Рішення № 82608213, 20.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року м.Київ справа № 320/1177/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (надалі - відповідач, Гостомельська селищна рада), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25.01.2019 №816-49-VII, яким позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Гостомельської селищної ради в межах АДРЕСА_2

- зобов`язати Гостомельську селищну раду Київської області розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Гостомельської селищної ради в межах АДРЕСА_2

- судові витрати, у тому числі витрати, понесені на правову допомогу, в розмірі 2500, 00 грн. покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що ОСОБА_1 звернулася 10.12.2018 до Гостомельської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Гостомельської селищної ради в межах АДРЕСА_2. За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем прийнято рішення від 25.01.2019 №816-49-VII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Своє рішення про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач мотивував тим, що Гостомельською селищною радою вже було надано дозволи іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_2.

Оскільки вказана відповідачем в оскаржуваному рішенні підстава для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України, рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25.01.2019 №816-49-VII є незаконним та підлягає скасуванню.

З огляду на протиправність винесеного відповідачем рішення, позивач також просить суд зобов`язати відповідача розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва в межах АДРЕСА_2 на території Гостомельської селищної ради.

Оскільки для звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивач змушений був звернутися також за отриманням правової допомоги, то понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження в адміністративній справі №320/1177/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя, розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 №111 призначений повторний автоматизований розподіл справи (а.с.24-25).

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу №320/1177/19 передано для розгляду судді Кушновій А.О. (а.с.26).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 адміністративну справу №320/1177/19 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Також зазначеною ухвалою суд витребував у сторін докази у справі.

10.05.2019 до суду надійшло клопотання відповідача (а.с.35-36), разом з яким надано рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25.01.2019 №816-49-VII разом з додатками (заявою позивача, доказами реєстрації заяви) (а.с.37-49); витяг з Протоколу засідання сесії Гостомельської селищної ради з результатами поіменного голосування за заявою позивача (а.с.50-53); рішення Гостомельської селищної ради №238-12-VII від 16.09.2016 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (разом з додатками: заявами громадян та графічним зображенням бажаного місця розташування земельних ділянок) (а.с. 54-64).

Додатково в клопотанні відповідачем зазначено, що підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 є наявність рішення Гостомельської селищної ради №238-12-VII від 16.09.2016, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також відповідач вказав, що не володіє інформацією щодо кадастрового номера, реєстрації права власності на земельну ділянку, відносно якої позивачем отримана відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

16.05.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями відповідача проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що Гостомельською селищною радою вже було надано іншим особам дозвіл на розроблення документації щодо відведення земельної ділянки у власність, що стало підставою виникнення конкретних прав та обов`язків у фізичних осіб, яким було надано цей дозвіл. Тому, з метою непорушення прав та законних інтересів даних фізичних осіб було прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 (а.с.70-72).

У підготовче судове засідання, призначене на 16.05.2019, з`явився представник позивача.

Відповідач у підготовче судове засідання, призначене на 16.05.2019, не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суд від 16.05.2019 суд витребував від відповідача наступні докази: копію Регламенту Гостомельської селищної ради із рішенням про його затвердження; письмові пояснення та докази того, що запитувана позивачем земельна ділянка, площею 0,12 га є тією самою земельною ділянкою, на яку рішенням Гостомельської селищної ради від 16.09.2016 №238-12-VII надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_5 (площею 0,0483 га), з огляду на різні картографічні матеріали та площі зазначеної земельної ділянки, у той час як у відзиві відповідач стверджує, що це одна й та сама земельна ділянка. Також зазначеною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019.

18.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.78-80), з тексту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову. Оскаржуване позивачем рішення вважає законним та прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу була викликана необхідністю уникнення порушень прав інших осіб, дозвіл яким на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки був наданий рішенням Гостомельської селищної ради від 16.09.2016 №238-12-VII. Також відповідачем надано до суду витребувані ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 документи (а.с. 82-108).

В судове засідання, призначене на 04.06.2019, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи позивач не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

Від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.69).

Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, в судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на неявку сторін в судове засідання та враховуючи заявлене представником позивача клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, суд протокольною ухвалою постановив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів у передбачені Кодексом адміністративного судочинства України строки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 21.03.1997 (а.с.32-33).

