Рішення № 82608195, 24.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3108/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (65007, м. Одеса, вул. Прохоровська, 3, код ЄДРПОУ 41249156) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (65007, м. Одеса, вул. Прохоровська, 3, код ЄДРПОУ 41249156), в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 951370839130 від 04.04.2019 року про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та рішення № 951370839130 від 04.04.2019 року на заміну рішення № 1666 від 13.06.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період навчання в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки, періодів з 07.12.1994 по 01.06.2000 роки у ткацькому цеху СП “Льноджут ЛТД” на посаді присукальниці та з 01.06.2000 по 13.08.2001 роки у ткацькому цеху ЗАТ “Одеська фабрика технічних тканин” на посаді присукальниці;

зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням № 1666 від 13.06.2018 року їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах довічно в розмірі 1373 грн. 00 коп.

Рішенням № 951370839130 від 04.04.2019 року позивачу припинено виплату пенсії в зв`язку з тим, що право на пенсію відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.

Рішенням № 951370839130 від 04.04.2019 року на заміну рішення № 1666 від 13.06.2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Позивач зазначає, що прийняття повторного рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії не передбачено жодним нормативно-правовим актом України. Такі функції (дії) територіальними органами Пенсійного фонду України ні Законом № 1058. ні Порядком № 22-1. ні будь яким іншим нормативно-правовим актом не передбачені. Законодавцем визначено лише один спосіб обмеження права особи на пенсійне забезпечення - це припинення виплати раніше призначеної пенсії.

Позивач зазначає, що відповідач у зазначених рішеннях не врахував до пільгового стажу період навчання в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки, періоди з 07.12.1994 по 01.06.2000 роки у ткацькому цеху СП “Льноджут ЛТД” на посаді присукальниці та з 01.06.2000 по 13.08.2001 роки у ткацькому цеху ЗАТ “Одеська фабрика технічних тканин” на посаді присукальниці.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Крім того, позивач посилається на той факт, що професії ткача та присукальника є тотожними, з огляду на загальні характеристики професій, завдання та обов`язки, посадові обов`язки тощо.

З наведених підстав позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 24.05.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених ч. 1 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

18.06.2019 року від відповідача надійшов відзив в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, що

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 затверджено Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі — Постанова).

Рішенням Комісії від 26.04.2018 р. підтверджено право для зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 22.07.1982 по 06.12.1994 на посаді ткалі, а у підтвердженні періоду роботи з 07.12.1994 по 13.08.2001 на посаді присукальниці відмовлено, оскільки зазначена професія Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, якою затверджено Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не передбачена, відповідно пільговим пенсійним забезпеченням не користується.

Пільговий стаж Позивача становить 12 років 04 місяців 15 днів, що не дає право на призначення даного виду пенсії, тому об`єднаним управлінням відповідно до ст. 114 Закону № 1058 пенсію було призначено безпідставно.

У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу рішенням управління від 04.04.2019 р. № 951370839130 у призначенні даного виду пенсії Позивачу відмовлено.

З наведених підстав відповідач вважає, що не порушувавправ Позивача, а діяв відповідно до норм матеріального права та чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач в період з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки навчалась в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин.

Згідно записів трудовій книжці позивача з 22.07.1982 по 05.03.1993 роки вона працювала на Одеській фабриці технічних тканин у ткацькому цеху на посаді ткача.

З 05.03.1993 по 07.12.1994 роки працювала у ткацькому цеху СП «Одеса-Інтерджут» на посаді ткача.

З 07.12.1994 по 01.06.2000 роки працювала у ткацькому цеху СП «Льноджут ЛТД» на посаді присукальниці.

З 01.06.2000 по 13.08.2001 роки працювала у ткацькому цеху ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин» на посаді присукальниці.

Рішенням № 1666 від 13.06.2018 року їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах в розмірі 1373 грн. 00 коп.

Рішенням № 951370839130 від 04.04.2019 року позивачу припинено виплати пенсії в зв`язку з тим, що право на пенсію відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 20 років.

Крім того, рішенням № 951370839130 від 04.04.2019 року на заміну рішення № 1666 від 13.06.2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі змісту якого вбачається, що відповідач, розглянувши заяву від 29.03.2018р. № 1666 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах в призначенні відмовлено.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся до суду з даним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

В частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В означеному рішенні спір із органом ПФУ є відмінним, однак висновок щодо правозастосування саме ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як єдиної законодавчо визначеної процедури для припинення виплати пенсії є актуальним і до розглядуваного спору.

В свою чергу, як встановлено судом, рішення № 951370839130 від 04.04.2019 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, прийнято на заміну рішення № 1666 від 13.06.2018 року за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.03.2018 року № 1666 про призначення пенсії.

Тобто відповідачем після спливу більш ніж девяти місяців після призначення позивачеві пенсії фактично здійснено “перегляд” його заяви та пакету документів, в результаті чого змінено результати його розгляду на протилежний.

При цьому основними аргументами відповідача у відзиві на позовну заяву в якості підстави для прийняття даного рішення зазначено, що у підтвердженні періоду роботи з 07.12.1994 по 13.08.2001 на посаді присукальниці відмовлено, оскільки зазначена професія Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, якою затверджено Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не передбачена, відповідно пільговим пенсійним забезпеченням не користується.

Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зазначає, що прийняття повторного рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії не передбачено Законом № 1058, Порядком № 22-1 чи іншим нормативно-правовим актом України.

Відповідач, приймаючи рішення № 951370839130 від 04.04.2019 року на заміну рішення № 1666 від 13.06.2018 року, діяв у непередбаченим законодавством спосіб, та без дотримання своїх власних процедур, про недопустимість чого неодноразово зазначав ЄСПЛ (наприклад в рішенні "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Так, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі “Брумареску проти Румунії” зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі “Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови” ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття “законні очікування” (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та “юридичної визначеності” (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про неправомірність рішення № 951370839130 від 04.04.2019 року, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії, прийнятого на заміну рішення № 1666 від 13.06.2018 року за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.03.2018 року № 1666 про призначення пенсії, у зв`язку з чим вищезазначене рішення належить до скасування.

Стосовно правомірності рішення відповідача № 951370839130 від 04.04.2019 року, яким позивачу припинено виплати пенсії в зв`язку з тим, що право на пенсію відповідно до п. «є» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 20 років, суд повторює, що ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є єдиною законодавчо визначеною процедурою для припинення виплати пенсії.

В даному випадку підставою для припинення виплати пенсії відповідач зазначає відсутність необхідного пільгового стажу 20 років.

При цьому відповідач не врахував до пільгового стажу позивача період навчання в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки, періоди з 07.12.1994 по 01.06.2000 роки у ткацькому цеху СП “Льноджут ЛТД” на посаді присукальниці та з 01.06.2000 по 13.08.2001 роки у ткацькому цеху ЗАТ “Одеська фабрика технічних тканин” на посаді присукальниці.

Надаючи правову оцінку зазначеним діям відповідача суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, позивач в період з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки навчалась в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин.

Вимогами статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Отже, час навчання за спеціальністю у професійно-технічних навчальних закладах зараховується до пільгового стажу за умови, якщо впродовж трьох місяців після закінчення навчання особа працевлаштувалась за набутою (пільговою) професією.

При цьому, як вбачається з записів трудової книжки позивача, з 22.07.1982 по 05.03.1993 роки вона працювала на Одеській фабриці технічних тканин у ткацькому цеху на посаді ткача.

Тобто позивач впродовж трьох місяців після закінчення навчання працевлаштувалась за набутою професією до Одеської фабрики технічних тканин у ткацькому цеху на посаду ткача.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період навчання в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин з з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача періоду навчання в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки.

Крім того, як встановлено судом, позивач з 07.12.1994 по 01.06.2000 роки працювала у ткацькому цеху СП «Льноджут ЛТД» на посаді присукальниці, а з 01.06.2000 по 13.08.2001 роки працювала у ткацькому цеху ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин» на посаді присукальниці.

В свою чергу відповідачем у підтвердженні періоду роботи з 07.12.1994 по 13.08.2001 на посаді присукальниці відмовлено, оскільки зазначена професія Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, якою затверджено Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не передбачена, відповідно пільговим пенсійним забезпеченням не користується.

Надаючи правову оцінку зазначеним діям відповідача суд зазначає наступне.

Державний класифікатор України (Класифікатор професій ДК 003-95) був затверджений наказом Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації від 27.07.1995 року і набрав чинності лише з 01.01.1996 року.

До цієї дати в Україні використовувався Загальносоюзний класифікатор професій робітників, посад службовців (Класифікатор професій працівників), затверджений в введений в дію постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 року № 016. Посада присукальника (російською - присучальщик) передбачена кодом 17304 (код ЄКТД-47).

