Рішення № 82608229, 21.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року м.Київ справа № 810/1760/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, правонаступником якої є Головне управління ДФС у Київській області (далі - позивач, контролюючий орган) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути податковий борг перед бюджетом в сумі 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб, який виник внаслідок прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 18.06.2015 №6282-17. У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався, будь-яких заперечень чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 (суддя Василенко Г.Ю.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.01.2019 касаційну скаргу Білоцерківської ОДПІ задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі №810/1760/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

19.04.2019 зазначена адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 прийнято справу до провадження та визначено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Одночасно, вказаною ухвалою витребувано у позивача письмові пояснення з приводу висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.01.2019 у даній справі; довідку про суму податкового боргу, який є предметом стягнення станом на день розгляду справи; письмові пояснення та докази про те, чи оскаржувалось в адміністративному та або/судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 6282-17 на суму 25000,00 грн., на підставі якого виник податковий борг, який є предметом стягнення у справі; зворотній бік інтегрованої картки платника з транспортного податку на відповідача за весь період існування боргу і до дня розгляду справи. У відповідача витребувано копію паспорта громадянина України - ОСОБА_1 ; копію картки платника податків відповідача; письмові пояснення з приводу висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.01.2019 у даній справі; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - Toyota Highlander, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3456 куб.см.

23.05.2019 до суду надійшли додаткові докази від відповідача, а саме: довідка про суму податкового боргу з транспортного податку ОСОБА_2 станом на 23.05.2019; зворотній бік інтегрованої картки платника з транспортного податку на відповідача за весь період існування боргу і до дня розгляду справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 замінено первинного позивача - Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області належним позивачем - Головним управлінням ДФС у Київській області.

В судовому засіданні 13.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання, призначене на 13.06.2019, не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином та своєчасно.

13.06.2019 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою від 13.06.2019 суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями, наданими Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (а.с.117).

Відповідно до відомостей АІС "Податковий блок" відповідач є власником легкового автомобіля марки Toyota Highlander, рік випуску - 2011, державний номер - НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 3456 куб.см., та перебуває на обліку в Білоцерківській ОДПІ як платник транспортного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, Білоцерківською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 18.06.2015 №6282-17, яким відповідачу нараховане грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000,00 грн. (а.с.10).

Відповідно до зворотного боку інтегрованої картки платника ОСОБА_1 заборгованість відповідача щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб становить 25000,00 грн.

09.12.2015, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 грошового зобов`язання відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 18.06.2015 №6282-17, Білоцерківською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області винесено податкову вимогу форми «Ф» №1676-23/92 (а.с.11).

Несплата відповідачем податкового боргу в сумі 25000,00 грн. стала підставою для звернення контролюючого органу з адміністративним позовом про стягнення суми податкового боргу з відповідача у примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті Податкового кодексу України (далі - ПК) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 ПК, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У пункті 54.5 статті 54 Податкового кодексу України зазначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до підпункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Підпунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Статтею 57 Податкового кодексу України визначені строки сплати податкового зобов`язання.

Пунктом 57.2 статті 57 ПК, передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пункт 58.2 статті 58 ПК).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з підпунктом 267.6.1 пункту 267 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми транспортного податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Судом встановлено, що податковим органом податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 №6282-17, яким відповідачу нараховане грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25000,00 грн., було надіслано рекомендованим поштовим відправленням на адресу відповідача, яка зазначена у відомостях відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Київській області, а саме: Київська область, місто Біла Церква, вул. Водопійна, 98.

Однак поштова кореспонденція повернулась із відміткою оператора поштового зв`язку від 08.08.2015 "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 10).

З метою повного та всебічного розгляду справи, судом було направлено до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області письмовий запит про надання відомостей про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .

Так, з відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, наявної в матеріалах справи, вбачається, що місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 (а.с.117).

Таким чином, судом встановлено, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення було направлено позивачем за правильною адресою, що відповідає фактичному місцю реєстрації ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відповідач не скористалась правом на оскарження вказаного рішення контролюючого органу в адміністративному чи судовому порядку, а тому грошове зобов`язання, визначене на підставі податкового повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 18.06.2015 №6282-17, стало узгодженим 19.08.2015, з урахуванням інформації поштової служби від 08.08.2015 про причини невручення рекомендованого поштового відправлення, в якому відповідачу було направлено податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 18.06.2015 №6282-17.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК (далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 09.12.2015 №1676-23/92 на загальну суму 25000,00 грн. на адресу відповідача, що зазначена у відомостях відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України у Київській області, проте поштове відправлення було повернуто позивачу з відміткою оператора поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 11).

Вказана податкова вимога відповідачем не оскаржувалася.

Таким чином, 25000,00 грн. транспортного податку утворюють податковий борг відповідача, який ним не сплачено, що підтверджується відомостями зі зворотного боку інтегрованої картки платника транспортного податку з фізичних осіб та довідки контролюючого органу станом на 23.05.2019 (а.с.121, 122).

Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 ПК).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК).

Відповідно абзацу першого пункту 95.3 статті 95 ПК, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату відповідачем податкового боргу з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. до суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку: встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України.

Питання правомірності визначення контролюючим органом податкового зобов`язання не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідне податкове зобов`язання застосовано, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

У постанові від 25.01.2019 у даній справі Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

При цьому, Верховний Суд у даній постанові зауважив, що таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення. В межах вказаного спору перевірці підлягали обставини щодо наявності податкового боргу, за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Проте саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягало з`ясуванню і підстави його виникнення (наявність податкового повідомлення-рішення, чинного на час звернення з позовом про стягнення боргу).

Верховний Суд вказав, що як вбачається з рішень судів першої та апеляційної інстанцій, судами фактично не було встановлено, чи було чинним податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 №6282-17, на підставі якого виник податковий борг, і чи не було воно предметом розгляду в судах, будь-яких доказів з цього приводу матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Суд, на виконання висновків і мотивів, з яких скасовані рішення у справі, що розглядається, зазначає, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області від 18.06.2015 №6282-17 в адміністративному та/або судовому порядку відповідачем не оскаржувалось, а визначене у ньому податкове зобов`язання з транспортного податку на суму 25000,00 грн. стало узгодженим 19.08.2015.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч грн. 00 коп.) в рахунок погашення податкового боргу з транспортного податку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 21.06.2019.

Суддя Кушнова А.О.