Рішення № 82608280, 25.06.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. Справа № 480/1510/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до суду з позовною заявою (а.с.30-33) до Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Конотопське об`єднане УПФУ Сумської області), в якій просила:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Конотопського об`єднаного УПФУ Сумської області за №5478/03-11 від 23.04.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2;

2) визнати бездіяльність Конотопського об`єднаного УПФУ Сумської області протиправною та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням від 23.04.2019 Конотопське об`єднане УПФУ Сумської області протиправно відмовило у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, оскільки вона досягла віку, з якого має право на пенсію за віком на пільгових умовах. Разом із заявою про взяття на облік та нарахування пенсії нею було подано всі необхідні документи на підтвердження трудового стажу для призначення вказаної пенсії. Так, зокрема, для підтвердження виконання робіт по наданню послуг міжміського телефонного зв`язку за професією, посадою телефоніст міжміського телефонного зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою на міжміських замовних комутаторах і переговорних пунктах цілодобовою дією позивач подала трудову книжку, накази про призначення пільгових пенсій №165 від 09.07.1993 та №83 від 02.04.1999 з атестаціями робочого місяця за умовами праці, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Вважає, що її трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 складає 15 років 5 місяців та 7 днів.

Ухвалою суду від 13.05.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник Конотопського об`єднаного УПФУ Сумської області, заперечуючи проти позову, надіслав до суду відзив на позов (а.с.40-57), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що за результатами перевірок за періоди роботи позивачки підтверджується її робота на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку 2 класу, проте документи, що підтверджують постійну роботу з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією організаціями не надано.

Вважає, що враховуючи неможливість підтвердження постійної роботи в якості телефоніста міжміського телефонного зв`язку, що постійно працює з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно заяви від 21.01.2019 позивачці відмовлено правомірно.

Ухвалою суду від 20.06.2019 у справі було замінено Конотопське об`єднане УПФУ Сумської області його правонаступником, яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в сумській області). При цьому, згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, усі дії, вчинені в адміністративному процесу до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такі самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи, зокрема, з копії трудової книжки, копії військового квитка, копії диплома про освіту, копії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.11-18), судом встановлено, що ОСОБА_1 (до одруження - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1982 по 20.07.1985 навчалася у Конотопському середньому професійно-технічному училищі №8 за спеціальністю «Телефоніст міжміського зв`язку».

По закінченню навчання з 22.07.1985 була працевлаштована до Конотопського районного вузла Міністерства зв`язку на посаду телефоністки 3 класу в цех міжміського телефонного зв`язку, де пропрацювала до 23.10.1988.

25.10.1988 була призвана на діючу військову службу до лав Радянської армії, в військову частину 22603 на посаду механіка-телефоніста, а 10.01.1990 - звільнена з лав Збройних Сил СРСР у зв`язку з скороченням штатів.

16.01.1990 була прийнята в Конотопський вузол зв`язку телефоністкою 3 класу на дільницю міжміського телефонного зв`язку за строковим договором, а 01.02.1991 - зарахована постійно до штату Конотопського вузла зв`язку та присвоєно 2 клас телефоніста міжміського телефонного зв`язку; 31.12.1994 у зв`язку з реорганізацією Конотопського районного вузла зв`язку була звільнена з одночасним переводом до Конотопського районного вузлу електрозв`язку Сумського підприємства електрозв`язку «Сумителеком» та з 01.01.1995 прийнята до Конотопського районного вузлу електрозв`язку Сумського підприємства електрозв`язку «Сумителеком» телефоністом 2 класу дільниці міжміського телефонного зв`язку у зв`язку з переводом з Конотопського районного вузла зв`язку;

01.01.1997 згідно штатного розкладу позивача призначено на посаду телефоніста міжміського телефонного зв`язку 2 класу дільниці міжміського телефонного зв`язку, де вона пропрацювала на вказаній посаді до 01.07.1998.

