Рішення № 82607628, 25.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1765/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області, в якій позивач просить:

визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу допомоги на дітей, як одинокій матері щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити з 01 січня 2019 року ОСОБА_1 допомогу на дітей, як одинокій матері щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1256,06 гривень на кожну дитину.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обох синів позивач народила не перебуваючи у шлюбі, тому при народженні дітей запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводився за вказівкою позивача, в порядку, встановленому статтею 135 Сімейного кодексу України.

Окрім того, до сім`ї позивача входить її донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Діти позивача зареєстровані та проживають разом з нею, що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи.

Позивач зазначає, що вона має право на отримання допомоги на дітей одинокій матері. В попередні періоди, з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року та з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року їй призначалась допомога одинокій матері, про що ОСОБА_1 отримувала повідомлення.

Звернувшись для отримання допомоги в січні 2019 року, позивач отримала повідомлення про відмову в призначені допомоги на дітей одинокій матері.

З метою отримання роз`яснень через урядову гарячу лінію вона звернулась із заявою до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, на яку отримала лист від 19.03.2019 року № 1107, в якому позивачу було повідомлено про те, що згідно поданої нею декларації про доходи, її дохід перевищує середньомісячний сукупний дохід сім`ї.

В декларації про доходи, поданої, відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженою спільним наказом від 15.11.2001 №486/202/524/455/3370, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 07 лютого 2002 року № 112/6400, позивач вказала свої доходи за липень - грудень 2018 року, а саме: отримувану допомогу одинокої матері в сумі 21763,99 гривень; 2450,00 гривень благодійної допомоги від громадської організації "Країна вільних людей" та 6000,00 гривень нерегулярних доходів. Таким чином, середній місячний дохід сім`ї склав 5035,66 гривень; з розрахунку на одну особу - 1258,92 гривень. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років складає 2027 гривень на особу. Таким чином вважає, що розмір допомоги одинокій матері повинен становити по 1256,06 гривень на кожну дитину.

На думку позивача, дії з боку відповідача щодо відмови їй у призначенні допомоги одинокої матері є неправомірними.

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представником відповідача через канцелярію суду 16.05.2019 надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, з огляду на наступне (а.с.32-36).

ОСОБА_1 є матір`ю трьох дітей: ОСОБА_4 2001 року народження, ОСОБА_2 2006 року народження, та ОСОБА_3 2011 року народження. На двох дітей від 6 до 18 років позивач отримувала допомогу на дітей, як одинокій матері (з урахуванням доходів). При попередньому зверненні ОСОБА_1 була призначена допомога у період з 01.07.2018 по 31.12.2018.

18.12.2018 ОСОБА_1 звертається до Управління з розпискою, в якій зазначає, що придбала авто за гроші, які надійшли з продажу особистого майна. 18.01.2019 ОСОБА_1 звертається до Управління з заявою про призначення допомоги на дітей одиноким матерям. До заяви була додана декларація про доходи, в якій вказано, що родина має випадкові заробітки у розмірі 1000 грн щомісячно та вказано, що було придбано авто за 33000 грн.

Для розрахунку допомоги одиноким матерям до складу доходу сім`ї позивача увійшли: допомога малозабезпеченим сім`ям у сумі 11180,67 грн, грошовий еквівалент пільг, випадкові заробітки, які вказала позивач у декларації у розмірі 6000 грн та 33000 грн, які надійшли від продажу особистого майна, про що позивач зазначила в розписці.

Таким чином, середньомісячний дохід сім`ї складає 9096,28 (54577,69 грн: 6 місяців = 9096,28 грн), а дохід з розрахунку на одну людину 2274,07 грн.

Оскільки середньомісячний дохід сім`ї позивача на одну особу (2274,07 грн) є більшим ніж прожитковий мінімум для дитини від 6 до 12 на 01.01.2019 складає 2027 грн, тому допомога з 18.01.2019 не була призначена. Управління вважає, що позивачці було правомірно відмовлено у виплаті допомоги як одинокій матері, оскільки середньомісячний дохід сім`ї позивача на одну особу є більшим ніж прожитковий мінімум для дитини віком від 6 років.

21.05.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що при поданні заяви про призначення допомоги на дітей одинокій матері позивачем було подано декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги. В декларації позивач вказала всі види доходу, які фактично мали місце за відповідний період - а саме - нерегулярні доходи в розмірі 1000 гривень на місяць. Врахування при розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї вартості придбаного позивачем вживаного автомобіля вартістю 33000 гривень, придбаного за кошти, що ОСОБА_1 отримала з продажу особистого майна, вважає неправомірним, оскільки пунктом 5 Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, даний вид доходу, як продаж особистих речей, не приймаються до врахування (а.с.48).

27.05.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву (а.с.51,52).

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, розгляд справи просили проводити без їх участі.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України вбачається, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи положення статті 194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і.н. НОМЕР_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Позивач має трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і .н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і. н. НОМЕР_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і.н. НОМЕР_4 , які мешкають з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8-19).

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України вбачається, що відомості про батька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.9,13).

Згідно з повідомленнями про надання держаної допомоги сім`ям з дітьми позивачу було призначено державну допомогу як одинокій матері (з урахуванням доходів) з 01.01.2018 по 30.06.2018 в сумі 2462,46 грн, з 01.07.2018 по 31.12.2018 в сумі 1736,22 грн (а.с.20,21).

18.12.2018 позивачем надано до відповідача розписку, відповідно до якої зазначено, що позивач 11.12.2018 придбала автомобіль на кошти, які надійшли з продажу особистого майна, в сумі 33000,00 грн (а.с.37).

Питання щодо придбання позивачем у грудні 2018 року автомобілю вартістю 33000,00 грн не є спірним в межах даної справи (а.с.77).

18.01.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, надавши декларацію за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням всіх видів соціальної допомоги, відповідно до якої ОСОБА_1 зазначила: аліментів не отримує, доходів не має; випадкові заробітки 1000 грн щомісяця; витрати: придбання автомобіля за 33000, 00 грн 11.12.2018; на оплату послуг телефонного зв`язку 300,00 грн, комунальні послуги 4500,00 грн (а.с.38-41).

Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, також вбачається, що позивачем за третій та четвертий квартали 2018 року було отримано державну допомогу від УСЗН Станично - Луганської райдержадміністрації Луганської області в загальній сумі 21763,99 грн та в четвертому кварталі 2018 року - благодійну допомогу від ГО «Країна вільних людей» в сумі 2450,00 грн (а.с.25).

Відповідно, до довідки управління соціального захисту населення Станично - Луганської РДА від 21.01.2019, позивачем за період з липня 2018 року по вересень 2018 року отримано державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям в сумі 11180,67 грн (а.с.43).

Рішенням відповідача від 22.01.2019 позивачу відмовлено у виплаті державної допомоги сім`ям з дітьми як одинокій матері через відсутність права на таку допомогу (з урахуванням доходів), про що повідомлено відповідним повідомленням (а.с.22,45).

На звернення позивача до урядової гарячої лінії за №ТК-9150730 від 13.03.2019, відповідачем надіслано лист №1107 від 19.03.2019, в якому зазначено, що згідно поданої позивачем декларації про доходи, її дохід перевищує середньомісячний сукупний дохід сім`ї (а.с.23).

Як зазначив відповідач для розрахунку допомоги одиноким матерям до складу доходу сім`ї позивача увійшли, зокрема 33000 грн, які надійшли від продажу особистого майна, про що позивач зазначила в розписці, що і стало підставою для відмови у наданні державної допомоги.

Отже, спірним при розгляді даної справи є питання щодо правомірності відмови відповідача у наданні позивачу державної допомоги як одинокій матері через придбання останньою автомобіля у грудні 2018 року.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2, 5 частини 1 статті 3 Закону 2811 видами державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини та допомога на дітей одиноким матерям. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною (стаття 4 Закону 2811).

Право, умови, розмір, підстави припинення (зупинення) допомоги на дітей одиноким матерім визначено розділом V-A Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

Статтею 18-1 Закону 2811 визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами і в установленому законодавством порядку, відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Статтею 18-2 Закону передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, відомості про батька ОСОБА_2 та ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.9,13).

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Згідно статті 18-3 Закону 2811 допомога на дітей одиноким матерям, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 18-4 Закону 2811 передбачено, що виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) призупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Отже, Законом 2811 визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям (батькам).

