Ухвала суду № 8260954, 25.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2010 р. Справа № 15/07

За позовом Приватного підприємства "Сарматський ярус"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"

в особі Філії ВАТ КБ "Надра" Рівненське регіональне управління

про спонукання до виконання Договору банківського рахунку шляхом переказу і видачі готівкових коштів з поточного рахунку в сумі 133200 грн. 00 коп. та стягнення 33750 грн. 00 коп. моральної шкоди

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : керівник Орленко К.П.

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Сарматський ярус»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі Філії ВАТ КБ «Надра»Рівненське регіональне управління про спонукання до виконання Договору банківського рахунку шляхом переказу і видачі готівкових коштів з поточного рахунку в сумі 133200 грн. 00 коп. та стягнення 33750 грн. 00 коп. моральної шкоди.

27.01.2010 року представником позивача подано суду заяву про зміну підстави позову при цьому ПП «Сарматський ярус»до заяви не додано доказів її надіслання відповідачу. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.02.2010 року заяву про зміну підстави позову повернено позивачу без розгляду.

24.02.2010 року представником позивача суду подано заяву про зміну підстави позову, яка за своєю суттю є заявою про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, завдану приниженням честі і гідності та ділової репутації у розмірі 33750 грн., 16320 грн. пені порушення строків виконання платіжного доручення №2 від 23.01.2009 року та витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Заява прийнята судом до розгляду. У судовому засіданні позивач підтримав вимоги викладені у позовній заяві з врахуванням уточнень.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про, що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300205402621.

11.01.2010 року та 16.02.2010 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання №06/27 від 06.01.2010 року та №06/724 про передачу справи №15/07 за правилами підсудності до господарського суду м.Києва.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним: відповідно до п.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 року №02-5/492 «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб»якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті, у разі відсутності таких повноважень позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю в господарський суд за місцезнаходженням юридичної особи. Відповідач також пояснює, що положенням про філію відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Рівненське регіональне управління не передбачено серед повноважень філії здійснювати від імені юридичної особи повноваження відповідача по справі.

До клопотання про передачу справи за підсудністю відповідачем додано Положення про філію Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Рівненське регіональне управління.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів, Законів України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відособлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Підсудність справи визначається відповідно до розділу III Господарського процесуального кодексу України за місцезнаходженням уповноваженого відособленого підрозділу, а не юридичної особи (частина четверта статті 15 ГПК).

Відповідно до частини 4 ст.15 Господарського процесуального кодексу України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин 1-3 цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Таким чином, територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог ст.15 Господарського процесуального кодексу України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Пунктом 1.4. Положення про філію Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»Рівненське регіональне управління визначено, що філія не є юридичною особою, входить до складу банку на правах відокремленого структурного підрозділу, знаходиться в його безпосередньому підпорядкуванні, виступає від імені банку перед третіми особами, установами, підприємствами, організаціями усіх форм власності.

Згідно з пунктом 9.4 Положення директор філії діє від імені банку на підставі довіреності у відповідності з Положенням про філію; представляє інтереси філії в органах державного управління, судових та інших органах, укладає кредитні та інші договори за дорученням Банку. А отже, філії надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.

Відповідно до п.1.3. Положення філія здійснює від імені ВАТ КБ «Надра»керівництво відділеннями банку, операції яких відображаються на балансі філії.

Оскільки спір виник саме з діяльності відділення відособленого підрозділу за Договором банківського рахунку №1331 від 26.01.2007 року укладеного між Приватним підприємством «Сарматський ярус»та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»в особі начальника відділення №7 Філії ВАТ «КБ «Надра»Рівненське регіональне управління Царук Г.А., що діяла на підставі довіреності №24/2-1-7871 від 07.10.2005 року. На момент розгляду справи договір не оспорений в судовому порядку з підстав його недійсності через недотримання сторонами в момент укладення ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України.

Отже при укладенні вищевказаного Договору начальник відділення філії ВАТ КБ «Надра»Рівненське регіональне управління діяв у межах наданих йому повноважень, відтак правомірним є подання позову за місцем знаходження відокремленого підрозділу –Філії ВАТ «КБ «Надра»Рівненське регіональне управління.

З огляду на вищевказане спір підлягає розгляду господарським судом Рівненської області.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, та у зв’язку з закінченням передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України двомісячного строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

26.01.2007 року у м.Острог між Приватним підприємством «Сарматський ярус»(надалі - Клієнт) та Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра»(надалі - Банк) укладено Договір банківського рахунку №1331 (надалі - Договір), згідно з умовами якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок №26000001315001 (надалі рахунок) у гривні для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені Інструкцією «Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Національного банку України від 12.11.2003 року №492. Операції за Рахунком здійснюються після отримання від Клієнта повідомлення з відміткою про взяття Рахунку на облік органом державної податкової служби.

Відповідно до п.2.2.1 Договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму Рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на Рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 2.2.4 Договору сторони погодили, що Клієнт має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг.

Відповідно до п.2.3.3 Договору Банк зобов’язався своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта на момент подання розрахункових документів до Банку, здійснювати списання коштів з Рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом та Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причину повернення.