21.01.2019 ОСОБА_1 звернулась до Конотопського об`єднаного УПФУ Сумської області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (а.с.44). До заяви про призначення пенсії, як вбачається з відзиву та матеріалів справи (а.с.9-24,44-45,47зворот-51), позивач додала копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, паспорта, трудової книжки, військового квитка, диплома, а також довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 04.01.2019 № 15/03, виданої ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 05.12.2018 № 05-16/493, виданої ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції; довідку про реорганізацію ПАТ «Укртелеком» від 14.01.2019 № 58/15-2, виданої, ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії; копію наказу «Про визначення пільгових пенсій» від 02.04.1999 № 83, виданого Конотопським центром електрозв`язку № 3; копію наказу «Про визначення пільгових пенсій» від 09.07.1993 №165, виданого Конотопським районним вузлом зв`язку, копію свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про укладення шлюбу. Згодом відповідачу була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 14.02.2019 № 05-16/59, виданої ПАТ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції.

Однак, 19.04.2019, за результатами додаткових перевірок, висновки яких зафіксовані в актах від 29.01.2019 №353/04,3-02 та від 27.02.2019 №1178 (а.с.52-53,54-55), Конотопський об`єднаним УПФУ Сумської області було прийнято рішення №59 (а.с.43), в якому зазначено, що за результатами перевірок за періоди з 22.07.1985 по 23.10.1988, з 16.01.1990 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 30.06.1998 підтверджується робота ОСОБА_1 на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку 2 класу, проте документи, що підтверджують постійну роботу з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією організаціями не надано. Враховуючи неможливість підтвердження постійної роботи в якості телефоніста міжміського телефонного зв`язку, що постійно працює з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно заяви від 21.01.2019 ОСОБА_1 відмовлено (а.с.43).

Листом від 23.04.2019 (а.с.25,34) Конотопське об`єднане УПФУ Сумської області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно заяви від 21.01.2019.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року.

Схожі норми містяться в п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тобто за приписами вказаних норм обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зниженим віком, є досягнення відповідного віку, зайнятість протягом повного робочого дня, відповідність назви професії чи посади, за якою працювала особа, назвам, вказаним у Списку виробництві, робіт, професій і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, чинному на період роботи працівника, атестація робочого місця у період з 21.08.1992 відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442.

Судом встановлено, що позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення (21.01.2019) виповнилось 52 роки, загальний страховий стаж, що визнається представником Конотопського об`єднаного УПФУ Сумської області у відзиві, складав 32 роки 10 місяців 21 день, до заяви про призначення пенсії позивачем надавались, крім іншого, накази щодо проведення атестації робочого місця (а.с.47зворот,48,51), а також копії трудової книжки та довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії

При цьому, представник органу Пенсійного фонду, заперечуючи проти позову, як на єдину підставу для відмови, вказує, що ОСОБА_1 не має необхідного пільгового стажу для виходу на пенсію, оскільки не було надано документи, що підтверджують постійну роботу з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, а тому неможливо підтвердити постійну роботу в якості телефоніста міжміського телефонного зв`язку, що постійно працює з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією. В підтвердження своєї позиції надає акти перевірки від 29.01.2019 №353/04,3-02 та від 27.02.2019 №1178 (а.с.52-53,54-55).

Дійсно, відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Разом з тим, згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п.1,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих, місць за умови праці після 21.08.1992.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, ОСОБА_1 , зокрема, у період з 22.07.1985 по 23.10.1988, з 16.01.1990 по 31.12.1994 працювала в Конотопському районному вузлі зв`язку на посаді телефоніста міжнародного телефонного зв`язку, а з 01.01.1995 по 30.06.1998 - в Конотопському районному вузлі електрозв`язку Сумського підприємства електрозв`язку «Сумителеком» на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку (а.с.11-14).

При цьому, з довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 04.01.2019 №15/03 та від 14.02.2019 №05-16/59 (а.с.22,24), вбачається, що ОСОБА_1 у період з 22.07.1985 по 23.10.1988, з 16.01.1990 по 31.12.1994 та з 01.01.1995 по 30.06.1998 виконувала роботи по наданню послуг міжміського телефонного зв`язку за професією, посадою телефоніст міжміського зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, що передбачено Списком №2 розділу XХІХ «Зв`язок» (23100000-19093), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Крім того, відповідно до наказу Конотопського районного вузла Сумського виробничого об`єднання зв`язку про призначення пільгових пенсій від 09.07.1993 №165 робоче місце за посадою «телефоніст міжміського телефонного зв`язку» було атестоване як таке, що є роботою у шкідливих умовах праці, та встановлено право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах згідно карт умов праці за вказаною професією (а.с.19, зворот а.с.51). Наступна атестація робочого місця за посадою «телефоніст міжміського телефонного зв`язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою на міжміських замовних комутаторах і переговорних пунктах цілодобовою дією» була проведена відповідно до наказу Конотопський центр електрозв`язку №3 Сумської дирекції Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» від 02.04.19999 №83 (а.с.20,51).

