Ухвала суду № 82607308, 25.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"25" червня 2019 р. Справа № 300/1352/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитин Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність вчинених суб`єктом владних повноважень – посадовими особами ДФС України та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63544-54 від 06.02.2019, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, згідно якого просить суд:

- визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність вчинених суб`єктом владних повноважень – посадовими особами ДФС України,

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63544-54 від 06.02.2019 видану ГУ ДФС в Івано-Франківській області.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Як слідує зі змісту прохальної частини позовної заяви, однією з позовних вимог позивача є визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність вчинених суб`єктом владних повноважень – посадовими особами Державної фіскальної служби України.

Перевіряючи на відповідність позовну заяву вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що позивач визначив відповідачем Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, однак перша позовна вимога звернена до Державної фіскальної служби України.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно викласти позовні вимоги у відповідності до вимог статті 160 КАС України, шляхом подання належно оформленої позовної заяви із зазначенням відповідачів у відповідності з пред`явленими позовними вимогами.

Крім того, позивач формулюючи вказану позовну вимогу не зазначає, які саме дії чи рішення вчинені посадовими особами Державної фіскальної служби України просить визнати протирпавними чи в чому проявилась протиправна бездіяльність таких посадових осіб та не зазначає ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) таких осіб. Враховуючи вищенаведене, суд вказує позивачу на необхідність приведення змісту позовної вимоги у відповідність до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України

Одночасно суд звертає увагу, що вразі зазначення Державної фіскальної служби України як другого відповідача із заявленою до неї позовною вимогою про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність вчинених суб`єктом владних повноважень – посадовими особами Державної фіскальної служби України, позивачу необхідно буде сплати за дану позовну вимогу судовий збір в розмірі встановленому статтею 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частинами 1, 2, 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї копій документів, ОСОБА_1 не зазначила у кого знаходяться оригінали доказів, копії яких додано до позовної заяви та обґрунтовує позовні вимоги письмовими доказами, не засвідченими належним чином, а саме, без підтвердження відповідності копії письмових доказів оригіналу, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Втім, судом встановлено, що позивач до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору в повному обсязі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З урахуванням вимог частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі, також - Закон №3674-VI).

Згідно із статями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63544-54 від 06.02.2019 видану ГУ ДФС в Івано-Франківській області, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити заборгованість у розмірі 18106,72 грн.

Таким чином, звернена до суду вимога про скасування рішення (вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63544-54 від 06.02.2019) відповідача - суб`єкта владних повноважень (Головного управління ДФС в Івано-Франківській області), безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача (Лучинської М. ОСОБА_2 .), є майновою.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлюються ставки судового збору, зокрема, відповідно підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", який вступив в дію з 01.01.2019, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року складає 1 921,00 грн.

Відтак, розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову із заявленою ОСОБА_1 позовною вимогою майнового характеру становить 768,40 грн. (із розрахунку ціни позову 18106,72 грн.).

Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд зазначає, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".

Пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до приписів частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строк звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Оскільки, спірні правовідносини стосуються сплати єдиного внеску, норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в даному випадку є спеціальними порівняно з нормами КАС України, які стосовно спірних правовідносин є загальними.

В зв`язку із наведеним, оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) платником єдиного внеску може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 звернулася з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63544-54 від 06.02.2019, яку позивач отримала 15 лютого 2019 року, про що зазначено в позовній заяві.

В той же час, даний адміністративний позов подано до суду лише 21.06.2019, тобто зі спливом строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, суд вважає, що позивач звернувся із пропущенням строку звернення до адміністративного суду та не додав до позову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам, визначеним статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків..

На підставі наведеного, керуючись статтями 94, 122, 160, 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність вчинених суб`єктом владних повноважень – посадовими особами ДФС України та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-63544-54 від 06.02.2019 - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом:

- подання належно оформленої позовної заяви із уточненням складу відповідачів згідно із заявленими позовними вимогам, та змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- долучення належним чином засвідчених письмових доказів на яких ґрунтуються позовні вимоги, копії яких додано до позовної заяви;

- зазначення відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

- долучення документу про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. за кожну заявлену позовну вимогу;

- подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого приписами статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та навести доводи на обґрунтування поважності причин пропуску строку, надати докази на підтвердження даних доводів.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Микитин Н.М.