Згідно з п.2.3.4. Договору Банк взяв на себе зобов’язання забезпечувати своєчасне зарахування коштів на Рахунок Клієнта.

Відповідно до п.4.2. Договору Банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення Клієнтом розрахункових документів. Платежі з Рахунку Клієнта Банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня.

Відповідно до п.4.3. Договору операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, виконуються Банком того ж дня. Операції за розрахунковими документами в іноземній валюті для здійснення термінових переказів виконуються згідно затверджених Тарифів. Документи, отримані після операційного часу, відмічаються штампом «Вечірня»та «післяопераційний час»та проводяться Банком наступного робочого дня.

23.01.2009 року позивачем до Відділення №7 філії ВАТ КБ «Надра»Рівненське Регіональне управління було подано платіжне доручення №2 на перерахунок Управлінню державного казначейства (УДК) в Шевченківському районі м. Києва грошових коштів у сумі 163200,00 грн. за надання спеціального дозволу на користування надрами родовища «Батьківці».

Всупереч умовам Договору банківського рахунку №1331 від 06.01.2007 року відповідач не виконав платіжне доручення клієнта.

За порушення строків виконання платіжного доручення №2 від 23.01.2009 року позивачем за період з 23.01.2009 року по 31.12.2009 року з розрахункової суми 163200 грн.00 коп. нараховано пеню в розмірі 10% від суми переказу на підставі п.3.1 Договору №1331 від 26.01.2007 року, яким передбачено, що у разі «несвоєчасного списання з вини банку суми з рахунку клієнта, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 14 (чотирнадцять) процентів від несвоєчасно списаної суми за кожний день прострочення, але не більше 10 (десяти) процентів від суми переказу», що згідно з розрахунком зробленим позивачем становить 16320 грн.00 коп..

Згідно приписів ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ст. 1068 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до п.1.35 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п.1.30 ст.1, п.22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (п.п.22.3, 22.4 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до вимог п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (п.8.4 ст.8 того ж Закону).

Відповідно до п.8.3. ст.8 вищевказаного закону за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Пунктом 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлена відповідальність банків при здійсненні переказу. Згідно даної норми, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов’язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п.22.4. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення (п.22.7 ст.22 вказаного Закону).

Відповідно до п.23.1. ст.23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Платіжна вимога на примусове списання коштів може бути відкликана стягувачем у будь-який час до списання коштів з рахунка платника шляхом подання до банку, що обслуговує цього стягувача, документа на відкликання.

Відповідно до п.3.2. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі – Інструкція) Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення. Банк платника не приймає платіжного доручення, якщо дата валютування визначена пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Відповідно до п.8.4 ст.8 вказаного закону банк зобов’язаний здійснити переказ грошових коштів клієнта протягом трьох днів з моменту надходження розрахункового документа, відповідно відкликання суми коштів може бути здійснене ініціатором переказу саме в межах трьохденного строку.

Позивачем подано суду копію платіжного доручення №2 від 19.01.2009 року з відміткою відповідача про прийняття розрахункового документу на виконання 23.01.2009 року, в матеріалах справи відсутні докази повернення розрахункового документа позивачу наступного операційного дня банку у відповідності до п.22.7 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що на заяву позивача №2-09 від 20.02.2009 року щодо перерахування коштів з поточного рахунку відповідач листом №06/894 від 18.03.2009 року повідомив, що з 10.02.2009 року в Надра Баку працює тимчасова адміністрація, яку призначено Національним банком України згідно Постанови Правління №59 від 10.02.2009 року.

Постановою Правління НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у Відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 року та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Згідно до глави 1 розділу V Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства розроблене на підставі Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про господарські товариства», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Положення визначає підстави і порядок застосування Національним банком до банків та інших осіб, які є об'єктом перевірки Національного банку, заходів впливу за порушення банківського законодавства. У разі порушення банками чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно з Законом про банки, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, установленому цим Положенням.

Права та обов’язки тимчасового адміністратора встановлені главою 5 розділу Положення, згідно з яким у своїй діяльності тимчасовий адміністратор керується Законом про банки, постановою Правління Національного банку про його призначення, установчими документами банку, вказаним Положенням, чинним законодавством України. При здійсненні тимчасової адміністрації філій/представництв банку, що розташовані за межами України, застосовується також законодавство країни за їх місцезнаходженням. Тимчасовий адміністратор - фізична особа або керівник тимчасової адміністрації відповідає за ефективність діяльності тимчасової адміністрації та виконує організаційно-розпорядчі та інші функції згідно зі статтею 80 Закону про банки та чинним законодавством.

