Рішення № 82607244, 12.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. справа № 300/584/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Карпаш Г.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.02.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 21.02.2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства України, на підставі незаконно складеного за результатами проведення інспекційного відвідування акту, винесено оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 15.05.2019 року викликано осіб для допиту у судовому засіданні в якості свідків та закрито підготовче провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року заяву позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено та зупинено дію оскарженої постанови і стягнення з ФОП ОСОБА_3 . відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 10.04.2019 року. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с.41-49). Зокрема зазначив, що при прийнятті оскарженого рішення Управління Держпраці в Івано-Франківській області діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Зокрема, вказав, що під час проведення інспекційного відвідування посадовими особами відповідача виявлено допуск фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до роботи працівника без укладення трудового договору. Таким чином вважає, що оскарженою постановою на позивача правомірно накладено штраф у розмірі 125 190 грн.

22.04.2019 року позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не доведено факту виконання ОСОБА_4 трудових функцій, а перебування останньої за вітриною магазину пояснюється тим, що це є публічне місце і з метою ознайомлення з асортиментом ювелірних виробів там може знаходитись будь-яка особа.

У судовому засіданні позивач та його представник вимоги, викладені у позовній заяві, підтримали у повному обсязі та додатково зазначили, що ОСОБА_4 прийнята на роботу з 01.02.2019 року, про що свідчить трудовий договір за №11/2019 від 31.01.2019 року та наказ за №11 від 31.01.2019 року. Вказали, що в день проведення інспекційного відвідування посадовими особами управління Держпраці ОСОБА_4 підписала трудовий договір, однак жодних трудових функцій не здійснювала, а виключно ознайомлювалась із умовами праці, робочим місцем та трудовим розпорядком. Зазначили, що документи щодо працевлаштування ОСОБА_4 позивач передав своїй дружині, яка займається діловодством у нього, як підприємця, а ОСОБА_5 попросив зачекати на нього в приміщенні магазину. Окрім цього, звернули увагу суду на те, що 12.03.2019 року постановою Івано-Франківського міського суду позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу. Дана обставина, на їх думку, унеможливлює притягнення ФОП ОСОБА_3 до відповідальності за нормами КЗпП України, так як це є порушенням приписів ст.61 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Окремо зазначили, що оскаржена постанова прийнята без участі позивача, який в той час не зміг прибути на розгляд справи з поважних причин, так як перебував на стаціонарному лікуванні. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Окремо зазначила, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , наданих під час проведення інспекційного відвідування, остання стажується з 28.01.2019 року у ФОП ОСОБА_3 , трудовий договір з нею не укладався. Пояснила, що позивача належним чином було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу та оскільки справа розглядалась за участю його представника - дружини, яка жодних клопотань не подавала, відповідачем правомірно винесено оскаржену постанову. Одночасно звернула увагу суду на те, що даною постановою на позивача накладено штраф ще 21.02.2019 року, в той час як рішенням Івано-Франківського міського суду ФОП ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності тільки 12.03.2019 року, тобто вже після прийняття оскарженого рішення. З урахуванням даних обставин просила в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що працює інспектором управління Держпраці в Івано-Франківській області та 31.01.2019 року проводила інспекційне відвідування в ФОП ОСОБА_3 . Пояснила, що прибувши разом з інспектором ОСОБА_8 в магазин, в якому позивач здійснює підприємницьку діяльність, побачили за прилавком із ювелірними прикрасами двох дівчат. Зазначила, що відповідно до наданих в подальшому ОСОБА_4 пояснень, встановлено, що остання була допущена позивачем до роботи без укладення трудового договору. Вказала, що жодного тиску на ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не чинила, пояснення написані ними власноручно. Позивач при проведенні інспекційного відвідування був відсутній.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що проходить публічну службу на посаді інспектора праці в управління Держпраці в Івано-Франківській області. Зазначила, що прибувши разом з інспектором ОСОБА_7 на об`єкт відвідування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , побачили двох дівчат, які стояли за прилавком і розглядали ювелірні вироби. Згідно відібраних пояснень було встановлено, що ОСОБА_4 з 28.01.2019 року стажується у позивача. Пояснила, що оскільки чинним законодавством України передбачено право інспекторів при проведенні інспекційного відвідування здійснювати фотозйомку, нею було здійснено фотофіксацію ОСОБА_4 . Звернула увагу суду, що жодного тиску на ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не чинили, пояснення написані ними власноручно. Ні ОСОБА_6 , ні ОСОБА_4 не повідомляли, що остання не є працівницею магазину.

Свідок ОСОБА_6 показала, що на момент проведення інспекційного відвідування працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2». Пояснила, що на неї здійснювався тиск посадовими особами управління Держпраці в Івано-Франківській області, зокрема останні погрожували їй викликом поліції. При огляді наявного в матеріалах справи фото, вказала, що на ньому ОСОБА_4 знаходиться в частині магазину, який орендує ОСОБА_1 та розмовляє по її мобільному телефону з дружиною підприємця ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що 31.01.2019 року прийшла в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» для укладення трудового договору з позивачем та ознайомлення з роботою. Зазначила, що крім 31.01.2019 року приходила в даний магазин 29.01.2019 року. Пояснила, що функцій продавця не здійснювала, а ОСОБА_6 тільки ознайомлювала її з робочим місцем. Крім того, вказала, що на початку проведення відвідування була відсутня в магазині, а повернувшись згодом стала біля бокової стійки вітрини з ювелірними виробами. Пояснення написала власноручно. Ознайомившись з дослідженою судом в якості доказу фотографією підтвердила, що остання зроблена під час перевірки, на ній дійсно зображена вона за робочою частиною прилавку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", який знаходиться на АДРЕСА_6 .

