Рішення № 82608067, 18.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2019 року Справа № 280/1666/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Радісна, буд. 44, с. Григорівка, Запорізький район, Запорізька область, 70452, код ЄДРПОУ 25218533) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 по 11.04.2019 у розмірі 14702,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він був обраний на посаду Григорівського сільського голови Запорізького району Запорізької області на чергових місцевих виборах у жовтні 2015 року та приступив до виконання своїх повноважень 09.11.2015.

26.12.2017 державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради ОСОБА_2 було внесено зміни до відомостей про юридичну особу Григорівську сільську раду Запорізького району Запорізької області, що не повязані зі змінами в установчих документах, а саме змінено керівника ОСОБА_1 на ОСОБА_3 , шляхом вчинення реєстраційної дії в ЄДР від 26.12.2017 за № 10851070009000427. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі № 808/241/18 позов ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради № 01 від 20.12.2017 «Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1 , скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 за № 10851070009000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради № 1 від 04.01.2018 «Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_3 , визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради № 2 від 04.01.2018 «Про обрання секретаря Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області», скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2018 за № 10851070010000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами в установчих документах» щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Мартиновою Лідією Олександрівною. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 зазначене рішення залишене без змін.

14.12.2018 до ЄДРРПОУ внесено зміни згідно рішення суду та поновлено повноваження.

19.12.2018 відповідачем було внесено зміни до реєстру, скасовано попередню та вчинено нову реєстраційну дію від 19.12.2018 за № 10851070016000427.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2019 по справі № 280/5469/18 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради від 10.12.2018 за № 1 «Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 », скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2018 за № 10851070016000427 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не повязані зі змінами установчих документах щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області», вчинену державним реєстратором реєстраційних послуг Запорізької міської ради, поновлено ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018.

Оскільки рішення суду в частині поновлення на посаді до теперішнього часу не виконано, запис до трудової книжки позивача не внесено, вважає, що має право на отримання компенсації за вимушений прогул та відшкодування моральної шкоди. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 травня 2019 року.

08.05.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якій відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Однак Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 808/241/18 не було вирішено питання про поновлення позивача на посаді, а внесення запису до реєстру відбулось не шляхом прийняття відповідачем відповідного рішення, позивач не був поновлений на посаді голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Крім того, 10.01.2019 Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 808/1944/18 за позовом ОСОБА_1 до Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про поновлення на посаді було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому твердження позивача про поновлення його на посаді за наслідками прийняття рішення по справі № 808/241/18 є безпідставним.

Що стосується рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/5469/18, відповідно до якого позивача було поновлено на посаді голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, то на даний момент дане рішення не набрало законної сили та оскаржується в Третьому апеляційному адміністративному суді.

Підставою для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є саме поновлення на роботі. Таким чином після дострокового припинення повноважень позивача та за умови відсутності рішення про поновлення позивача на посаді він не позбавлений працювати. ОСОБА_1 було внесено відповідний запис до трудової книжки, видано трудову книжку та проведено розрахунок у звязку зі звільненням. Станом на дату подачі позовної заяви ОСОБА_1 не поновлений на посаді, а відтак відсутні підстави вважати про наявність вимушеного прогулу. З урахуванням викладеного період з 20.12.2017 по 10.12.2018 не може бути зарахований як час вимушеного прогулу як і стягнення моральної шкоди, на підтвердження спричинення якої до суду не надано доказів.

13.05.2019 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не згодний з позицією відповідача. Зазначає, що запис про звільнення з посади до трудової книжки внесено саме на підставі рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 01 від 20.12.2017, яке судом скасовано, а тому період з 20.12.2017 по 10.12.2018 повинен бути зарахований як час вимушеного прогулу, оскільки припинення повноважень відбулося у незаконний спосіб, що доведено судом. Крім того, позивач зазначає, що 26.03.2019 звертався до відповідача із заявою про внесення запису про його поновлення до трудової книжки. Однак відповідач 02.04.2019 на сесії ради відмовив у задоволенні такої заяви. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні 15.05.2019 було оголошено перерву до 18.06.2019.

Від позивача та його представника 18.06.2019 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 18.06.2019 подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що рішенням першої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від №1 від 09.11.2015, відповідно до п.1 ст.42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Протоколу про результати голосування в одномандатному виборчому окрузі по виборах сільського голови від 25.11.2015, вирішено вважати обраним Григорівським сільським головою ОСОБА_1 .

Відповідно до запису в трудовій книжці, ОСОБА_1 був звільнений з посади голови Григорівської сільської ради в звязку з достроковим припиненням повноважень з 20.12.2017, згідно із рішенням 16 позачергової сесії VII скликання від 20.12.2017 № 01.

Не погодившись з правомірністю прийняття Григорівською сільською радою рішень від 20.12.2017 №1, від 04.1.2018 №1 та №2, а також із правомірністю проведення реєстраційних дій на підставі таких рішень, ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку до Запорізького окружного адміністративного суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №808/241/18, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, серед іншого:

визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №01 від 20 грудня 2017 року “Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області – ОСОБА_1 ”;

скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.12.2017 за №10851070009000427 “Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах” щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (код за ЄДРПОУ 25218533), вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Тетяною Іванівною;

визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №1 від 04.01.2018 “Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_3 ”;

визнано протиправним та скасовано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області №2 від 04.01.2018 “Про обрання секретаря Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2018 за №10851070010000427 “Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах” щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (код за ЄДРПОУ 25218533), вчинену державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Мартиновою Лідією Олександрівною.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №808/241/18 суд дійшов висновку, що “… у зв`язку з недотриманням Григорівською сільською радою встановленої Законом процедури скликання сесій ради, на яких були прийняті спірні рішення та ненадання суду доказів існування встановлених Законом підстав для прийняття відповідних рішень, суд вважає, що такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому, наслідком протиправності та скасування рішення №01 від 20.12.2017 “Про дострокове припинення повноважень голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області - ОСОБА_1 ” є протиправність і скасування інших спірних рішень. З огляду на протиправність та скасування спірних рішень підлягають задоволенню також позовні вимоги в частині скасування відповідних реєстраційних дій, вчинених на підставі таких рішень…”.

