Рішення № 8260959, 24.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2010 р. Справа № 15/16

Позивач: Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про зобов'язання укласти договір про транспортування природного газу для потреб населення

Суддя Коломис В. В.

Секретар судового засідання Михалевська Л.В.

Представники:

Від позивача : Галкін В.Ю. довіреність в справі

Від відповідача : Янкевич Л.Д. довіреність в справі

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ звернувся до господарського суду з позовом, відповідно з яким просить суд зобов'язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укласти Договір №119Н-613 про транспортування природного газу для потреб населення від 16 грудня 2009 року у редакції, запропонованій Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надісланий з листом №15784/11-004 від 18 грудня 2009 року), з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей, при цьому:

-          пункт 1.1 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції "1.1. Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату";

- друге речення пункту 2.1 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції "Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із: середньодобового місячного обсягу";

- пункт 2.2 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції: "2.2. Можливі зміни місячних) обсягів подачі газу, зазначених в пунктах 2.1 даного договору, здійснюються за домовленістю сторін за 15-ть (п'ятнадцять) днів до початку місяця";

- пункт 7.3 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції: «7.3. У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу».

Як зазначає позивач, під час укладання договору №119Н-613 від 16 грудня 2009 року про транспортування природного газу для потреб населення між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України"та ВАТ "Рівнегаз" виникли розбіжності. Оскільки сторонами договору були вжиті всі заходи щодо врегулювання розбіжностей шляхом обміну Протоколом розбіжностей та Протоколом узгодження розбіжностей, проте згода відносно редакції пунктів 1.1, 2.1, 2.2 та 7.3 договору досягнута не була, з огляду на передбачений в такому випадку судовий порядок врегулювання розбіжностей, передбачений ч.5 ст.181 ГК України, позивач, зважаючи на законність та обгрунтованість позовних вимог, просить задоволити позов в повному обсязі.

Відповідач - ВАТ "Рівнегаз" позовні вимоги не визнає в зв'язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю. В свою чергу відповідач вважає, що спірні пункти договору мають бути прийняті саме в редакції запропонованій ВАТ "Рівнегаз". Зокрема пункт 1.1 Договору в наступній редакції: "Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату з урахуванням Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26 березня 2008 року № 247, надалі - Алгоритм розподілу коштів ".

Щодо п.2.1 Договору, то відповідач наполягає друге речення цього пункту доповнити словами "з допустимим відхиленням +5%".

Спірний п.2.2 Договору, відповідач наполягає викласти в наступній редакції: "Можливі зміни місячних обсягів подачі газу, зазначених в пунктах 2.1 даного договору, при зміні обсягів поставки газу населенню у встановленому порядку".

Щодо спірного п.7.3 Договору, то як зазначив відповідач, він наполягає на доповненні зазначеного пункту договору наступним реченням "Замовник звільняється від сплати трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відтак, вимоги позивача про прийняття спірних пунктів договору 119Н-613 від 16 грудня 2009 року в редакції протоколу узгодження розбіжностей, вважає безпідставними та необгрунтованими.

Враховуючи викладене, просить в позові відмовити в повному обсязі, а спірні пункти договору 1.1, 2.1, 2.2, 7.3 викласти в редакції, викладеній ВАТ "Рівнегаз" в протоколі розбіжностей.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку суд прийшов до висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

Під час укладення договору №119Н-613 від 16 грудня 2009 року про транспортування природного газу для потреб населення між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Рівнегаз" виникли розбіжності.

Як вбачається, 18 грудня 2009 року на адресу відповідача із супровідним листом №15784/11-004 було направлено два примірники договору (а.с.6-9).

В свою чергу, листом за №05-50 від 12.01.2010 року відповідач повідомив позивача про підписання договору з протоколом розбіжностей. Зокрема, відповідач запропонував внести зміни або викласти в іншій редакції пункти 1.1, 2.1, 2.2, 3.5, 7.3 та 10.6 Договору (а.с.10-12).

19 січня 2010 року позивач листом за №49/11-004 повідомив відповідача про погодження з пропозиціями останнього щодо редакції пунктів 3.5 та 10.6 договору, викладених в протоколі розбіжностей.

При цьому, позивачем не були погоджені пункти 1.1, 2.1, 2.2 та 7.3 Договору, викладені в протоколі розбіжностей, та відповідно було запропоновано прийняти Протокол узгодження розбіжностей до договору (а.с.13-15).

Оскільки сторонами договору були вжиті всі заходи щодо врегулювання розбіжностей шляхом обміну Протоколом розбіжностей та Протоколом узгодження розбіжностей, однак згода, відносно редакції пунктів 1.1, 2.1, 2.2 та 7.3 договору досягнута не була, позивач, в порядку ч.5 ст.181 ГК України для врегулювання розбіжностей звернувся до господарського суду.

З огляду на вищевикладене, суд, приймаючи рішення про часткову обгрунтованість позовних вимог, насамперед врахував таке.

Щодо спірного пункту 1.1 Договору. Позивач запропонував викласти пункт 1.1. Договору в наступній редакції: "Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату".

В свою чергу, відповідач наполягає на викладенні зазначеного пункту в наступній редакції: "Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату з урахуванням Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 26 березня 2008 року № 247, надалі - Алгоритм розподілу коштів ".

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки основним обов'язком останнього за договором є проведення своєчасних розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

При цьому, за загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (ст.511 ЦК України).

Натомість, запропонована відповідачем редакція п.1.1 Договору є фактично спробою поставити порядок, строки та розміри оплати по договору в залежність від третіх осіб, (зокрема, населення, яке є кінцевим споживачем), які в свою чергу не є стороною договору.

