Рішення № 8261190, 10.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10.02.2010 справа № 5020-12/213-10/051-1/117-10/008 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Джанкойського Житлово-експлуатаційного об’єднання

(96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Первомайська, 66)

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим”

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-б)

про стягнення заборгованості в сумі 25105,25 грн,

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Арис-Крим”

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-б)

до Джанкойського Житлово-експлуатаційного об’єднання

(96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Первомайська, 66)

про зобов’язання здійснити перерахунок розміру орендної плати по договору № 142 індивідуального нерухомого майна, яке належить до державної (комунальної) власності від 01.08.2008,

За участю представників сторін:

позивача за первісним позовом –Соколова Л.М., довіреність б/н від 01.11.2009;

відповідача за первісним позовом –не з’явився.

14.08.2009 Джанкойське Житлово-експлуатаційне об’єднання (далі –Джанкойське ЖЕО) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” (далі – ТОВ ВКФ «Арис-Крим») про стягнення заборгованості за договором оренди №142 від 01.08.2008 в сумі 31413,68 грн, в тому числі, 393,43 грн –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушуються умови вищевказаного договору оренди –не сплачуються орендні платежі та експлуатаційні збори за період з 01.08.2008 до 01.07.2009, у зв’язку з чим за ТОВ ВКФ «Арис-Крим»виникла заборгованість у сумі 31413,68 грн та до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена.

12.10.2009 ТОВ ВКФ «Арис-Крим»звернулось до господарського суду міста Севастополя із зустрічним позовом до Джанкойське ЖЕО про зобов’язання «здійснити перерахунок розміру орендної плати по договору №142 індивідуального нерухомого майна, яке належить до державної (комунальної) власності від 01.08.2008, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання оренди державного майна” від 25.03.2009 №316»(вх. №3259) /а.с.60-62 т.1/.

Ухвалою суду від 16.10.2009 зустрічна позовна заява ТОВ ВКФ «Арис-Крим»про зобов’язання Джанкойське ЖЕО провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди №142 від 01.08.2008 прийнята до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

21.10.2009 від Джанкойське ЖЕО надійшла заява про уточнення позовних вимог /а.с.85 т.1/, відповідно до якої у зв’язку з частковим погашенням заборгованості позивач за первісним позовом зменшив позовні вимоги та просив стягнути з ТОВ ВКФ «Арис-Крим»заборгованість по сплаті орендної плати та експлуатаційних зборів у розмірі 27020,25 грн та 393,33 грн –3% річних.

          Заявою від 18.01.2010 /а.с.135 т.1/ Джанкойське ЖЕО зменшило позовні вимоги, просить стягнути з ТОВ ВКФ «Арис-Крим»25555,25 грн заборгованості, у тому числі: 23545,79 грн –заборгованість по сплаті орендної плати, 2009,46 грн. –експлуатаційний збір.

У судовому засіданні 10.02.2010 представник Джанкойського ЖЕО надав суду уточнену позовну заяву /а.с.4 т.2/, відповідно до якої у зв’язку з частковим погашенням заборгованості зменшив позовні вимоги, на уточнених позовних вимогах наполягає, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати та експлуатаційних зборів у сумі 25105,25 грн.

Відповідач за первісним позовом у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією (повідомлення про вручення поштового відправлення №11376962 від 21.01.2010 /а.с.154 т.1/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника ТОВ ВКФ «Арис-Крим».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Джанкойське ЖЕО, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 між Джанкойське ЖЕО (Орендодавець) та ТОВ ВКФ «Арис-Крим»(Орендар) був укладений договір оренди №142 (далі –Договір) індивідуально визначеного нерухомого майна /а.с.6-7 т.1/, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно: нежитлове приміщення під магазин-склад площею 388,3 кв. м. за адресою: вул. Радянська, 15, м. Джанкой, вартість якого визначена згідно акта оцінки (експертного висновку) та складає 194349,12 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та складає без індексу інфляції за базисний місяць оренди 3077,19 грн. без ПДВ, що підтверджується розрахунком орендної плати додаток №2 до Договору /а.с.68 т.1/. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.4 Договору Орендар приймає участь у витратах Джанкойського ЖЕО по експлуатації орендованих приміщень, в розмірі дійсної суми цих витрат, пропорційно зайнятої площі.

В пункті 3.3 Договору сторони передбачили, що орендна плата, експлуатаційні збори (інші платежі) перераховується Орендарем щомісячно на розрахунковий рахунок Джанкойського ЖЕО в строк не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до пункту 10.1 Договору останній укладений строком на 3 роки та діє з 01.08.2008 до 01.07.2011 включно.

Майно було передано в оренду ТОВ ВКФ «Арис-Крим»за актом приймання-передачі від 01.08.2008, підписаним обома сторонами /а.с. 88 т.1/.

