
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2019 року справа №320/1108/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відпоідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 26.02.2019 року, вих.№9321 (6) 99-99-11-05-0225 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 .
В обгрунтування такої вимоги позивачем зазначено, що 21.01.2019 отримав вимогу ГУ ДФС України у Київській області №Ф-291749-50/72 від 03.01.2019 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Позивач вважаючи, що вказане рішення контролюючого органу є необєктивним в частині розміру недоїмки та підлягає скасуванню, 23.01.2019 року звернувся із скаргою до ДФС вищого рівня, а саме до Державної фіскальної служби України, мотивуючи свою скаргу невірно визначеною сумою грошового зобов`язання.
Згідно рішення ДФС України від 26.02.2019 року, вих.№9321 (6) 99-99- 11-05-0225 скаргу залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу від 03.01.2019р. №Ф-291749-50/72 - без змін.
Позивач зазначає, що Державна фіскальна служба України при розгляді скарги ОСОБА_1 пропустила строки, які визначено Податковим Кодексом України для надання відповіді.
Окрім того, позивач вважає, що відмову органом вищого рівня обгрунтовано у загальних посиланнях на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон,№2464-VI) і не надано прозорої відповіді на зауваження скаржника щодо визначення суми боргового зобов`язання та нарахування боргу, про що зазначено у скарзі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Заперечуючи проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві, представник відповідачів просив суд відмовити в його задоволенні та вказував на обставини, які на його думку свідчать про те, що під час прийняття оспорюваного рішення, Державна фіскальна служба України діяла в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Протокольною ухвалою суду від 06.06.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
21.01.2019 року позивач отримав вимогу ГУ ДФС України у Київській області №Ф-291749-50/72 від 03.01.2019 року про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Згідно зазначеної вимоги про сплату боргу, недоїмка визначена органом ДФС у розмірі 3 588,31 грн.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Оскільки скаржник самостійно визначав та сплачував у 2018 році єдиний внесок за місяць у мінімальному розмірі - 819.06 грн. (3723 х 22%), то за квартал 2018 року визначив суму у розмірі 2 457.18 грн. (819.06 х 3)
Також, згідно ст.1 Закону, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ст.56 Податкового Кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Зважаючи на вказані вимоги Закону, позивач 23.01.2019 звернувся із скаргою до ДФС вищого рівня, а саме до Державної фіскальної служби України, мотивуючи свою скаргу невірно визначеною сумою грошового зобов`язання, зокрема чому орган ДФС розрахував борг з розміру недоїмки 3 588,31 грн., якщо необхідно було розраховувати борг від розміру недоїмки 2 457,18 грн., яку самостійно визначено платником податку.
Згідно рішення ДФС України від 26.02.2019 року, вих.№9321 (6) 99-99- 11-05-0225 скаргу залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу від 03.01.2019р. №Ф-291749-50/72 - без змін.
При цьому, відмову органом вищого рівня обгрунтовано у загальних посиланнях на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і не надано прозорої відповіді на зауваження скаржника щодо визначення суми боргового зобов`язання та нарахування боргу, про що зазначено у скарзі.
Крім того, згідно абзаців 2,3 п.56.9 ст.56 Податкового Кодексу України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.
Державна фіскальна служба України при розгляді скарги ОСОБА_1 пропустила вищевказані строки, які визначено Податковим Кодексом України. Так, отримавши скаргу ОСОБА_1 28.01.2019р. (вх.№1059 ФОП), відповідь з відмовою у задоволенні скарги надіслано скаржнику 26.02.2019р.,тобто через 29 днів (скаржник отримав 01.03.2019р.).
Зазначене підтверджується самим рішенням органу фіскальної служби від 26.02.2019, вих.№9321 (6) 99-99-11-05-0225 та конвертом зі штампом поштового відправлення.
Згідно вимог п.56.10 ст.56 Податкового Кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.
Згідно ч.2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., отже такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 26.02.2019 року, вих.№9321 (6) 99-99-11-05-0225 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39292197).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.
Судове рішення № 82607352, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 20.06.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/1108/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: