Рішення № 8260828, 27.10.2009, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.10.2009р.                                                                                          Справа № 14/239

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

          до Колективного сільськогосподарського підприємства "Пашківське", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

про визнання договору виконаним та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна

                                                  Суддя Іваницький О.Т.

          Представники:

          від позивача: Погорілий Д.В., дор. № 02/09-08 від 30.08.2009 р.

          від відповідача: представник не з'явився

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про визнання права власності на будівлю телятника, що знаходиться заадресою: вул. Жовтнева, 49, с. Калашники Козельщанського району Полтавської області.

          В судовому засіданні 27.10.2009 р. за клопотанням представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до положень статті 85 ГПК України 02.11.2009 року.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Від відповідача надійшла заява від 25.10.2009 р. (вхід. № 013967 від 27.10.2009 р. канцелярії суду) щодо визнання позову в повному обсязі. Вказана заява судом прийнята, розглянута по суті та залучена до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем разом із позовною заявою до суду були подані такі документи: копія договору міни від 12 жовтня 1998 року з актом здачі-приймання, копія виписки з протоколу засідання Пашківської сільської ради від 04 лютого 2008 року, копія висновку експертного будівельно-технічного дослідження № П-600 від 07 серпня 2009 року, копія договору оренди землі № 191 від 29 січня 2008 року. Суд прийняв дані докази до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача суд встановив, що 12 жовтня 1998 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір міни (надалі –Договір).

На виконання умов Договору (п. 1.1.) відповідач передав, а позивач прийняв у власність будівлю телятника, яка знаходиться в с. Калашники Козельщинського району Полтавської області, вартістю на момент передачі: 105358,50 гривень (надалі –будівля телятника).

          Відповідно до п. 1 Договору, керуючись ст. 241 Цивільного кодексу та Закону України "Про власність" між сторонами здійснюється обмін наступним майном: відповідач передає позивачу будівлю телятника, а позивач відповідачу –насіння проса в кількості 393000 кг на суму 106110,00 гривень.

Згідно п. 5 Договору право власності на майно обміну виникає у Сторін, що виступають в якості покупця, з моменту приймання вищезазначеного майна, що оформлюється актами здачі-приймання, які підписуються повноважними представниками сторін.

Вимоги Позивача обґрунтовані, доведені наданими по справі доказами та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Договір було укладено між позивачем та відповідачем під час дії Цивільного кодексу УРСР. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 Цивільного кодексу УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Згідно із ч. 1 ст. 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

За змістом ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

За вимогами ч. 2 п. 4 Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до приписів статей 316-322 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Статтею 334 Цивільного Кодексу України визначено момент набуття права власності за договором.

          Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно із ст. 128 Цивільного кодексу УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

На виконання п. 5 Договору позивач та відповідач 14 жовтня 1998 року склали Акт здачі-приймання будівлі телятника, згідно якого відповідач передав позивачу у власність будівлю телятника.

          На момент укладання Договору був чинним Цивільний кодекс УРСР, який не передбачував необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації угод щодо набуття права власності на нерухоме майно.

          Враховуючи, що на момент укладання Договору останній згідно до Цивільного кодексу УРСР не потребував обов’язковості його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а також той факт, що:

- позивач та відповідач на виконання умов Договору та Цивільного кодексу УРСР підписали Акт здачі-приймання будівлі телятника,

- відповідач отримав насіння проса відповідно умов Договору в повному обсязі, про що зазначено ним у заяві про визнання позову,

суд вважає, що Договір є виконаним, а отже таким, що відбувся.

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № П-600 від 07 серпня 2009 року, проведеного Кременчуцьким відділенням Полтавської ТПП, яке має право проведення будівельно-технічної експертизи, будівля телятника являється капітальною спорудою, відповідає будівельно-технічним нормам ДБН та "СНіП", знаходиться в задовільному стані та придатна до експлуатації.

Будівля телятника знаходиться на території земельної ділянки, що передана позивачу в оренду згідно до договору оренди землі № 191 від 29 січня 2008 року, укладеного відповідно до вимог чинного законодавства між Козельщанською районною державною адміністрацією Полтавської області та позивачем.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          З огляду на вищезазначене, позивач надав належні докази, які знаходяться в матеріалах справи, що дають підстави господарському суду задовольнити позов та визнати за позивачем право власності на будівлю телятника, яка знаходиться по вул. Жовтневій, 49 в с. Калашники Козельщинського району Полтавської області.

          Представником позивача суду була подана судом заява про покладення судових витрат по розгляду справи на позивача. Суд вказану заяву (в матеріалах справи) прийняв, розглянув та задовольнив, залучивши її до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись вимогами статтями 22, 32-34, 36, 38, 43, 44, 45, 472, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Визнати договір від 12.10.1998 р. виконаним.

3. Визнати право власності на будівлю телятника, яка знаходиться по вул. Жовтневій, 49, в с. Калашники Козельщинського району Полтавської області, вартістю на момент передачі: 105358,50 гривень за Селянським фермерським господарством "Криниця", с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, код 21050723.

          4. Зобов’язати Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" провести інвентаризацію та виготовити технічну документацію будівлі телятника, яка знаходиться по вул. Жовтневій, 49, в с. Калашники Козельщинського району Полтавської області.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.