Рішення № 82609607, 18.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1368/19

РІШЕННЯ

іменем України

18 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. представника позивача ОСОБА_1 ., представника відповідача Стефанишина О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання протиправноюта скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, викладену у листі №С-16388/0-191/0/95-19 від 08.01.2019, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати наказ про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадасгру у Хмельницькій області подати до суду звіт про виконання рішення суду в місячний термін з дня набрання ним законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в січні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою та додатками, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. Відповідач надав відповідь, яка викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №С-16388/0-191/0/95-19 від 08.01.2019 та повідомив позивачу, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Позивач вважає вказану відмову відповідача необгрунтованою та протиправною, а тому звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою від 14.05.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

30.05.2019 направив до суду відзив та 14.06.2019 додаткові пояснення, в яких зазначив, що згідно листа відділу у Новоушицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №852/411-19-0.28 від 30.05.2019 земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель водного фонду, прибережна смуга річки Дністер. Вказав, що відповідно до витягу з електронно-обмінного файлу, де зазначена схема розташування земельних ділянок для ведення садівництва на території Березівської сільської ради відносно рівня води р.Дністер вбачається що спірна земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач відноситься до земель водного фонду (прибережна захисна смуга р. Дністер). Відповідач не наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії земель водного фонду. Крім того, відповідач зазначив, що згідно листа від 08.01.2019 №С-16388/0-191/0/95-19 земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. Тому, відповідач не може надавати у власність земельні ділянки в порушення норм частини 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

06.12.2018 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №С-16388/0-191/0/95-19 від 08.01.2019 відповідач повідомив, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому задовольнити клопотання позивача немає можливості.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно п. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Приписами статей 186 та 186-1 Земельного кодексу України регламентовано порядок погодження та затвердження проектів землеустрою, у тому числі проектів землеустрою земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги; розташованої на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях; розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст. 1 ВК України).

Згідно із ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтею 61 Земельного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг.

В ході судового розгляду справи відповідач, доводячи правомірність оскарженої відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі №С-16388/0-191/0/95-19 від 08.01.2019, посилався на те, що відповідно до витягу з електронно-обмінного файлу, де зазначена схема розташування земельних ділянок для ведення садівництва на території Березівської сільської ради відносно рівня води р. Дністер, спірна земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач відноситься до земель водного фонду (прибережна захисна смуга р. Дністер).

Суд вважає безпідставними вищевикладені доводи відповідача, оскільки витяг з електронно-обмінного файлу - це електронний документ для обміну інформацією, тобто є лише носієм інформації та не може бути належним доказом у цій справі.

Крім того, суд враховує, що згідно листа Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області № 104 від 30.01.2019 зазначено, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, знаходиться за межами населеного пункту на території Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області та розташована на лівому березі Дністровського водосховища (басейн р. Дністер). Встановити належність зазначеної земельної ділянки до земель водного фонду та її розташування в прибережній захисній смузі можливо після винесення на місцевості нормального підпірного рівня водосховища та земельної ділянки.

Отже, відповідач не надав суду жодних доказів на обгрунтування того, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, відноситься до земель водного фонду (прибережна захисна смуга р. Дністер). Крім того, всупереч вимогам ст.60 Земельного кодексу України, відповідач не надав суду проект землеустрою, згідно якого було встановлено прибережну захисну смугу р. Дністер.

Таким чином, суд вважає недоведеним той факт, який у свою чергу і став підставою для відмови позивачу, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, які стали підставою для відмови позивачу у виготовленні проекту землеустрою.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області необґрунтовано та протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області видати наказ про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Відтак, суд вважає, що вимогу позивача про зобов`язання відповідача видати наказ про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га. з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, необхідно залишити без задоволення.

Проте з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, при розгляді цієї адміністративної справи суд прийшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати Головне управління Держгеокадасгру у Хмельницькій області подати до суду звіт про виконання рішення суду в місячний термін з дня набрання ним законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували б на те, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду, тому, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду в місячний термін з дня набрання рішенням законної сили відсутні.

Таким чином, у задоволенні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення необхідно відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути 768,40 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, яка викладена в листі №С-16388/0-191/0/95-19 від 08.01.2019.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 0,1200 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населених пунктів Зеленокуриловецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 червня 2019 року

Позивач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39767479)

Головуючий суддя О.Л. Польовий