На виконання статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 затверджений Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, пунктом 2 якого на управління праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) покладений обов`язок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (далі Порядк 1751).

Згідно п. 33 Порядку 1751 право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю».

Пунктом 34 Порядку №1751 передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Відповідно до п.5 Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять:

5.1) нарахована заробітна плата, у тому числі за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні та за роботу за сумісництвом; плата за роботу в колективному сільськогосподарському підприємстві; надбавки і доплати всіх видів; премії, установлені за системами оплати праці на підприємстві, в установі, організації, незалежно від періодичності і джерел їх виплати; відсоткові надбавки і щорічна винагорода з фонду матеріального заохочення за підсумками роботи за рік підприємства, установи чи організації. Премії і щорічні винагороди включаються до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років;

5.2) інші грошові виплати, які мають систематичний характер (польове забезпечення, доплати за роз`їзний та рухомий характер роботи тощо, крім виплат на відрядження);

5.3) стипендії, пенсії, допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності), допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики чи кредитів та щомісячні компенсаційні виплати. При цьому до сукупного доходу не включається відповідна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід. При зверненні за призначенням декількох видів допомоги, розмір яких визначається з урахуванням сукупного доходу, до сукупного доходу сім`ї входять розміри призначених на дату звернення зазначених видів допомоги, крім допомоги, для призначення якої обчислюється сукупний дохід;

5.4) доходи від підприємницької діяльності та іншої незалежної професійної діяльності, у тому числі доходи адвокатів, приватних нотаріусів та від заняття літературною, художньою, музичною, артистичною та іншою творчою діяльністю. Доходи осіб, які займаються зазначеною діяльністю, визначаються на підставі даних державних податкових адміністрацій. За відсутності цих даних доходи фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, визначаються на підставі даних книги обліку доходів і витрат за встановленою формою;

5.5) усі види винагород, які виплачуються штатним (позаштатним) літературним працівникам, художникам, фотокореспондентам та іншим особам з фонду авторського гонорару, а також винагороди, які виплачуються за публічне виконання творів; при цьому розмір доходу визначається як середньомісячний розмір гонорару за рік, що передує зверненню за призначенням допомоги, з урахуванням коефіцієнта зростання середньомісячної номінальної заробітної плати працівників, зайнятих в економіці;

5.6) матеріальне забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

5.7) доходи від здавання житлового приміщення (будинку) або інших будов у найм або в оренду (на підставі довідок органів державних податкових адміністрацій);

5.8) натуральна оплата праці;

5.9) грошове забезпечення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби;

5.10) суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, заподіяної працівникові за ушкодження його здоров`я, що пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків;

5.11) заробіток учнів та студентів, які поєднують навчання з постійною роботою на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання;

5.12) суми, які виплачувалися за час вимушеного прогулу та суми за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника;

5.13) одержані аліменти;

5.14) фактичний заробіток осіб, які працювали у фізичних осіб. При цьому натуральна частина заробітної плати цих осіб також включається до їх сукупного доходу;

5.15) суми індексації грошових доходів населення та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів їх виплати;

5.16) доходи від особистого селянського господарства, земельних ділянок, наданих для ведення городництва (садівництва), сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки (паю), виділеної внаслідок розпаювання землі;

5.17) допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю;

5.18) доходи від продажу власної продукції тваринного походження;

5.19) доходи від продажу об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів (за виключенням сум, які були використані на лікування або подолання наслідків надзвичайної ситуації у розмірі не менше 10 прожиткових мінімумів на одну особу з розрахунку на місяць, за умови документального підтвердження);

5.20) інші доходи, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п.8 Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги до сукупного доходу сімей (одержувачів) не включається, зокрема, допомога громадських та благодійних організацій (п.п.8.7 п.8).