Керівник тимчасової адміністрації приймає рішення одноосібно в межах своїх повноважень, забезпечує безперервність роботи банку. Протягом одного місяця з дня призначення (двох місяців, якщо тимчасова адміністрація застосована для управління системоутворюючим або багатофілійним банком) здійснює інвентаризацію активів, зобов'язань, резервів (включаючи обліковані на позабалансових рахунках), у тому числі: грошових білетів, монет та інших цінностей у грошовому сховищі та операційній касі (відповідно до Інструкції Національного банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України від 07.07.94 №1; основних засобів і нематеріальних активів (відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків, затвердженої постановою Правління Національного банку від 11.12.2000 №475; кредитного портфеля та дебіторської заборгованості (можливість погашення боргів за наданими кредитами та нарахованими відсотками, стан проведення претензійно-позовної роботи тощо).

Тимчасовий адміністратор проводить ревізію укладених з клієнтами банку договорів про обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів; перевіряє класифікацію портфеля цінних паперів, кредитного портфеля дебіторської заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регламентують порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, дебіторською заборгованістю та збитків банків від операцій з цінними паперами. Інвентаризація здійснюється за станом на останню звітну (місячну) дату. За результатами інвентаризації тимчасовий адміністратор вживає заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей з відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Одночасно керівники банку, які відсторонені від управління, зобов'язані за станом на день призначення тимчасового адміністратора здійснити передавання основних засобів, нематеріальних та інших активів за відповідними актами приймання-передавання.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч.3 ст.85 вказаного Закону, протягом дії мораторію: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Між тим, відповідно до укладеного сторонами договору, у відповідача виникло зобов’язання, зокрема, виконати доручення позивача щодо перерахування грошових коштів, які належать позивачу і який має право ними розпоряджатися, з його рахунку на інший. Зазначене зобов’язання не є зобов’язанням, на яке поширюється дія мораторію, виходячи із визначення, наведеного у ст.1 Закону в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. Так, відповідне зобов’язання не полягає у передачі позивачу власного майна банку, зокрема, належних йому грошових коштів, оскільки його змістом є виконання доручення щодо перерахування майна - грошових коштів, які належать клієнту і знаходяться у володінні та користуванні банку.

Пунктом 7.2 договору та пунктом 32.2 ст. 32 Закону України «Про банки і банківську діяльність»пеня передбачена не за невиконання грошових зобов’язань, а за порушення строків виконання доручення клієнта на переказ або строків завершення переказу. Отже, протягом дії мораторію пеня може бути нарахована. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 16320 грн.00 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 33750 грн. моральної шкоди завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації, при цьому позовні вимоги мотивує тим, що дії відповідача призвели до душевних страждань позивача та інших негативних наслідків, які викликані: незаконним позбавленням позивача права на свій розсуд розпоряджатися власними грошовими коштами, розміщеними на поточному рахунку у відділенні №7 Філії ВАТ КБ «Надра»(Рівненське РУ); втратою результатів трьохлітньої роботи по геологічному, техніко-економічному вивченню родовища та підготовці пакету документів щодо надання підприємству спеціального дозволу на користування надрами. Позивач також зазначив, що душевні страждання посилюються з кожним днем, адже поглиблення фінансової кризи прискорює свої оберти, дедалі більше банківських установ заявляють про своє банкрутство та неспроможність виплат вкладів пересічним громадянам, що в свою чергу призводить до повної втрати довіри до надійності банківської системи в нашій державі та до банку взагалі, як до установи, котра повинна забезпечити надійне зберігання коштів позивача та видати їх за першою вимогою. Крім того, враховуючи звернення позивача за отриманням грошових коштів ще до введення мораторію та тимчасової адміністрації в Банку, позивач вважає дії відповідача щодо затримки видачі власних грошових коштів безпосереднім приниженням честі та гідності.

Позивач вказує, що зазначені дії відповідача потягли за собою численні негативні явища для позивача, що спричинило йому душевні страждання та завдало моральних втрат. У зв'язку із перебуванням позивача - директора ПП «Сарматський ярус»у стані постійної напруги, погіршився стан його здоров'я: з'явився постійний головний біль, роздратованість, загострилися гіпертонічна хвороба та атеросклероз, що підтверджується консультативним висновком Острозької ЛКК і свідченням членів його родини та колег по роботі. Це змусило позивача звернутися до Тимчасового адміністратора банку «Надра»з проханням видати його власні кошти на оперативне лікування.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до положень вказаної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 №5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п.3 постанови Пленуму).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 постанови Пленуму).

Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач стверджує, що в результаті протиправних дій відповідача було завдано значну моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації підприємства.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП «Сарматський ярус" про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 33750,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено вини відповідача в завданні моральної шкоди, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази того, що діями відповідача принижено честь, гідність та ділову репутацію ПП «Сарматський ярус», або завдано будь-яку іншу моральну шкоду позивачеві.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача підлягають витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»моральної шкоди завданої приниженням честі та гідності, ділової репутації у розмірі 33750 грн..

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(код ЄДРПОУ 200025456) на користь Приватного підприємства «Сарматський ярус»(код ЄДРПОУ 34006618) 16320,00 грн. пені, витрати по сплаті державного мита в розмірі 163,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 76,91 грн..

4. Стягнути з Приватного підприємства «Сарматський ярус»(код ЄДРПОУ 34006618) з дохід державного бюджету витрати на оплату державного мита в розмірі 78,20 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «01»березня 2010 року