Рішення № 8261254, 16.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16.02.2010 справа № 5020-7/012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпрофсталь», м. Маріуполь Донецької області,

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», м. Севастополь,

про стягнення 39953,49 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача –Опанасенко Н.С. –представник по довіреності від 15.01.2009 (к/копія довіреності у справі)

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовпрофсталь», м. Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум», м. Севастополь, про стягнення 39953,49 грн. заборгованості.

09.02.2010 на адресу суду надійшла заява позивача від 01.02.2010 про збільшення позовних вимог, в якій позивач, у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 500,00 грн., просив суд стягнути з відповідача 52754,45 грн., у тому числі 39453,49 грн. основного боргу, 7380,33 грн. пені, 4433,03 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1487,60 грн.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача у засіданні суду з уточними позовними вимогами в частині стягнення 39453,49 грн. основного боргу погодився, а у решті вимог просив відмовити, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві № 11 від 25.01.2010 на позовну заяву та доповненні № 25 від 15.02.2010 до нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В :

10.03.2008 між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 337/47.

Відповідно до п. 1.1. цього договору продавець (позивач) зобов’язувався поставити, а покупець (відповідач) –прийняти та оплатити товар або партію товару в асортименті та за цінами, згідно накладних та рахунків-фактур.

Згідно з п. 4.1. договору покупець зобов’язувався внести 30% від вартості у день відвантаження товару. Решту 70 % покупець зобов’язувався оплатити протягом двадцяти одного календарного дня з моменту одержання товару на склад. Розрахунок між продавцем та покупцем здійснюється шляхом перерахування покупцем належної суми на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар на суму 90005,18 грн., про що свідчать відповідні видаткова та податкова накладні, належно завірені копії яких додані позивачем до матеріалів справи.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконав лише частково, сплативши 50551,69 грн., що підтверджено відповідними банківськими виписками, наданими позивачем у ході розгляду справи, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 39453,49 грн. основного боргу, що також не заперечується відповідачем.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно з п. 7.1. вищевказаного договору у випадку порушення строку повної оплати, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 7380,33 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 4433,03 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1487,60 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 52754,45 грн., у тому числі 39453,49 грн. основного боргу, 7380,33 грн. пені, 4433,03 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1487,60 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

Контррозрахунків сум основного боргу, пені, індексу інфляції та 3% річних відповідачем суду надано не було.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника відповідача, згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене у відповідності до ст. 84 ГПК України і підписане 22.02.2010.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»(юридична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 58, кв. 74, фактична адреса: 99007, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, кім. 2, ідентифікаційний код 31005009, п/р 26002055024101 у ВАТ «Сведбанк», МФО 300164, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпрофсталь»(87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Очаківська, буд. 2, ідентифікаційний код 33760546, п/р 26002301718128 у філії Жовтневого відділення Промінвестбанку в м. Маріуполі, МФО 334475, або на інші рахунки) 52754,45 грн., у тому числі 39453,49 грн. основного боргу, 7380,33 грн. пені, 4433,03 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 1487,60 грн., а також 527,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя С. М. Альошина