Рішення № 82612514, 13.06.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Справа № 915/234/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державна-продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» (54042, м. Миколаїв, вул. Заводська, 33; ідентифікаційний код 39945244)

про: стягнення 216968,04 грн, розірвання договору оренди нежитлових приміщень та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сивоконенко Ю.С., адвокат за довіреністю,

від відповідача: Костельнюк В.Я., адвокат за ордером,

Суть спору:

13.02.2019 публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 130-2-19/578 від 31.01.2019 до товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» про:

1) стягнення з відповідача 194488,00 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди; 17047,98 грн пені; 3 % річних в сумі 1422,39 грн, інфляційні втрати (індекс інфляції) в сумі 4007,67 грн, а всього 216968,04 грн;

2) розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 11/05-06 від 11.05.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» та публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України»;

3) виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» з нежитлових приміщень:

- загальною площею 965,4 кв. м по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв, а саме: літ. А-2 – 924,4 кв. м та літ. Б – 41 кв. м;

- загальною площею 483,8 кв. м, по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв, а саме: літ. А – 125,4 кв. м, літ. Д – 118,9 кв. м, літ. Ж – 36,4 кв. м, літ. З – 54,9 кв. м, літ. И – 93,0 кв. м, літ. В – 55,2 кв. м;

4) зобов`язати відповідача передати позивачу майно, визначене в Додатку №1 до додаткової угоди № 1 від 17.05.2016 до договору (лом інв. № 02253 – 1 шт., вогнегасник ОП-6 інв. № 05336 – 2 шт., сокира інв. № 6055 – з шт., лопати штикові інв. № 01880 – 3 шт., щиток пожежний інв. №02592 – 1 шт., тельфер з балкою інв. № 5599 – 1 шт.).

17.05.2049 від позивача до суду надійшла заява № 130-2-19/2954 від 13.05.2019 про збільшення розміру позовних вимог у справі № 915/234/19 в якій остаточно позивач просить суд:

1) стягнути з відповідача 322405,24 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди; 37745,47 грн пені; 3 % річних в сумі 3568,17 грн; 8793,15 грн інфляційних втрат, а всього 372512,03 грн;

2) стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 11350,68 грн;

3) розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 11/05-06 від 11.05.2016, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» та публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України»;

4) виселити товариство з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» з нежитлових приміщень:

- загальною площею 965,4 кв. м по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв, а саме: літ. А-2 – 924,4 кв. м та літ. Б – 41 кв. м;

- загальною площею 483,8 кв. м, по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв, а саме: літ. А – 125,4 кв. м, літ. Д – 118,9 кв. м, літ. Ж – 36,4 кв. м, літ. З – 54,9 кв. м, літ. И – 93,0 кв. м, літ. В – 55,2 кв. м.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: умов договору оренди нежитлових приміщень № 110516 від 11.05.2016 з додатками та додатковими угодами до нього; акту приймання-передачі орендованих приміщень від 17.05.2016; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року з доказами їх направлення відповідачу; претензій вих. № 747 від 20.08.2018 та № 817 від 12.09.2018; листа № 379/01 від 29.08.2018 від Дніпро-Бузького басейнового відділу Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на водному транспорті»; акту обстеження нежитлового приміщення та земельної ділянки від 29.08.2018; листів позивача від управління з питань надзвичайних ситуацій та Державної екологічної інспекції, листів позивача до відповідача за № 780 від 30.08.2018 та № 792 від 04.09.2018; листа позивача вих. № 818 від 12.09.2018 про розірвання договору та листа відповідача № 18/18/10-1 від 10.10.2018 про відмову від дострокового розірвання; листа № 992 від 10.10.2018 з вимогою сплатити борг та повернути майно; застосування норм статей 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 638, 651, 759, 762, 782, 783, 785, 796 Цивільного кодексу України, статей 188, 193, 283-286, 291 Господарського кодексу України та мотивовані таким:

Починаючи з травня 2016 року по червень 2018 року включно відповідач належним чином виконував свої зобов`язання по оплаті передбачених за договором платежів. Однак, починаючи з липня 2018 року відповідач припинив здійснювати оплати за договором оренди. Так, незважаючи на виставлені позивачем рахунки відповідачем не сплачено орендну плату за період з липня 2018 року по квітень 2019 року. У зв`язку з цим, станом на 10.05.2019 загальна сума боргу становить 322405,24 грн. Також орендарем не повернуто підписані акти приймання-передачі наданих послуг за спірний період.

Крім того, позивач вказує на факти зафіксовані в акті обстеження нежитлового орендованого приміщення та земельної ділянки від 29.08.2018 які свідчать про те, що орендована відповідачем територія є занедбаною та такою, що використовується не за цільовим призначенням.

