Рішення № 82609267, 20.06.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 р. Справа № 480/993/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.В.,

представника позивача - Кравченка П.А.,

представника відповідача - Арістархової Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Сумської митниці ДФС, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.02.2019 № UA805180/2019/000022/2.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона придбала в Литовській Республіці у UAB «Kradis» за 9250 євро уживаний автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску. 10 лютого 2019 року, вказаний автомобіль було ввезено в Україну та доставлено в Сумську митницю ДФС (надалі - митниця) для митного оформлення. Митним брокером було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA805180/2019/004755, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основним методом на підставі примірника рахунку - фактури, що відповідало реальній ціні правочину і дорівнювало сплаченій сумі 9250 євро. Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, які визначені Митним кодексом України.

15 лютого 2019 року, митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA805180/2019/000022/2 (надалі - Рішення) та Картку відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00062, згідно з якими, вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів, числовий шифр 2 в графі 42 МД). Згідно із цим Рішенням, вартість автомобіля для цілей нарахування митних платежів митницею було визначено в розмірі 14450 євро, замість заявленої декларантом 9250 євро, тобто митну вартість було збільшено митницею на 5200 євро.

Позивачка вважає вказане рішення протиправним, оскільки вона діяла у повній відповідності до вимог Митного кодексу України та нею були надані відповідні документи для підтвердження митної вартості. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. На виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки та приведено позовну заяву у відповідність до вимог ст. 160 КАС України.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог надав до суду відзив, в якому зазначив, що дійсно позивачем було подано відповідну митну декларацію, однак при опрацюванні вказаної декларації спрацювали профілі ризику, у зв`язку з чим, позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження вартості автомобіля. Оскільки позивачем не було доведено декларовану вартість автомобіля, а тому відповідач вказує на необґрунтованість позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 лютого 2019 року, ОСОБА_1 придбала в Литовській Республіці у UAB «Kradis» (Giedriu g. 145, Buciunu k. LT-70192 Vilkaviskio raj) згідно рахунку-фактури серії KRA №014804 за 9250 євро уживаний автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TOUAREG, 2011 року випуску.

10 лютого 2019 року, вказаний автомобіль було ввезено в Україну та доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення.

11 лютого 2019 року, декларантом ОСОБА_1 - митним брокером ФОП ОСОБА_2 , було подано до митного оформлення митну декларацію №UA805180/2019/004755, у якій вартість автомобіля було визначено декларантом за основним методом на підставі примірника рахунку - фактури, що відповідало реальній ціні правочину і дорівнювало сплаченій сумі 9250 євро. Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме:

- акт про проведення огляду транспортного засобу UA209060/2.019/16993 від 10.02.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 30.09.2016;

- квитанція про оплату вартості товару№5285 від 08.02.2019;

- рахунок-фактура KRA №014804 від 08.02.2019;

- висновок спеціаліста ТОВ «Суми-Експертцентр» №11021284 від 11.02.2019.

По даній МД при подачі її до митного оформлення позивачем було, серед іншого, сплачено до державного бюджету (виходячи із визначеної нею для цілей оподаткування вартості автомобіля в розмірі 9250 євро) наступні обов`язкові платежі:

- мито (вид платежу 121) - 28231,68 грн.;

- податок на додану вартість (вид платежу 128) - 75357,82 грн.

Зазначені відомості були відображені у графах 43, 47, 48 та В МД.

Проте, 15 лютого 2019 року, митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA805180/2019/000022/2 та Картку відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00062, згідно з якими вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів, числовий шифр 2 в графі 42 МД). Згідно із цим Рішенням вартість автомобіля для цілей нарахування митних платежів митницею було визначено в розмірі 14450 євро, замість заявленої декларантом 9250 Євро, тобто митну вартість було збільшено митницею на 5200 євро.

У вказаному Рішенні (графа 33) митниця зазначила наступну причину коригування:

«Спрацювання профілю ризику 105-2 «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_3 , валюта - EUR, вартість -14450». Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу прийнято органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками за інформацією спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів. Декларантом надано відповідь про відсутність запитуваних додаткових документів. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду».

Після цього, аби підтвердити достовірність вартості ввезеного автомобіля, позивач звернулася до Сумського відділення ХНДІСЕ ім.М.С.Бокаріуса та за результатами проведення в даній установі автотоварознавчої експертизи, отримала висновок експерта №275 від 13.02.2019. Даним висновком вартість ввезеного автомобіля на дату проведення експертизи лише незначною мірою відрізняється від заявленої декларантом митної вартості, а саме, позивач зазначає - 9250,00 євро, а відповідно до висновку експерта вартість складає - 9325 євро.

