТзОВ «Танк Транс» як новий кредитор, і ОСОБА_1 як первісний кредитор, відправили боржнику – ПАТ «Дельта Банк» - повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, підписане обома сторонами, чим виконали вимоги частини першої статті 516 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Види банківських вкладів визначено статтею 1060 Цивільного кодексу України, за змістом частин першої та третьої якої договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом установленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом зі спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах, зокрема, суб`єктам господарювання, фізичним особам, регулюються Інструкцією № 492, відповідно до абзацу першого пункту 1.4 якої порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 492 умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

За змістом пункту 1.8 Інструкції № 492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу), де вкладним (депозитним) рахунком є рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством України не передбачено заборони на відступлення права вимоги вкладником за договором банківського вкладу (депозиту), у тому числі й щодо частини коштів, розміщених на відповідних вкладних (депозитних) рахунках.

Отже, чинним законодавством не передбачено обмежень стосовно передачі фізичною особою (вкладником) своїх прав за договором банківського вкладу (депозиту) іншим особам (відступлення права вимоги), у тому числі й щодо розпорядження грошовими коштами (їх частиною), розміщеними на належному їй вкладному (депозитному) рахунку за відповідним договором.

З огляду на викладене, з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 03 серпня 2014 року частина вимог Кисельова І.В. за договором банківського вкладу (депозиту) від 06 травня 2014 року № 003-09508-06514 “8 років разом” розміром 441 523,22 доларів США перейшла до ТОВ “Танк Транс” - у тому ж обсязі й на умовах, що існували на момент їх переходу.

Таким чином, в позивача виникло зобов`язання перед відповідачем на підставі його заяви від 20.02.2015р. про дострокове відкликання частини вкладу у сумі 441 523,22 доларів США та перерахування його на вказаний поточний рахунок, оскільки відповідач мав право розпоряджатися відступленою йому частиною грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 06 травня 2014 року № 003-09508-06514 “8 років разом”.

06.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк» направив на адресу ТОВ «Танк Транс» претензію з вимогою у тридцятиденний строк погасити заборгованість яка виникла на підставі договорів кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р. та № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014р.

Таким чином, враховуючи умови п.1.11. договору банківського вкладу, зі змінами внесеними згідно додаткового договору № 1 від 06.05.2014р., та вимоги банку про сплату заборгованості за договорами кредитної лінії, станом на 27 лютого 2015 року (надсилання ТОВ “Танк Транс” заяви про припинення його зобов`язань перед ПАТ “Дельта Банк” шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог) строк виконання зустрічних вимог у сторін настав.

Відповідно до п.1.11. договору банківського вкладу, зі змінами внесеними згідно додаткового договору № 1 від 06.05.2014р., протягом строку залучення вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку відповідно до вимог чинного законодавства України або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритого в установі банку, на підставі письмової заяви вкладника або письмово укладеної додаткової угоди до цього договору. В цьому випадку нарахування процентів за вкладом відбувається за процентною ставкою, визначеною у п.1.4. договору. Вкладник зобов`язується повідомляти про таке часткове відкликання суми вкладу не менш ніж за 3 банківських днів до очікуваної дати відкликання частини вкладу.

Позивач зазначає, що відкликання частини вкладу можливе лише у чітко визначений договором спосіб, однак відкликання шляхом здійснення переказу грошових коштів на рахунок, відкритий в іншій установі, не допускається, оскільки такі дії відповідача не узгоджуються з умовами договору.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки саме кредитор вправі обирати, на який саме його рахунок (рахунки) і в якому саме банку (банках) боржник має перерахувати кошти, бо власником своїх рахунків у банках є кредитор, а не боржник. Умова договору про те, що вклад має бути зарахований на вкладний рахунок вкладника у ПАТ “Дельта Банк” лише зобов`язує останнього здійснити таке зарахування за відсутності інших указівок кредитора.

Позивач зазначає, що відповідач, звертаючись до банку із заявою про зарахування зустрічних вимог, не надав жодного доказу, який би підтверджував наявність у особи, що підписала дану заяву, відповідних повноважень на підписання такого правочину від імені відповідача.

Однак, належить зазначити, що договори кредитної лінії, повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, заяву про дострокове відкликання частини вкладу, заяву про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог підписано однією особою, а саме директором ТОВ «Танк – Транс» - Шпук А.Б.

Відповідно до частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Відповідно до ч.2 ст.184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Як вбачається зі змісту договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р., повернення кредиту здійснюється у валюті (євро), а згідно договору кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014р. у грошовій одиниці України - гривні. Умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.

За договором банківського вкладу (депозиту) № 003-09508-060514 “8 років разом” у доларах США сторони погодили, що внесення депозитного вкладу та нарахування банком процентів за фактичний період перебування відповідних коштів на рахунку здійснюється саме в доларах США. Звідси й повернення (виплата) вкладу вкладнику за цим договором має здійснюватися банком у доларах США.

У даній справі зобов`язання сторін за договорами кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 09.06.2011р. та договором банківського вкладу (депозиту) підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США відповідно, однак такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.

Разом з тим, повернення кредиту за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014р. валютою - долар США по курсу НБУ умовами договору не передбачено. Водночас, грошова одиниця України - гривня та долар США також є різними, нерівнозначними платіжними засобами.

Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ТОВ “Танк Транс” і ПАТ “Дельта Банк” не є однорідними, зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає статті 601 Цивільного кодексу України.

Вищевикладене у даному рішенні суду базується на правовій позиції висвітленій в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018р. у справі №914/3217/16.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на викладене, односторонній правочин - заява ТзОВ "Танк Транс" від 27.02.2015р. про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог суперечить актам чинного законодавства, що свідчить про обґрунтованість позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналогічна норма передбачена частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що позовна вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини який зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1218,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №67350735 від 29.12.2015р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним односторонній правочин – заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» від 27.02.2015р. про:

- припинення зобов`язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880 від 09.06.2011 року у розмірі 212725,36 євро (що за крос-курсом євро до долара, обчисленого на підставі офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 240 741,29 доларів США), та

- припинення зобов`язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 року у розмірі 5574332,94 гривень (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених НБУ на дату цієї заяви, складає еквівалент 200781,93 доларів США), та

- припинення зобов`язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» заборгованості за Договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014 року на загальну суму 441 523,22 доларів США (що станом на дату цієї заяви складає еквівалент суми 212725,36 євро та 5574332,94 гривень), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (81500, Львівська область, місто Городок, вулиця Івасюка, буд. 2Г, ідентифікаційний код 32115067) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, місто Київ, вулиця Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) судовий збір у сумі 1218,00 грн.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 21.06.2019р.

Суддя Петрашко М.М.