Станом на кінець 2018 року об`єкт оренди залишається занедбаним та позивачу не повернуто, що підтверджується довідкою від 29.12.2018 № 1288 та Актом обстеження від 26.12.2018.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

13.06.2019 в судове засідання з`явилися повноважні представники обох сторін, яких суд заслухав.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив актуальність позову, доповів предмет та підстави позовних вимог та просив задовольнити позов відповідно до заявлених 13.05.2019 вимог в повному обсязі, без врахування позовної вимоги про зобов`язання відповідача передати позивачу майно, визначене в Додатку №1 до додаткової угоди № 1 від 17.05.2016 до договору.

Представник відповідача усно висловив заперечення проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на те, що аргументи товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» проти задоволення позовних вимог, були викладені останнім у листуванні між сторонами, яке наявне у матеріалах справи, серед додатків до позовної заяви. Крім того, зауважив на помилках позивача при здійсненні розрахунку позовних вимог.

Дану справу розглянуто судом за правилами загального позовного провадження.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

13.06.2019 за результатами розгляду справи на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, суд –

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та товариством з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» був укладений договір № 11052016 оренди нежитлових приміщень (далі – Договір), згідно з предметом якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що належать орендарю (дошкільний навчальний заклад № 7), загальною площею 965,4 кв.м по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв та загальною площею 483,8 кв.м по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв.

Мета використання орендованих приміщень: розміщення офісу, територія для зберігання техніки та обладнання (п. 1.4 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму нежитлових приміщень орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до зазначених нежитлових приміщень у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (п. 1.5 Договору).

За змістом розділу 3 Договору:

- розмір орендної плати за перший місяць користування орендованими приміщеннями становить 23417,00 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 3902,83 грн (п. 3.1 Договору);

- орендар зобов`язується перераховувати на поточний рахунок орендодавця орендну плату та вартість комунальних послуг не пізніше 3 робочих днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку (п. 3.7 Договору).

За умовами п. 5.4 Договору, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, попередньо повідомивши про це орендаря за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

Разом із тим, умовами розділу 10 Договору, сторони визначили наступне:

- строк дії Договору достроково припиняється за письмовою вимогою однієї зі сторін з моменту отримання листа-повідомлення (п. 10.1 Договору);

- строк дії Договору може бути припинений за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди або в односторонньому порядку ляхом направлення листа-повідомлення, причому сторона, яка має намір розірвати договір, зобов`язана попередити іншу не менш ніж за 30 календарних днів (п. 10.2 Договору).

Розділом 8 Договору сторони узгодили між собою умови відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, зокрема:

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами даного Договору (п. 8.1 Договору);

- за порушення терміну сплати орендної плати та/або комунальних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п. 8.2 Договору);

- якщо орендар своєчасно не повернув об`єкт оренди орендодавцю, останній має право вимагати від орендаря сплати штрафу у розмірі щомісячної орендної плати за кожен місяць затримки передачі об`єкта оренди (п. 8.4 Договору);

- якщо орендар користується об`єктом оренди не за його призначенням або з порушенням умов цього Договору, орендодавець має право вимагати негайного розірвання цього Договору та відшкодування збитків (п. 8.5 Договору).

Строк дії Договору сторони встановили до 31.12.2016 (п. 9.1 Договору).

Додатковими угодами:

- № 1 від 17.05.2016 сторони, зокрема, п. 3.1 Договору виклали в наступній редакції: «Розмір орендної плати за перший місяць користування орендованими приміщеннями та майном (Додаток № 1) становить 23417,00 грн;

- № 2 від 17.05.2016 сторони внесли зміни в розділ 14 Договору «Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи Сторін»;

- № 3 від 08.07.2016 сторони домовились викласти п. 9.1 Договору в наступній редакції: «Строк дії Договору – до 11.04.2019 року».

17.05.2016 між сторонами був оформлений та підписаний Акт приймання-передачі орендованих приміщень.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Предметом даного позову виступають майнова та дві немайнові вимоги позивача, як орендодавця, до відповідача, як орендаря, стосовно: - стягнення заборгованості за договору оренди нежитлових приміщень № 110516 від 11.05.2016 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати та користування об`єктом оренди не за його призначенням, або з порушенням умов договору; - розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 110516 від 11.05.2016; - виселення відповідача з орендованих нежитлових приміщень.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про оренду, зокрема Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач, як орендодавець, оформив та направив поштовим відправленням відповідачу на підпис та виконання наступні документи:

1) рахунок-фактуру № СФ-0000054 від 31.07.2018 на суму 31181,94 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000053 від 31.07.2018 на суму 31181,94 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.07.2018;