Отже, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 у справі №808/241/18, яке відповідно до приписів ст.ст.255, 325 КАС України набрало законної сили 10.12.2018, встановлено протиправність прийняття Григорівською сільською радою рішення про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Запорізького окружного адміністративного суду із позовними вимогами щодо визнання протиправними дій Григорівської сільської ради щодо недопущення позивача до виконання обов`язків голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та поновлення позивача на посаді голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 по справі № 808/1944/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Дане рішення відповідно до Ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 набрало законної сили.

Як вбачається зі змісту рішення по справі № 808/1944/18 підставою для відмови у поновленні позивача на посаді Григорівського сільського голови було не відсутність такого права, а те, що Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” не містить положення щодо порядку поновлення на посаді особи, яка займала посаду голови відповідної ради, оскільки зазначена посада відповідно до приписів Закону України “Про місцеві вибори” є виборною посадою і депутати сільської ради хоча і наділені повноваженнями припиняти повноваження сільського голови, проте, не наділені повноваженнями щодо поновлення на посаді/обрання сільського голови, а відтак суд у вищезгаданій справі дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням специфіки посади, яку обіймав позивач, є визнання протиправним та скасування рішення про дострокове припинення його повноважень та поновлення в Єдиному державному реєстрі запису про позивача як сільського голову.

З урахуванням викладеного суд вважає, що з прийняттям рішення, яке набрало законної сили, по справі № 808/241/18 у відповідача виник обов`язок щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 .

Крім того, судом досліджено також наявне в матеріалах справи рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/5469/18, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасувано рішення Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 10.12.2018 за №1 “Про дострокове припинення повноважень Григорівського сільського голови ОСОБА_1 ”; скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.12.2018 за №10851070016000427 “Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах” щодо Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вчинену державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Тетяною Іванівною; поновлено ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сільського голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 20.12.2018, відповідно до резолютивної частини, підлягає негайному виконанню.

Принцип верховенства права передбачає, що органи державного управління повинні виконувати свої функції та повноваження відповідно до законодавства, і ці функції, а також процедура прийняття управлінських рішень визначається законодавчими актами.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності надання оцінки аргументам учасників справи, які мають значення для розгляду справи в суді.

Серед іншого, в пункті 25 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, Суд зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не у компетенції Суду вирішувати, який шлях міг би бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно було порушення цього положення.

Крім того, як зазначено у Висновку Консультативної ради європейських суддів від 18 грудня 2008 року № 11 (2008) до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, якість судового рішення залежить, головним чином, від якості його обґрунтування, при цьому викладення підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але є насамперед гарантією проти свавілля, оскільки, по-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати доводи, що становлять основу рішення та забезпечують його правомірність; по-друге, дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими та давати можливість читачеві прослідкувати логіку міркувань, що призвели до ухвалення суддею рішення. До того ж, обґрунтування повинно засвідчувати дотримання суддею принципів, проголошених Європейським судом з прав людини (а саме додержання прав сторони захисту та права на справедливий суд). Крім того, визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти встановленню юридичної визначеності, адже вона гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи.

Судом встановлено, що ні при розгляді справи 808/241/18, ні при розгляді справи 280/5469/18 судом не вирішувалось питання виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто не було поновлено порушене право позивача. Відповідно до зазначеної практики ЄСПЛ, позивач не повинен нести відповідальність за помилки, які були зроблені органами влади, а саме відповідачем, при винесенні рішень, які були скасовані в судовому порядку.

В період між звільненням позивача та подачею позовної заяви позивач фактично не працював і перебував у вимушеному прогулі.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суд приймає до уваги, що вирішення спорів триває більше одного року не з вини позивача, а тому стягнення середнього заробітку повинно бути здійснено за весь період по дату подачі позовної заяви позивачем.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Як визначено п. 1 пп. «з» Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), Порядок №100 застосовується у випадку обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно п. 2 абз. 3 Порядку №100, середній заробіток, який підлягає виплаті за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки №2201 від 17.12.2018, наданої позивачем до матеріалів справи, середній заробіток ОСОБА_1 за два місяці складає 18680 грн. (за жовтень 2017 - 13635 грн., за листопад 2017 – 5045 грн.).

Середньоденна заробітна плата позивача складає 434 грн. 42 коп.

Час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 по 11.04.2019 складає 340 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу складає 147702 грн. (340*434,42=147702) 80 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження заподіяння моральної шкоди, оскільки доказів цьому не надано і вони відсутні в матеріалах справи. При цьому, сама по собі констатація факту про нанесення моральної шкоди позивачу не може бути беззаперечною підставою для її відшкодування без доведеності її заподіяння та наявного причинного зв`язку між діями роботодавця та наслідками, які настали. Суд вказує на те, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Радісна, буд. 44, с. Григорівка, Запорізький район, Запорізька область, 70452, код ЄДРПОУ 25218533) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.12.2017 по 11.04.2019 у розмірі 147 702 (сто сорок сім тисяч сімсот дві гривні) 80 копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2019.

Суддя А.В. Сіпака