15.02.2019 до митного оформлення митним брокером ОСОБА_1 було подано МД №UA805180/2019/005634, у якій повторно було визначено митну вартість за основним методом, однак, як і в попередньому випадку, заявлену митну вартість митницею було відхилено з винесенням чергової Картки відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00063.

З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ОСОБА_1 подала до митного оформлення нову МД в порядку частини 7 статті 55 Митного Кодексу України №UA805180/2019/005911, по якій до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею. При цьому, позивачем було сплачено (доплачено) різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом та сумою митних платежів, визначених митницею, у наступних розмірах:

мито (вид платежу 121) - 15954,19 грн. (доплата різниці становить 16102,55 грн.);

податок на додану вартість (вид платежу 128) - 35099,22 грн. (доплата різниці становить 35495,25 грн.).

Зазначені відомості були відображені у графі 47 нової МД.

Таким чином, загальна сума надмірно сплачених позивачем митних платежів внаслідок коригування митницею митної вартості становить:

мито (вид платежу 121) - 16102,55 грн.;

податок на додану вартість (вид платежу 128) - 35495,25 грн.

Разом - 51597,80 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення та пояснень наданих відповідачем, як у відзиві, так і у судовому засіданні, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало виявлення розбіжностей в документах наданих позивачем, а саме:

- для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано рахунок від 08.02.2019 №014804 із зазначенням ціни товару 9250EUR, що значно менше наявної в АСМО «Інспектор» цінової інформації транспортного засобу по конкретному ідентифікаційному номеру (14450 EUR);

- під час митного оформлення автомобіля позивачем надано до митниці фіскальний чек № 5285 від 08.02.2019. Однак, як зазначає відповідач, в даному чекові не міститься жодної інформації, яка б підтверджувала, що він стосується автомобіля придбаного позивачем та пред`явленого до митного оформлення.

У зв`язку з викладеним, відповідач, з посиланням на п.4-5 ч.2 ст.53 МК України зазначає, що позивачем не підтверджена митна вартість товару.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конститією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (надалі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у зв`язку з ненаданням позивачем на електронне повідомлення митного органу документів, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2 ч. 5 вказаної норми встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Так, 12.02.2019 відповідачем на адресу позивача, було надіслано електронне повідомлення про необхідність надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

У відповідь на вказане повідомлення позивач надіслав відповідачу 15.02.2019 висновок експерта за результатами проведення автотранспортного дослідження №275 від 13.02.2019, відповідно до якого, вартість легкового автомобіля, який є предметом дослідження на дату дослідження складала 285336,00 грн., що складає 9325 євро.

Також позивачем на підтвердження вартості товару при подачі митної декларації була надана квитанція про оплату вартості товару №5285 від 08.02.2019 та рахунок-фактура KRA №014804 від 08.02.2019. Відповідно до вказаних документів, вищевказаний автомобіль був придбаний позивачем за 9250 євро.

Відповідач, не погоджуючись з вартістю автомобіля зазначає, що квитанція про оплату вартості товару №5285 від 08.02.2019 не містить реквізитів, які б давали можливість інфікувати придбаний товар.

У той же час відповідач, сам визначаючи вартість вказаного автомобіля у розмірі 14450 євро, на вимогу суду не надав жодного доказу в підтвердження правомірності визначення вказаної вартості легкового автомобіля, окрім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що при визначенні вказаної вартості автомобіля не було враховано наявні технічні пошкодження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем митна вартість автомобіля підтверджується належними документами відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. При цьому, на визначення митної вартості у розмірі 9250 євро вплинуло те, що автомобіль був у використанні, та наявність пошкоджень транспортного засобу, про що зазначено у митній декларації та висновку експерта.

Стосовно доводів відповідача, що позивачем протиправно не було включено до митної вартості: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини не були зазначені відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому, вказані витрати не входили до вартості 14450 євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сумська митниця ДФС, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2019 № UA805180/2019/000022/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представником позивача до суду подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн. В якості підтвердження фактичного здійснення вказаних витрат, надані: угода про надання правової допомоги від 12.03.2019, платіжне доручення про сплату коштів №39707340 від 14.03.2019, заява з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.77-80).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У даному випадку суд погоджується, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. є документально підтвердженими, співмірними із складністю справи, виконаними роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, у зв`язку з чим, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Окремо суд зазначає, що відповідач не надавав заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

Крім того, за подання позовної заяви позивач, згідно з платіжними дорученями від 14.03.2019 та від 01.04.2019 (а.с. 4, 45), сплатив судовий збір у розмірі 1587,07 грн. Тобто, вказана сума судового збору, також підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.02.2019 № UA805180/2019/000022/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Ю.Вєтрова, 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) суму судового збору в розмірі 1587,07 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 24 червня 2019 року.

Суддя С.М. Глазько