Рішення № 8261112, 04.02.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"04" лютого 2010 р. справа № 5020-11/264 За позовом:          Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

          (99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, буд.5)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „ФИШ”

          (99040, м.Севастополь, вул.Флагманська, буд.1, кв.32)

про           стягнення штрафу у розмірі 400644,00 грн. та 3% річних у розмірі 695,47 грн.

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 11.01.2010, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

відповідача - Сиротко Л.Р., довіреність № 2-17 від 30.11.2009, ТОВ "Фиш".

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ФИШ” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 468089,63 грн., розірвання договору оренди та зобов’язання повернути орендоване майно.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/264.

Ухвалою від 04.02.2010 провадження у справі у частині позовних вимог про розірвання договору оренди, зобов’язання відповідача повернути орендоване майно припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

Ухвалою від 04.02.2010 провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 63889,86 грн. та пені у розмірі 2860,30 грн. припинено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з оплатою відповідачем вказаних сум у процесі розгляду справи.

У судовому засіданні оголошувалась перерва для витребування додаткових доказів по справі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 72) просив зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 400644,00 грн., до 33387,00 грн., у зв’язку з важким матеріальним становищем, а також надати розстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2001 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „ФИШ” (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 246-01 (а.с. 17-18).

Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації припинено на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 312р „Про ліквідацію управління з питань майна комунальної власності”, його повноваження з управління комунальним майном передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який є його належним правонаступником.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані приміщення, загальною площею 67,0 кв.м., які розташовані на цокольному поверсі за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 41 та перебувають на балансі ДКП РЕП №3, вартість якого складає відповідно до незалежної оцінки станом на 29.08.2001 –29150,00 грн.

Пунктом 7.1 вказаного договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 26.02.2007 встановлено, що він діє з моменту підписання договору до 26.02.2008.

Факт передачі Об’єкта Договору в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 01.10.2002 (а.с.18).

08.07.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „ФИШ” (Орендар) укладений договір оренди № 65-08 (далі - Договір) (а.с. 9-10).

Згідно з пунктом 9.4 Договору вказаний договір є новою редакцією договору оренди № 246-01 від 31.08.2001.

Відповідно до пункту 1.1 Договору з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно –вбудовані нежитлові приміщення, які розташовані на першому та другому поверхах триповерхового житлового будинку, загальною площею 67,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 41, та перебувають на балансі РЕП-3, вартість якого складає відповідно до незалежної оцінки станом на 31.03.2008 –714715,00 грн.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 11129,00 грн. (без ПДВ) за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередні місяць на індекс інфляції, який відповідає попередньому місяцю.

Відповідно до пункту 7.1 Договору строк дії Договору встановлений до 25.06.2013.

За твердженням позивача, свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі статтями 549, 610 Цивільного кодексу України, статтею 230 Господарського кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 218, 233 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 8.7 Договору передбачено, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде тривати більш ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця окрім збитків штраф у трикратному розмірі річної орендної плати за Договором.

У зв’язку з тим, що орендна плата за період з лютого 2009 по 31.10.2009 перераховувалась відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 400644,00 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, у зв’язку з тим, що порушення відповідачем умов Договору доведене позивачем, підтверджене матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства.

Проте, згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Таким чином, суд приймає до уваги значне важке фінансове становище відповідача, надмірно великий розмір штрафу порівняно зі збитками позивача, що підтверджується фінансовим звітом (а.с.73) а тому вважає, що розмір суми штрафних санкцій підлягає зменшенню до 33387,00 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 695,47 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідач у порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення строком на 3 місяці, мотивуючи свої доводи складним фінансовим становищем відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти заявленого клопотання не заперечував.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Суд, вивчивши матеріали справи, надані суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, та приймаючи до уваги складне фінансове становище відповідача, що підтверджується фінансовим звітом (а.с.73), вважає за можливе задовольнити клопотання товариства з обмеженою відповідальністю „ФИШ” про надання розстрочки виконання рішення суду по справі строком на 3 місяці.

У зв’язку з тим, що спір виник з вини відповідача, витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82–85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФИШ” (99040, м.Севастополь, вул.Флагманська, буд.1, кв.32, код ЄДРПОУ 22232797, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) штраф у розмірі 33387,00 грн. та 3% річних у розмірі 695,47 грн. шляхом перерахування 33060,00 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044, та перерахування 1022,47 грн. на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007; витрати по сплаті державного мита у розмірі 4765,90 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

          Надати розстрочку виконання рішення суду по травень 2010 року згідно з графіком:

-          березень 2010 року –11360,82 грн.

-          квітень 2010 року –11360,82 грн.

-          травень 2010 року –11360,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                              В.Є.Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 08.02.2010.