2) рахунок-фактуру № СФ-0000067 від 31.08.2018 на суму 30806,90 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000064 від 31.08.2018 на суму 30806,90 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.08.2018;

3) рахунок-фактуру № СФ-0000071 від 30.09.2018 на суму 31081,26 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000070 від 30.09.2018 на суму 31081,26 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 30.09.2018;

4) рахунок-фактуру № СФ-0000079 від 31.10.2018 на суму 32092,88 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000075 від 31.10.2018 на суму 32092,88 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.10.2018;

5) рахунок-фактуру № СФ-0000091 від 30.11.2018 на суму 33616,16 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000085 від 30.11.2018 на суму 33616,16 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 30.11.2018;

6) рахунок-фактуру № СФ-0000097 від 31.12.2018 на суму 35708,86 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000091 від 31.12.2018 на суму 35708,86 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.12.2018;

7) рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 31.01.2019 на суму 38543,10 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 31.01.2019 на суму 38543,10 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.01.2019;

8) рахунок-фактуру № СФ-0000018 від 28.02.2019 на суму 38263,02 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 28.02.2019 на суму 38263,02 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 28.02.2019;

9) рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 31.03.2019 на суму 37313,06 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000022 від 31.03.2019 на суму 37313,06 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 31.03.2019;

10) рахунок-фактуру № СФ-0000025 від 11.04.2019 на суму 13798,06 грн та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000023 від 11.04.2019 на суму 13798,06 за тимчасове платне користування нежитлового приміщення, у т.ч. компенсація за комунальні послуги, підписаний позивачем 11.04.2019.

Як стверджує позивач, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останній вищенаведені акти з підписом не повернув, рахунки не оплатив.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань по сплаті орендних платежів у спірний період за договором не представив, доводи позивача не спростував.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати орендних платежів закон покладає на орендаря.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності оплати орендних платежів за договором оренди нежитлових приміщень № 110516 від 11.05.2016, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідними вимогами.

Судом перевірено розрахунок заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості по орендній платі в розмірі 322405,24 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 37745,47 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.2 Договору за порушення терміну сплати орендної плати та/або комунальних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

З урахувванням вищенаведеного аналізу обставин справи та умов договору, на підставі статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що позивачем суму пені за сукупний період (по кожному місяцю окремо) з 16.08.2018 по 10.05.2019 в розмірі 37745,47 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 8793,15 грн та 3% річних у розмірі 3568,17 грн суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути по спірним відносинам з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення сум та встановлено, що позивачем суму інфляційних втрат в розмірі 8793,15 грн та 3% річних у розмірі 3568,17 грн за сукупний період (по кожному місяцю окремо) з 16.08.2018 по 10.05.2019 зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог публічного акціонерного товариства «Державна-продовольчо-зернова корпорація України» в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 1105-06 від 11.05.2016 та виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» (54042, м. Миколаїв, вул. Заводська, 33; ідентифікаційний код 39945244) з нежитлових приміщень суд зауважує на такому.

З матеріалів справи вбачається наступне:

1) позивач 20.08.2018 оформив та направив відповідачу претензію № 747, в якій просив останнього оплатити заборгованість в розмірі 31181,94 грн в строк до 31.08.2018. Також повернути підписані акти приймання-передачі наданих послуг за червень та липень місяці 2018 року.

Відповідь на цю претензію відсутня в матеріалах справи.

Позивач 12.09.2018 оформив та направив відповідачу претензію № 2 за № 817, в якій просив останнього оплатити заборгованість у розмірі 61988,84 грн. Також повернути підписані акти приймання-передачі наданих послуг за червень, липень та серпень місяці 2018 року.

Відповідь на цю претензію відсутня в матеріалах справи.

2) Відповідно до п. 1.4 Договору, мета використання орендованих приміщень: розміщення офісу, територія для зберігання техніки та обладнання.

Як передбачено п. 1.5 Договору, відповідно до ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму нежитлових приміщень орендарю надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до зазначених нежитлових приміщень у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Пунктом 7.1 Договору на орендаря покладено обов`язок використовувати орендовані приміщення у відповідності до їх призначення та умов цього Договору.

29.08.2018 позивач отримав від Дніпро-Бузького басейнового відділу Державної установи «Лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України на водному транспорті» листа за № 379/01 від 29.08.2018, в якому повідомлялося, що на території дитячого садку (вул. Заводська, 31), яка належить ПАТ «ДПЗКУ» та передана в оренду ТОВ «Макроконцепт» проростає велика кількість амброзії, яка негативно впливає на здоров`я працівників порту та мешканців. У зв`язку з цим вищевказаною установою позивачеві було запропоновано у короткий термін прийняти заходи щодо знищення амброзії на цій території.