Судом встановлено, що позивач звернувся до Гостомельської селищної ради Київської області із клопотанням від 03.12.2018 (вх.№596139 від 10.12.2018), в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Гостомельської селищної ради в межах АДРЕСА_2 (а.с.9-11).

До вказаного клопотання позивачем додані копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, посвідчення громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження серії Б №063386, графічний матеріал з позначеною земельною ділянкою, а також заяву від 10.12.2018, аналогічну за змістом заяві-клопотанню від 03.12.2018 (а.с.8, а.с.10-11).

Гостомельська селищна рада Київської області за результатами розгляду клопотання позивача прийняла рішення від 25.01.2019 №816-49-VII, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва в селищі Гостомель. Підставою для відмови стало рішення Гостомельської селищної ради №238-12-VII від 16.09.2016, яким було надано дозволи іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_2 (а.с.12).

Також 19.02.2019 представником позивача було направлено адвокатський запит до Гостомельської селищної ради з приводу, в т.ч., правового обґрунтування причин відмови гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.13).

Листом від 22.02.2019 №03-02/443 Гостомельська селищна рада надала відповідь на адвокатський запит, в якому продублювала причини відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначені в оскаржуваному рішенні (а.с.14).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

Частиною 1 статті 121 Земельного Кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118 Земельного Кодексу України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

За змістом преамбули Закону України «Про землеустрій» цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено поняття проекту землеустрою, відповідно до якого це - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з частиною 8 статті 118 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 186-1 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 вказаної статті).

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина 4 статті 186-1 Земельного Кодексу України).

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 відповідної статті).

Згідно з частиною 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм діючого законодавства вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік матеріалів та документів, які додаються особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення садівництва із земель державної або комунальної власності, до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою такої ділянки, а саме: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Даною нормою також зазначено, що забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем жодних зауважень щодо доданих позивачем до заяви документів не наведено. Натомість підставою для відмови є надання рішенням Гостомельської селищної ради від 16.09.2016 № 238-12-VII дозволів іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах АДРЕСА_2.

Так, відповідачем на підтвердження обґрунтованості відмови позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надано рішення Гостомельської селищної ради ради Київської області від 16.09.2016 № 238-12-VII, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_3 (орієнтовною площею 0,0483 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 (орієнтовною площею 0,0482 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_3 ).

З даного приводу суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право, зокрема, селищної ради відступати від положень статті 118 Земельного Кодексу України, в тому числі відмовляти у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі.

В даному випадку, як позивач, так і інші особи мають рівне право розробляти проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 № 21-358а13, від 07.06.2016 № 21-1391а16 та постановах Верховного Суду від 27.03.2018 № 463/3375/15-а, від 27.02.2018 №545/808/17 та від 05.03.2019 у справі № 806/602/18.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведені обставини та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачеві у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного Кодексу України у зв`язку з чим спірне рішення не відповідає вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем були неправильно сформульовані позовні вимоги у вигляді визнання незаконним та скасування рішення відповідача замість визнання його протиправним та скасування.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Гостомельської селищної ради Київської області 49 сесії 7 скликання від 25.01.2019 №816-49-VII.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щоб бути ефективним в сенсі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод засіб захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Незаконність рішення відповідача від 25.01.2019 за № 816-49-VII була викликана підставами, якими відповідач керувався при відмові надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Так, судом встановлено, що у відповідача були відсутні підстави, передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, для надання відмови у наданні дозволу за відповідним клопотанням позивача.

Перелік підстав, визначений ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, є вичерпним.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідачем жодних зауважень щодо доданих позивачем до заяви документів не наведено.

Більше того, в листі від 22.02.2019 №03-02/443 (а.с.14) відповідач підтвердив, що заява гр. ОСОБА_1 від 10.12.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідала вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Відтак, єдиним законним рішенням відповідача у спірних правовідносин могло бути рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Зазначене рішення в спірній ситуації повинно було бути безальтернативним та не передбачало дискреції відповідача, оскільки визначені ст. 118 Земельного кодексу України підстави для відмови були відсутні, а подана позивачем заява та додані до неї документи відповідали вимогам ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу Верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі у розрізі висвітленої проблематики.

Так, за відсутністю підстав до відмови вимоги заяви позивача підлягали задоволенню. Жодного іншого законного способу поведінки для відповідача положеннями Земельного кодексу України не передбачено.

Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №. 30985/96).

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №826/4418/14 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, суд не погоджується із обраним позивачем способом захисту щодо зобов`язання позивача повторно розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою.

Згідно з ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що ефективним способом захисту в спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 . дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території селища Гостомель (Гостомельської селищної ради) в межах АДРЕСА_2.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Суд зазначає, що прохальна частина позову містить клопотання про покладення на Гостомельську селищну раду Київської області понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).

При цьому, стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Разом з тим, частиною 3 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до позову додано копію договору про надання правничої допомоги від 10.02.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Агенція правового захисту» (виконавець) та позивачем (замовник); ордер серії КС № 455401 від 19.02.2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ковальовим Віктором Михайловичем № 3420/10 від 20.09.2007, копію рахунка №1 від 25.02.2019, дублікат чека №0.0.1280554367.1 від 26.02.2019 (а.с. 15-20).

Так, відповідно до пункту 1.2 договору від 10.02.2019 метою укладання договору є надання правової допомоги (адвокатських послуг) щодо оскарження в суді рішення 49 сесії 7 скликання Гостомельської селищної ради Київській області від 25.01.2019 за № 816-49-VII, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,12 га у власність для ведення індивідуального садівництва в селищі Гостомель.

Згідно з пунктом 4.1 договору за надання правової допомоги замовник сплачує виконавцю грошові кошти у наступному розмірі: складання проекту позовної заяви - 2500 грн.; здійснення представництва інтересів замовника у суді першої інстанції 1000 грн. за кожне судове засідання; складання проекту відзиву, заперечень у суді апеляційної та касаційної інстанції, апеляційної скарги, касаційної скарги, заяви про перегляд рішення за ново виявленими обставинами, заяви про перегляд заочного рішення - 2500 грн. за кожен процесуальний документ; здійснення представництва інтересів замовника у суді апеляційної або касаційної інстанцій 1000 грн. за кожне судове засідання.

Оплата здійснюється шляхом видачі виконавцю готівкових грошових коштів або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Агенція правового захисту» додано до позову квитанцію (дублікат чека) від 26.02.2019 № 0.0.1280554367.1 на суму 2500 грн. (а.с.19).

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, суд звертає увагу на те, що дана справа є справою незначної складності, а вартість наданих позивачу відповідно до рахунку послуг є завищеною.

Суд встановив, що Ковальов В.М. , який є представником позивача у справі №320/1177/19, представляє інтереси інших осіб в аналогічних справах, які знаходяться в провадженні Київського окружного адміністративного суду (справи №320/1399/19, №320/1469/19, №320/1470/19, №320/1649/19). В частині справ вже винесені рішення суду (справи №320/1615/19, №320/1202/19, №320/1201/19, №320/1462/19, №320/1564/19).

В зазначених вище справах заявлено аналогічні даній справі позовні вимоги до Гостомельської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Тексти позовних заяв, включаючи обґрунтування, у всіх зазначених справах, в яких Ковальов В.М. є представником, ідентичні позовній заяві у справі №320/1177/19.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у справах №320/1615/19, №320/1202/19, №320/1201/19, №320/1462/19, №320/1564/19 представником Ковальовим В.М. вартість послуг за складення проекту позовної заяви оцінена на рівні 1400 -1500 грн.

Представник позивача адвокат Ковальов В.М. не навів доводів того, чим викликана вища вартість послуг за складення проекту аналогічної позовної заяви у справі №320/1177/19.

У зв`язку з цим, враховуючи незначну складність адміністративної справи, обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Гостомельської селищної ради на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1400,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 7 скликання Гостомельської селищної ради Київської області від 25.01.2019 № 816-49-VII.

3. Зобов`язати Гостомельську селищну раду Київської області (ідентифікаційний код: 04360617; місце знаходження: 08290, Київська область, селище Гостомель, вул.Свято-Покровська, 125) надати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території селища Гостомель (Гостомельської селищної ради) в межах вул. Берегової та пров.Лазурного.

4. Стягнути з рахунків бюджетних асигнувань Гостомельської селищної ради Київської області (ідентифікаційний код: 04360617; місцезнаходження: 08290, Київська область, селище Гостомель, вул. Свято-Покровська, 125) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце знаходження: АДРЕСА_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1400 грн. (одна тисяча чотириста) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 20.06.2019.

Суддя Кушнова А.О.