Рішення № 82608584, 24.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 червня 2019 р. № 520/4008/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

встановив

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат надати статус “учасника бойових дій” на підставі поданих ним документів, визнавши дії відповідача щодо відмовлення в задоволенні заяви про надання статусу “учасника бойових дій” протиправними.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року, встановлено факт його безпосередньої участі у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та забезпеченні її проведення у зоні проведення антитерористичної операції з 15 березня 2015 року по 20 серпня 2015 року у населених пунктах Донецької та Луганської областей у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Проте, 17.12.2018 року комісією Харківського обласного військового комісаріату відмовлено позивачу в отриманні статусу учасника бойових дій, у зв`язку із тим, що Перша штурмова рота Добровольчого Українського корпусу "Правий сектор" не включена до складу Збройних Сил України, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач 10.05.2019 року надав до суду відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що Перша штурмова рота Добровольчого Українського корпусу "Правий сектор" не увійшла до складу Збройних Сил України і комісія облвійськкомату, у відповідності до п. 9 наказу Міністерства оборони України від 07.05.2015 № 200 не мала правових підстав щодо встановлення статусу особам, які не були звільнені зі Збройних Сил. Крім того відповідач зазначив, що відповідно до рішення МО України від 14.01.2019 року № 693/з, на даний час Харківський обласний військовий комісаріат не є уповноваженим підрозділом, який приймає рішення щодо встановлення статусу «Учасник бойових дій». На підставі вищенаведеного просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року, яке набуло законної сили, встановлено факт безпосередньої участі позивача у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та забезпеченні її проведення у зоні проведення антитерористичної операції з 15 березня 2015 року по 20 серпня 2015 року у населених пунктах Донецької та Луганської областей у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор».

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до комісії Харківського обласного військового комісаріату з заявою про надання статусу учасника бойових дій.

Відповідно до витягу із протоколу № 17 комісія Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 04.12.2018 року за результатами матеріалів про визнання позивача учасником бойових дій ухвалила повернути документи без реалізації на підставі того, що військове формування Перша штурмова рота Добровольчого Українського корпусу «Правий сектор», у складі якої знаходився позивач, не увійшло до складу військових частин Збройних Сил України, тому правових підстав для розгляду матеріалів щодо встановлення статусу учасника бойових дій комісією Харківського обласного військового комісаріату немає. Листом № 2203/ВОЗІК від 17.12.2018 року позивача повідомлено про рішення комісії та направлено витяг із протоколу від 04.12.2018 року № 17.

Вважаючи таку відмову відповідача неправомірною позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операцій забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а такої райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, статус учасника бойових дій надається особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МЕС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Пунктом 4 вказаного порядку передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення; для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів; для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв; для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб`єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Таким чином, для визнання особи учасником бойових дій згідно вищезазначених норм діючого законодавства необхідно поєднання двох умов:

1) безпосередньої участі особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

2) включення добровольчого формування, у складі якого особа брала безпосередню участь в антитерористичній операції, до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 серпня 2018 року №619/2128/18, встановлена фактична умова надання статусу учасника бойових дій - безпосередня участь позивача у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та забезпеченні її проведення у зоні проведення антитерористичної операції з 15 березня 2015 року по 20 серпня 2015 року у населених пунктах Донецької та Луганської областей у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу “Правий Сектор”.

Проте, матеріалами справи не підтверджено того, що ДУК "Провий сектор" увійшов до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Разом з тим, участь добровольчих формувань в особливий період, в тому числі Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» в антитерористичній операції в районах проведення АТО, на боці сил АТО, в установленому законом порядку не була заборонена. З боку держави були відсутні обмеження або заборона щодо участі відповідних добровольчих формувань під час антитерористичної операції в районах проведення АТО на боці сил АТО, а навпаки такі добровольчі формування допущені до участі в антитерористичній операції в районах проведення АТО на боці сил АТО.

Разом з тим, особи, які були зараховані в інші військові формування, а також з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони, і які були залучені державними або громадськими організаціями або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичній операції, добровільно захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, але не входили до складу формувань, визначених у п.19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», на теперішній час не мають чітко визначеного юридичного статусу, законодавчо не врегульовано вирішення питання надання їм статусу учасника бойових дій.

Відповідно до ч.7 статті 9 КАСУкраїни, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, де кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов`язується забезпечити всякій особі, права і свободи якої, визнані в цьому Пакті, порушено, ефективний засіб правового захисту, навіть коли це порушення було вчинене особами, що діяли як особи офіційні (стаття 2). На підставі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом юридичного захисту необхідно розуміти рішення, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 статті 8 КАС України).

З урахуванням наведеного та принципу пропорційності, суд приходить до висновку, що участь позивача в бойових діях в зоні антитерористичної операції є підставою для надання йому статусу учасника бойових дій; у позивача наявні документи для підтвердження факту його участі в бойових діях у добровольчому батальйоні, те, що добровольчий батальйон не був включений до складу ВМС, ЗСУ тощо не є підставою для відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій.

Враховуючи, що захист Вітчизни є конституційним обов`язком громадянина, який позивач виконав, стоячи на рубежі захисту конституційного ладу, суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, Держава повинна визнати його права як людини, громадянина та учасника бойових дій.

Факт участі позивача в бойових діях під час проведення антитерористичної операції підтверджується вищезазначеними доказами, які є достатніми підставами для надання йому статусу учасника бойових дій.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, що призвело до порушення права позивача.

Отже, з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 20.12.2018 № 17 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.

Оскільки встановлено, що відповідач протиправно відмовив у розгляді матеріалів щодо встановлення статусу учасника бойових дій, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на встановлення такого статусу, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є зобов`язання відповідача вчинити конкретні дій, зокрема, повторно розглянути питання встановлення статусу учасника бойових дій та прийняття відповідного рішення з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів відповідача про відсутність повноваження приймати рішення про встановлення статусу учасника бойових дій, суд вважає їх помилковими, оскільки відповідно до пункту 10 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 №200, на Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, звільнених зі Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту (які набули право на отримання статусу під час проходження військової служби у Збройних Силах та Державній спеціальній службі транспорту), колишніх партизанів та підпільників,- за місцем їх реєстрації (перебування на військовому обліку).

Таким чином, повноваження щодо прийняття рішення про встановлення статусу учасника бойовий дій покладено саме на комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, які створюються в Міністерстві оборони України, військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах. Доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцієюта законами України. У відповідності до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 КАС України, суд, -

вирішив

Позов задовольнити частково.

Скасувати рішення комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 20.12.2018 № 17 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути питання щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.