В свою чергу в Державному класифікаторі України (Класифікатор професій ДК 003-95) взагалі відсутня така професія, як присукальник, натомість наявна професія ткач.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №15 від 08 квітня 1992 року “Про порядок встановлення тотожності професій”, може встановлюватись тотожність місцевих найменувань професій робітників, які не передбачені тарифно-кваліфікаційними довідниками.

Суд зазначає, що під текстильним виробництвом розуміється виготовлення пряжі (прядіння текстильних волокон) і виробів з неї (бавовняних, вовняних, шовкових і інших тканин і виробів). Професія ткача має загальну назву у текстильному виробництві, оскільки працівники за цією професією виконують обов`язки, які за своїми функціями та кваліфікаційними вимогами споріднені з іншими професіями в текстильному виробництві. В деяких виробництвах текстильної промисловості по раніше діючим тарифно-кваліфікаційним довідникам замість загального найменування професії були вказані конкретні робочі місця на тих чи інших роботах.

З огляду на зазначене період роботи позивача з 07.12.1994 по 13.08.2001 на посаді присукальниці повинен враховуватись до пільгового стажу позивача, оскільки посада присукальниці є фактично тотожною професії ткачі.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період її роботи на посаді присукальниці з 07.12.1994 по 01.06.2000 роки у ткацькому цеху СП «Льноджут ЛТД», а з 01.06.2000 по 13.08.2001 роки у ткацькому цеху ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин».

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.

Статтею 13 Закону №1788-ХІІ визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом пункту "є" статті 13 цього Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті.

Отже, робота на виробництві та за професією, зазначеними в названому пункті, на підставі закону є виокремленою категорією робіт та професій серед восьми інших, передбачених статтею 13 Закону №1788 ХІІ, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Аналіз вищенаведеного дає підстави вважати, що призначення пільгової пенсії робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, залежить від наявності підстав та умов, передбачених саме цією нормою права, і не пов`язано із законодавчими передумовами, встановленими для інших категорій осіб, визначених статтею 13 цього Закону, які мають право на пільгову пенсію, але за умов і в порядку, передбачених окремо для кожної категорії таких осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583, затверджено Список текстильних виробництв і професій, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, серед яких наявна професія ткачі.

Судом встановлено що до пільгового стажу позивача, як робітниці текстильного виробництва повинні бути включені наступні періоди:

період навчання в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки;

період роботи з 22.07.1982 по 05.03.1993 роки на Одеській фабриці технічних тканин у ткацькому цеху на посаді ткача;

період роботи з 05.03.1993 по 07.12.1994 роки у ткацькому цеху СП «Одеса-Інтерджут» на посаді ткача;

період роботи з 07.12.1994 по 01.06.2000 роки у ткацькому цеху СП «Льноджут ЛТД» на посаді присукальниці;

період роботи з 01.06.2000 по 13.08.2001 роки у ткацькому цеху ЗАТ «Одеська фабрика технічних тканин» на посаді присукальниці.

Сумарний пільговий стаж позивача у зазначені періоди складає 19 років 11 місяців та 12 днів.

В свою чергу, відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за наявності стажу зазначеної роботи не менше 20 років.

Таким чином у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, який повинен складати 20 років.

З огляду на зазначене були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим відповідач правомірно прийняв рішення про припинення виплати призначеної пенсії, підстави для призначення якої фактично були відсутні.

При цьому суд зазначає, що окремі недоліки в тексті рішення про припинення виплати пенсії не змінюють суті та змісту даного рішення.

З наведених підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 951370839130 від 04.04.2019 року про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язання Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 6 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 01.03.2018 року задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з частковим задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (65007, м. Одеса, вул. Прохоровська, 3, код ЄДРПОУ 41249156) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 951370839130 від 04.04.2019 року на заміну рішення № 1666 від 13.06.2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Малиновське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період навчання в ПТУ при Одеській фабриці технічних тканин з 01.09.1981 по 22.07.1982 роки, періоди з 07.12.1994 по 01.06.2000 роки у ткацькому цеху СП “Льноджут ЛТД” на посаді присукальниці та з 01.06.2000 по 13.08.2001 роки у ткацькому цеху ЗАТ “Одеська фабрика технічних тканин” на посаді присукальниці.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Малиновського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса (65007, м. Одеса, вул. Прохоровська, 3, код ЄДРПОУ 41249156) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.