Крім того, слід зауважити, що п.1.1 Договору визначає предмет договору, тоді як порядок проведення розрахунків визначено у розділі 6 договору - "Умови проведення розрахунків". При цьому, пункт 6.2 Договору містить посилання на здійснення відповідачем розрахунків у порядку, встановленому Алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, затверджений постановою НКРЕ від 25.12.2008р. за №1529.

Щодо спірного пункту 2.1 Договору, позивач запропонував викласти друге речення пункту 2.1. Договору в наступній редакції: "Прийом-передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу".

В свою чергу, відповідач наполягає зазначене речення п. 2.1 доповнити словами «з допустимим відхиленням + 5 %».

Відповідно до 2.1. Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України (надалі - Правил), затверджених Наказом "Держкомнафтогазу" №355 від 01 листопада 1994 року кількість природного газу, передбаченого для поставки, визначається договором у відповідності з затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам встановлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи з середньодобової норми споживання природного газу. Кількість постачання природного газу комунально-побутовим підприємствам, в тому числі для населення у І, II та IV кварталах року встановлюються Кабінетом Міністрів України нерівномірно, по місяцях з урахуванням ресурсів, кліматичних умов і пропускної спроможності газопроводів.

Згідно п. 8. Правил, подача природного газу споживачам проводиться в безперервному режимі, якщо укладеним із споживачем договором не передбачено такої перерви. Газопостачальні і газозбутові організації, повинні подавати споживачам природний газ рівномірно протягом місяця у межах середньодобової норми споживання згідно з договором та узгодженими між сторонами диспетчерськими графіками.

Таким чином, позивач може взяти до виконання зобов'язання щодо транспортування природного газу тільки в обсязі закупленого Замовником у постачальника об'єму газу, з урахування пропускної спроможності газотранспортної системи та отриманого в систему Замовника обсягу природного газу, а тому правомірно, що умова про допустиме відхилення «+ 5 %»є для позивача неприпустимою.

Щодо спірного пункту 7.3 Договору.

Позивач запропонував викласти пункт 7.3. Договору в наступній редакції: «У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу».

Відповідач наполягає на доповненні зазначеного пункту Договору наступним реченням: «Замовник звільняється від сплати трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ".

Відповідно до ст.511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. Оскільки населення не є стороною Договору, то виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за договором не може ставитися в залежність від договірних відносин відповідача з кінцевими споживачами природного газу.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системне тлумачення згаданої норми дозволяє зробити висновок, що три проценти річних відноситься до засобів забезпечення зобов'язань, і за своєю природою є акцесорним зобов'язанням по відношенню до основного зобов'язання за договором. При цьому, обов'язковою передумовою застосування такої форми відповідальності є порушення основного зобов'язання, у разі ж, якщо порушення зобов'язання не відбувається, підстав для стягнення трьох відсотків річних немає.

Зазначене відповідає загальним принципам забезпечення належного, своєчасного та повного виконання зобов'язань, передбачених ст. 526 ЦК України.

В той же час, суд не може погодитись з редакцією пункту 2.2 Договору, запропоновану позивачем.

Як вбачається, позивач запропонував викласти пункт 2.2 Договору в наступній редакції: "Можливі зміни місячних обсягів подачі газу, зазначених в пунктах 2.1 даного договору, здійснюються за домовленістю сторін за 15-ть (п'ятнадцять) днів до початку місяця".

Натомість, Національною акціонерною компанією наказом за №79, від 26.03.2001 р. був затверджений Порядок доступу до газотранспортної системи, а наказом №45 від 27.01.2004р. Порядок формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, якими в свою чергу передбачено, що користування (перезаявки) планових обсягів поставок газу споживачам може проводитись 15 та 25 числа місяця, в якому здійснюється поставка газу.

З огляду на це, запропонований відповідачем пункт 2.2 в наступній редакції: "Можливі зміни місячних обсягів подачі газу, зазначених в пунктах 2.1 даного договору, при зміні обсягів поставки газу населенню у встановленому порядку", має бути прийнятий позивачем.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, на думку суду, пункти 1.1, 2.1 та 7.3 Договору мають бути викладені в редакції позивача, а пункт 2.2 Договору в редакції відповідача.

Судові витрати передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв’язку з зверненням до суду, на підставі ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укласти Договір № 119Н-613 про транспортування природного газу для потреб населення від 16 грудня 2009 року частково у редакції, запропонованій Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надісланий з листом № 15784/11-004 від 18 грудня 2009 року), з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей, а саме:

-          пункт 1.1 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції "1.1. Виконавець зобов'язується надати послуги Замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі - газу, Замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, надалі - ГРС, а Замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату";

- друге речення пункту 2.1 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції "Прийом передача газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу";

- пункт 2.2 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції: “2.2. Можливі зміни місячних обсягів подачі газу зазначених в пунктах 2.1 даного договору, при зміні обсягів поставки газу населенню у встановленому порядку”.

- пункт 7.3 Договору № 119Н-613 викласти в наступній редакції: “7.3. У разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в пункті 6.2 даного договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу”.

2. В частині викладення пункту 2.2 договору №119Н-613 в наступній редакції: “2.2 Можливі зміни місячних обсягів подачі газу, зазначених в пунктах 2.1 даного договору, здійснюються за домовленістю сторін за 15-ть (п'ятнадцять) днів до початку місяця"; - в позові відмовити.

3. Стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Рівнегаз” (33027, м.Рівне, вул.Білякова, 4, код ЄДРПОУ 03351734, п/р 260393017586 у філії РОУ ВАТ “Державний Ощадний банк України”, МФО 333368) на користь позивача - Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної компанії “Нафтогаз України” (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801, п/р 26003103442001 в ЗАТ “Альфа-Банк” м.Київ, МФО 300346) –321 грн. 00 коп. понесених судових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

підписано "03" березня 2010 р.