Тобто, вказаними доказами, з урахуванням норм п.п.1,20 Порядку від 12.08.1993 №637, підтверджено, що більше 10 років ОСОБА_1 працювала на посаді телефоніста міжміського телефонного зв`язку 2 класу, та виконувала роботу, постійно працюючи з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, зокрема у періоди з 22.07.1985 по 23.10.1988, з 16.01.1990 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 30.06.1998, що надає право позивачу, з урахуванням вказаних вище обставин у справі, згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-ІV на призначення пенсії на пільгових умовах. Відтак, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу були відсутні підстави для не зарахування до пільгового стажу позивача період роботи з 22.07.1985 по 23.10.1988, з 16.01.1990 по 31.12.1994, з 01.01.1995 по 30.06.1998.

Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлена свого права на призначення пільгової пенсії у зв`язку з не наданням роботодавцем, в тому числі у зв`язку зі знищенням, документів, що підтверджують постійну роботу з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які вона не могла вплинути. Зі свого боку, позивач вчинила всі необхідні для призначення пенсії дії та надала всі документи для врахування до пільгового стажу періоду роботи на посаді телефоніста, зокрема трудову книжку, а також довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, а відтак, не може нести тягар відповідальності за відсутність документів, зберігання яких не входило до її обов`язків.

Крім того, суд зазначає, що дії Управління при відмові у врахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу позивача є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Адже відповідач у даному випадку не врахував той факт, що позивач позбавлена можливості надати інші документи, більш того, управління не конкретизує, яких саме документів, не було надано, які б могли підтвердити постійну роботу з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і переговорних пунктах з цілодобовою дією, а Сумська філія ПАТ «Укртелеком» повідомляє, на підставі саме яких документів була видана довідка, щодо інших документів вказує, що строк їх зберігання закінчився (а.с.56).

Відповідно до ч.ч.1-2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України»).

Згідно з п.п.4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-V 14.09.2006, усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch - United Kingdom» № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Von Maltzan and Others v. Germany» №71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права («Brumarescu v. Romania» № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку («Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova» № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За таких обставин із урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що у позивача достатньо пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а подані позивачем документи у повному обсязі надавали змогу відповідачу встановити даний факт та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 13.01.2019, а отже, рішення Конотопського об`єднаного УПФУ Сумської області від 19.04.2019 №59 (а.с.43) щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки, в ході розгляду справи встановлено, що Конотопським об`єднаним УПФУ Сумської області прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 від 19.04.2019 №59, яке не входить до предмету позову, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувати таке рішення, а також зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 13.01.2019, як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, 52 роки (вік, з якого призначається пенсія за п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-ІV для жінок, що народились з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 12.01.2019 (а.с.9). Вперше з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 21.01.2019 (а.с.44), тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, суд визнає, що орган Пенсійного фонду повинен був призначити пенсію ОСОБА_1 у відповідності до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV саме, з 13.01.2019 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, оскільки заява про призначення пенсії була подана позивачем в межах тримісячного строку (21.01.2019) з дня досягнення позивачем необхідного пенсійного віку.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним рішення від 23.04.2019 №5478/03-11, суд зазначає, що обов`язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків. Прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб`єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб`єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Враховуючи вказане, приймаючи до уваги, що судом дано правову оцінку дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення рішення від 19.04.2019 №59, саме яке і є в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України рішенням суб`єкта владних повноважень, та саме яким і вирішено заяву позивача від 21.01.2019 (а не листом від 23.04.2019 №5478/03-11, яким лише повідомлялось про прийняття такого рішення), визнання протиправним та скасування даного рішення (від 19.04.2019 №59) є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним рішення (листа) від 23.04.2019 №5478/03-11 відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1536,80грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 24.04.2018 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Конотопського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області 19.04.2019 №59 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Сумської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 13.01.2019, як працівнику, зайнятому повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетний асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25.06.2019.

Суддя І.Г. Шевченко