Актом приймання-передачі від 01.07.2009 /а.с.89 т.1/ орендоване майно повернуто Джанкойському ЖЕО, Договір розірвано за ініціативою ТОВ ВКФ «Арис-Крим»/а.с.104 т.1/.

Протягом дії Договору позивачем за первісним позовом щомісячно складались акти виконаних робіт, послуг /а.с.8-13 т.1/, які направлялись на адресу ТОВ ВКФ «Арис-Крим», що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення /а.с.8-13 т.1 –зворотна сторона/.

З матеріалів справи вбачається, що Джанкойським ЖЕО щомісячно виставлялися відповідачу за первісним позовом рахунки /а.с.14-19 т.1/ щодо сплати орендної плати та експлуатаційного збору, проте, несплата вказаних рахунків призвела до виникнення заборгованості та, відповідно, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

                    Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, та Законом України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно з частиною третьою статті 18 України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Аналогічна норма встановлена частиною третьою статті 285 ГК України.

Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в часині першій статті 193 ГКУкраїни.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що ТОВ ВКФ «Арис-Крим»не виконаний в повному обсязі обов’язок щодо сплати орендних платежів та експлуатаційних зборів за період з 01.08.2008 до 01.07.2009.

Наявність заборгованості ТОВ ВКФ «Арис-Крим»перед Джанкойське ЖЕО підтверджується актом звірення взаєморозрахунків станом на 26.11.2009 /а.с.141 т.1/, що підписаний повноважними представниками обох сторін. Відповідно до цього акту станом на 26.11.2009 за ТОВ ВКФ «Арис-Крим»існувала заборгованість у розмірі 26095,25 грн.

Після підписання зазначеного вище акту в ході розгляду справи ТОВ ВКФ «Арис-Крим»заборгованість частково погашена, що підтверджується платіжними дорученнями: №961 від 30.11.2009, №966 від 01.12.2009, №61 від 18.01.2010, №234 від 09.02.2010, а також розрахунком нарахування орендної плати станом на 01.01.2010 /а.с.125,127, 139 т.1, а.с.6-7 т.2/.

У зв’язку з цим Джанкойське ЖЕО заявою від 10.02.2010 /а.с.4 т.2/ зменшило позовні вимоги, просить суд стягнути з ТОВ ВКФ «Арис-Крим»заборгованість у сумі 25105,25 грн.

ТОВ ВКФ «Арис-Крим»не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 25105,25 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення ТОВ ВКФ «Арис-Крим»умов договорів №142 від 01.08.2008, у зв’язку з чим позовні вимоги Джанкойське ЖЕО про стягнення з ТОВ ВКФ «Арис-Крим»заборгованості у сумі 25105,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

                    Стосовно зустрічного позову ТОВ ВКФ «Арис-Крим»про зобов’язання «здійснити перерахунок розміру орендної плати по договору №142 індивідуального нерухомого майна, яке належить до державної (комунальної) власності від 01.08.2008, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання оренди державного майна” від 25.03.2009 №316», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У той же час, способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Отже, такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як зобов’язання здійснити перерахунок розміру орендної плати ЦК України та ГК України не передбачений, а також не передбачений Договором та іншими чинними законами України, зокрема, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992.

Таким чином, ТОВ ВКФ «Арис-Крим»невірно обраний спосіб захисту свого права та майнового інтересу, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Під час розгляду справи позивач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та не змінив предмета позову.

У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна позиція викладена в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»N 01-8/344 від 11.04.2005 р. (зі змінами станом на 27.02.2009), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за рахунок другої сторони, а при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Таким чином, витати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, як за первісним позовом, так і за зустрічним, покладаються на ТОВ ВКФ “Арис-Крим”.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов           Джанкойського Житлово-експлуатаційного об’єднання до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” про стягнення заборгованості в сумі 25105,25 грн за договором оренди №142 від 01.08.2008 задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-б, ідентифікаційний код 24870148, р/р 26007047021601 в ВАТ «Сведбанк», м. Київ, МФО 300164) на користь Джанкойського Житлово-експлуатаційного об’єднання (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул. Первомайська, 66, ідентифікаційний код 03360704, р/р 260030132453 в КФК філії ВАТ «Інпромбанк», м.Феодосія, МФО384481) заборгованість по сплаті орендної плати та експлуатаційних зборів за договором оренди №142 від 01.08.2008 в розмірі 25105,25 грн (двадцять п’ять тисяч сто п’ять грн 25 коп.), а також державне мито в розмірі 251,05 грн (двісті п’ятдесят одна грн 05 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Арис-Крим” до Джанкойського Житлово-експлуатаційного об’єднання про зобов’язання здійснити перерахунок розміру орендної плати по договору №142 індивідуального нерухомого майна, яке належить до державної (комунальної) власності від 01.08.2008, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання оренди державного майна” від 25.03.2009 №316, відмовити у повному обсязі.

Суддя підпис                     О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 15.02.2010