Згідно з п.9 8 Методики обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги вбачається, що обчислення доходу:

9.1) загальна сума сукупного доходу одержувачів допомоги включає в себе суму всіх доходів кожної особи, яка враховується при наданні допомоги, визначених на підставі наданих документів за останні шість календарних місяців або два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги, якщо інше не передбачене законодавством;

9.2) сукупний дохід включає в себе як поточні щомісячні доходи в грошовій та натуральній формі осіб, які враховуються при наданні допомоги, так і доходи, які мають нерегулярний характер;

9.3) середньомісячний сукупний дохід усіх осіб, які враховуються при наданні допомоги, провадиться шляхом ділення загальної суми сукупного доходу одержувачів допомоги на 6, якщо інше не передбачене законодавством;

9.4) середній дохід на одну особу обчислюється шляхом ділення середньомісячного сукупного доходу всіх осіб, які враховуються при наданні допомоги, на кількість цих осіб.

Пунктом 35 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.

Відповідно до п. 36 Порядку № 1751 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у наданні допомоги на дітей з підстав того, що середньомісячний дохід сім`ї позивача на одну особу є більшим ніж прожитковий мінімум для дитини віком від 6 років.

Разом з тим. як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , і.н. НОМЕР_5 , остання позичила ОСОБА_1 кошти в сумі 15000,00 грн, про що позивач 10.12.2018 написала розсписку щодо зобов`язання повернути вказані кошти протягом трьох років (а.с.78-80).

Також, згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , і.н. НОМЕР_6 , остання позичила позивачу кошти в сумі 15000,00 грн, про що ОСОБА_1 08.12.2018 написала розсписку щодо зобов`язання повернути вказані кошти протягом трьох років (а.с.81-83).

Отже, з урахуванням вищевказаних доказів, суд дійшов до висновку, що сума коштів у розмірі 30000,00 грн не є доходом позивача за ІІ півріччя 2018 року, а є зобов`язаннями ОСОБА_1 згідно наданих розписок.

Окрім того, відповідачем не надано доказів, що кошти на які позивач придбала автомобіль у грудні 2018 року, отримані як дохід саме у ІІ півріччі 2018 року, а не раніше.

З урахуванням вищенаведених норм та на підставі встановлених обставин справи, суд зазначає, що до розрахунку суми сукупного доходу сім`ї позивача повинно увійти сума 6000,00 грн випадкових заробітків позивача за друге півріччя 2018 року та сума державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у розмірі 11180,67 грн за період з липня 2018 року по вересень 2018 року, разом 17 180,67 грн (а.с.43).

Відповідачем не надано доказів щодо отриманого позивачем доходу у другому півріччі 2018 року в сумі 33000,00 грн, хоча позивачем і було придбано автомобіль за вказану суму, при цьому матеріалами справи підтверджено, що позивач мала дохід у другому півріччі 2018 року у загальній сумі 17 180,67 грн (6000,00 грн + 11180,67 грн), що є підставою для призначення допомоги на дітей як одинокій матері.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Крім того, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З урахуванням викладеного, суд наголошує, що позивач та її неповнолітні діти, як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у виплаті допомоги на дітей одиноким матерям, чим порушено права позивача та її дітей на соціальний захист, гарантований Конституцією України.

Суд також зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, варто зазначити, що допомога на дітей одинкій матері за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на те, що протиправні дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу допомоги на дітей як одинокій матері полягали саме у прийнятті рішення від 22.01.2019, суд вважає за можливе застосувати частину 2 статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати вказане рішення управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації та зобов`язати останнього призначити та виплатити з 01 січня 2019 року ОСОБА_1 допомогу на дітей, як одинокій матері щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із розрахунку сукупного доходу сім`ї позивача за ІІ півріччя 2018 року 17 180,67 грн, у тому числі: 6000,00 грн випадкових заробітків; 11180,67 грн сума державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з липня 2018 року по вересень 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 02.05.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 22.01.2019 про відмову ОСОБА_1 у наданні державної допомоги сім`ям з дітьми.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити та виплатити з 01 січня 2019 року ОСОБА_1 допомогу на дітей, як одинокій матері щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із розрахунку сукупного доходу сім`ї позивача за ІІ півріччя 2018 року 17 180,67 грн, у тому числі: 6000,00 грн випадкових заробітків; 11180,67 грн сума державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з липня 2018 року по вересень 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області (вул.Центральна, 52, смт Станиця - Луганська, Луганська область, 93600, код ЄДРПОУ 03197049) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

У задоволенні інших вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Є. Петросян