У зв`язку з цим, 29.08.2018 працівниками позивача було проведено обстеження орендованої території за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 31 та вул. Заводська, 33, в ході якого встановлено, що на орендованій території розрісся бур`ян, в тому числі, один з небезпечних карантинних бур`янів – амброзія. Вказані факти були зафіксовані в Акті обстеження нежитлового орендованого приміщення та земельної ділянки від 29.08.2018 та, за твердженням позивача, свідчать про те, що орендована відповідачем територія є занедбаною та такою, що використовується не за цільовим призначенням.

3) 12.08.2018 позивач оформив та надіслав відповідачу повідомлення за № 818 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень, в якому у зв`язку з тривалим та грубим порушенням умов договору з боку відповідача, а саме заборгованості по орендній платі, використання не за цільовим призначенням території та приміщень, неодноразовими зауваженнями з боку державних органів щодо порушення природоохоронного законодавства України, занедбаний стан прилеглої земельної ділянки, на підставі п. 5.4 Договору повідомив орендаря про розірвання договору в односторонньому порядку, з зазначенням того, що 12.10.2018 Договір буде вважатися розірваним.

10.10.2018 відповідач оформив відповідь – лист № 18/18/10-1 в якому заперечив проти дострокового розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 11.05.2016, на підставі викладеного у листі від 28.09.2018 № 18/18/09-1, та зазначив, що направляти свого повноважного представника для підписання ату приймання-передачі орендованих приміщень 12.10.2018 за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 33 та Заводська, 31 вважає недоцільним.

Судом враховано, що відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Пунктом 9.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3) визначений строк його дії – до 11.04.2019 року.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1005001930 від 14.02.2019 публічне акціонерне товариство «Державна-продовольчо-зернова корпорація України» є юридичною особою єдиним засновником якої зі 100 % часткою в статутному капіталі є Кабінет Міністрів України.

Правилами ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що цей закон регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Вказаним законом передбачено особливості припинення договору оренди державного та комунального майна, зокрема ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, факт направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення № 818 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень, за відсутності погодження відповідача (лист № 18/18/10-1 від 10.10.2018) не може бути достатньою підставою для припинення договору оренди № 110516 від 11.05.2016.

При цьому вимога позивача про розірвання договору в судовому порядку станом на 13.06.2019 не підлягає реалізації, оскільки судом встановлено, що зазначений договір припинив свою дію 11.04.2019, тому відсутні підстави для його розірвання.

Стосовно позовної вимоги про виселення відповідача з нежитлових приміщень суд звертає увагу, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того, що після закінчення строку дії договору (11.04.2019) товариство з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» не звільнило спірні нежитлові приміщення (загальною площею 965,4 кв. м по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв, а саме: літ. А-2 – 924,4 кв. м та літ. Б – 41 кв. м; та загальною площею 483,8 кв. м, по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв, а саме: літ. А – 125,4 кв. м, літ. Д – 118,9 кв. м, літ. Ж – 36,4 кв. м, літ. З – 54,9 кв. м, літ. И – 93,0 кв. м, літ. В – 55,2 кв. м).

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 16.05.2019 зазначав, що орендар покинув спірні приміщення, зазначені приміщення ніхто не охороняє, а орендарі там відсутні; 13.06.2019 позивач підтвердив, що орендодавець має вільний доступ до вказаного майна.

З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги в частині виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» з нежитлових приміщень: загальною площею 965,4 кв. м по вул. Заводська, 33 в м. Миколаїв, а саме: літ. А-2 – 924,4 кв. м та літ. Б – 41 кв. м; загальною площею 483,8 кв. м, по вул. Заводська, 31 в м. Миколаїв, а саме: літ. А – 125,4 кв. м, літ. Д – 118,9 кв. м, літ. Ж – 36,4 кв. м, літ. З – 54,9 кв. м, літ. И – 93,0 кв. м, літ. В – 55,2 кв. м.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими у справі доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 5587,68 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 126, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» (54042, м. Миколаїв, вул. Заводська, 33; ідентифікаційний код 39945244) на користь публічного акціонерного товариства «Державна-продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) 322405,24 грн заборгованості по орендній платі за договором оренди; 37745,47 грн пені; 3 % річних в сумі 3568,17 грн; 8793,15 грн інфляційних втрат та 5587,68 грн судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 1105-06 від 11.05.2016, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» та публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; та виселення товариства з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» (54042, м. Миколаїв, вул. Заводська, 33; ідентифікаційний код 39945244) з нежитлових приміщень відмовити позивачу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Державна-продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Макроконцепт» (54042, м. Миколаїв, вул. Заводська, 33; ідентифікаційний код 39945244).

Повне рішення складено та підписано судом 24.06.2019.

Суддя О.Г. Смородінова