Рішення № 82607952, 25.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/230/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0016784001 від 16.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 18.06.2018 року №610/15-32-40-01/2583401415 встановлено порушення ФОП Ткачуком А.А. п.12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Позивач вказав, що ГУ ДФС в Одеській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.07.2018 року №0016784001, яким застосовано до нього штрафні санкції у сумі 53033,00 грн.

Позивач зазначив, що він знаходиться на загальній системі оподаткування, яка передбачає наявність та ведення обліку товарних запасів. Для забезпечення правильного визначення оподатковуваного доходу фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності зобов`язані вести облік доходів і витрат, безпосередньо пов`язаних з їх одержанням, та подавати до податкового органу у визначеному порядку податкові декларації. Платники податку - суб`єкти підприємницької діяльності зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форму якої наведено в додатку 10 до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12.

Позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області виходило з того, що у позивача відсутні накладні на товар, що ним реалізовується.

Позивач вказав, що під час перевірки ГУ ДФС в Одеській області не витребовувало оригінали накладних на товар, та опис не надавався.

Також позивач зазначив, що накладні були надані 04.07.2018 року при подачі заперечення на Акт до ГУ ДФС в Одеській області (на 104 арк.), що підтверджує ГУ ДФС у відповіді на заперечення. При цьому, надані накладні на товар не були враховані при складанні акту перевірки від 18.06.2018 року, який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 16.07.2018 року, та ГУ ДФС в Одеській області не вказало в акті, які документи є підставою для застосування штрафних санкцій, і як ці санкції були розраховані взагалі.

Позивач вважав, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", не є підставою для застосування до особи фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Ухвалою від 25.02.2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 20 березня 2019 року о 12:00 год.

Підготовче засідання 20.03.2019 року відкладено на 01.04.2019 року на 11:30 год. у зв`язку з тим, що головуючий суддя по справі приймав участь у колегіальному розгляді виборчої справи.

У підготовчому засіданні 01.04.2019 року оголошено перерву до 10.04.2019 року до 14:30 год. у зв`язку з зобов`язанням відповідача надати докази надіслання відзиву на позов позивачу та суду у встановлений судом строк.

Ухвалою від 10.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 13.05.2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 27 травня 2019 року о 14 год. 30 хв.

Позивач у судове засідання, призначене на 27.05.2019 року на 14:30 год., не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. 01.04.2019 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с. 55-56).

27.05.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з великою завантаженістю судових справ представників ДФС та кадровою нестачею працівників.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та визнав причину неявки відповідача неповажною.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч. 4 ст. 229 КАС України.

03.04.2019 року через канцелярію суду відповідач надав письмовий відзив, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову.

Відповідач зазначив, що посадовими особами Головного управління ДФС в Одеській області було проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 18.06.2018 року №610/15-32-40-01/2583401415.

Зазначеною перевіркою встановлено не ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, а саме: ФОП ОСОБА_1 не надані накладні на алкогольні напої на суму 36920,50 грн. (згідно з додатками до акту перевірки).

За результатами розгляду заперечення та на підставі акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області 16.07.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0016784001, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 53033,00 грн.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 01 червня 2018 року в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, на підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, п.п.191.1.14 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, прийнято наказ №3889 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 2583401415)», яким наказано провести з 07.06.2018 року фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за податковою адресою: АДРЕСА_1 , адреса господарської одиниці: АДРЕСА_2 , тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.01.2016 року по дату закінчення фактичної перевірки (а.с. 72-73).

На підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, п.п.191.1.14 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та наказу №3889 від 01.06.2018 року, ГУ ДФС в Одеській області 07.06.2018 року видані направлення на перевірку №№ 1601, 1602 (а.с. 74-75).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального від 18 червня 2018 року №610/15-32-40-01/2583401415, яким встановлено порушення позивачем п.12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не ведення у порядку, встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: не надані накладні на алкогольні напої на суму 36920,50 грн. (згідно з додатками до акту перевірки) (а.с. 66-69).

18.06.2018 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено Акт відмови від ознайомлення та підписання акта перевірки №676/15-32-40-01 та Акт відмови від отримання акта перевірки №677/15-32-40-01 (а.с. 76-77).

Не погоджуючись з актом перевірки від 18 червня 2018 року №610/15-32-40-01/2583401415 позивач подав до ГУ ДФС в Одеській області заперечення до акту перевірки.

Листом від 12.07.2018 року №5753/Т/15-32-40-01-15 «Про результати розгляду заперечень» ГУ ДФС в Одеській області повідомило позивача про те, що висновки, викладені в акті перевірки, з урахуванням документів, які надані в ході розгляду заперечень на акт перевірки, були зроблені на підставі наданих ФОП ОСОБА_1 документів, є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства (а.с. 79-80).

На підставі зазначеного акта перевірки від 18 червня 2018 року №610/15-32-40-01/2583401415 та результатів розгляду заперечень від 12.07.2018 року №5753/Т/15-32-40-01-15, ГУ ДФС в Одеській області 16.07.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0016784001, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 53033 грн. за платежем «Адміністративні штрафи та санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну» (а.с. 88).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 80.1, 80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з акту перевірки від 18.06.2018 року №677/15-32-40-01, відповідачем зазначено, що позивач не веде у порядку, встановленому законодавством облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: позивачем не надані податкові накладні на алкогольні напої на суму 36920,50 грн. При цьому, у листі про результати розгляду заперечень позивача на акт перевірки, відповідачем зазначена сума не облікованих товарів 26516,50 грн.

Суд зазначає, що додатки до акту перевірки, де відображені дані про наявний товар, що знаходиться на реалізації у позивача та на який відсутні накладні, викладені нерозбірливим почерком, що не дає можливість їх прочитати.

В одному додатку до акту перевірки вказана загальна вартість товару 7549 грн. (а.с. 82-83), у другому додатку до акту перевірки взагалі не зазначено загальної вартості товару (а.с. 84-85), у третьому додатку до акту перевірки вказана сума загальної вартості товару 2894 грн. (а.с. 86-87).

Суд наголошує, що з додатків до акту перевірки неможливо визначити суму 36920,50 грн., на яку відповідач вважав, що товар позивачем не обліковується.

Додатки до акту перевірки містять виправлення як у ціні товару, так і виправлення загальної вартості товару, без посвідчення цих виправлень.

У листі за результатами розгляду заперечень на акт перевірки взагалі не вбачається, який товар все ж таки не облікований позивачем.

Подані позивачем заперечення на акт перевірки з первинними документами відповідач суду не надав.

Переліку не облікованого товару, який не підтверджено накладними під час розгляду заперечень на Акт перевірки відповідач також не надав.

Таким чином, відповідачем не надано доказів, якими підтверджується сума не облікованого товару 26516,50 грн., яка була використана для застосування до позивача штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду наявність у позивача не облікованого товару на суму 26516,50 грн., а відповідно, і обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у подвійному розмірі від вказаної суми.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0016784001 від 16.07.2018 року є протиправим та підлягає скасуванню, а адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0016784001 від 16.07.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів

.