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 суду показали, що пояснення надавали під тиском посадових осіб органів держпраці, і ці пояснення не відповідають фактичним обставинам справи.

Всі свідки надали показання, згідно яких покупці на моменти проведення заходу контролю в приміщенні магазину були відсутні, а ОСОБА_9 перебувала за прилавком магазину, оформленим у вигляді вітрини.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача та представників сторін, показання свідків, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що 31.01.2019 року управлінням Держпраці в Івано-Франківській області на підставі наказу за №148-Д від 31.01.2019 року та направлення за №04-13/15-10/733 від 31.01.2019 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 , який здійснює господарську діяльність в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.51-52).

За результатами перевірки складено акт за № ІФ 139/1670/АВ, відповідно до якого посадовими особами відповідача встановлено, що в порушення вимог ст.24 КзПП України ФОП ОСОБА_3 здійснив фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору (а.с.54-56).

На підставі вищевказаного акту перевірки управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено припис за №ІФ-139/1675/АВ/П від 06.02.2019 року, відповідно до якого позивач повинен усунути та дотримуватись вимог ч. 3 ст.24 КЗпП України та до 14.02.2019 року письмово проінформувати про виконання вимог припису відповідача (а.с.58).

Судом встановлено, що 21.02.2019 року за наслідками розгляду акту перевірки щодо ФОП ОСОБА_3 відповідачем прийнято оскаржену постанову про накладення штрафу у розмірі 125 190 грн. (а.с. 90).

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю винесення оскаржуваного рішення з огляду на нижчевикладене.

Згідно вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються Кодексом Законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В судовому засіданні встановлено, що в день проведення інспекційного відвідування в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за стійкою із ювелірними виробами перебувало 2 особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Водночас судом встановлено, що як вбачається з наданих в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_4 , остання прийшла ІНФОРМАЦІЯ_1 в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» для укладення трудового договору з ФОП ОСОБА_3 . При цьому суд відхиляє посилання позивача на те, що після підписання договору, на його прохання Василишин залишилась в магазині, очікуючи повернення підприємця для уточнення деяких деталей, так як в судовому засіданні не було встановлено жодних причин, які б зумовили необхідність перебування ОСОБА_4 в приміщенні магазину протягом такого тривалого часу, а також з урахуванням тієї обставини, що до закінчення проведення контрольного заходу, незважаючи на повідомлення про його проведення, ФОП ОСОБА_1 до приміщення магазину так і не прибув.

Одночасно суд враховує, що під час проведення інспекційного відвідування ОСОБА_4 не було повідомлено інспекторам про факт укладення трудового договору. Так, як вбачається з наданих позивачем 31.01.2019 року пояснень ОСОБА_4 стажується з 31.01.2019 року. Аналогічні пояснення щодо проходження стажування у ФОП ОСОБА_3 було надано і ОСОБА_4 , однак датою початку стажування зазначено 28.01.2019 року.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_4 , так як ці показання містять істотні розбіжності між поясненнями, наданими ОСОБА_4 в ході проведення інспекційного відвідування, та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . При цьому оцінюючи дані показання на предмет їх достовірності суд враховує, що в даний час свідок перебуває з позивачем в трудових відносинах, як найманий працівник.

Відповідно до п. 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право в тому числі фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу фотографії, зробленої 31.01.2019 року інспектором Степанковою В.Г. в ході проведення інспекційного відвідування, ОСОБА_4 знаходиться за робочою частиною прилавку з ювелірними виробами. Як вбачається з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 дану частину приміщення, що зафіксована на фотознімку, орендує саме ФОП ОСОБА_3 . В цей час згідно показань свідків інші працівники, які б перебували в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 , та сам підприємець в приміщенні магазину були відсутні, а продавець ОСОБА_6 перебувала у трудових відносинах з іншим підприємцем. Тобто єдиною особою, яка могла здійснювати торгівлю ювелірними виробами в межах підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , була ОСОБА_4

З огляду на зазначене судом встановлено, що позивач здійснив фактичний допуск працівника ОСОБА_4 , не уклавши при цьому трудового договору.

Також суд вважає необґрунтованим твердження позивача та його представника, що перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_4 не здійснювала функцій продавця, так як на переконання суду, перебування особи на робочому місці навіть без виконання функцій продавця у зв`язку з відсутністю в той момент покупців, беззаперечно свідчить про наявність трудових відносин між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

В судовому засіданні встановлено, що повідомлення про виклик ФОП ОСОБА_3 на розгляд справи про накладення штрафу на 21.01.2019 було направлене 12.02.2019 року та отримано позивачем 20.02.2019 року (а.с.88-89).

Крім того судом встановлено, що на розгляд справи в управління Держпраці в Івано-Франківській області з`явилась дружина позивача та повідомила, що останній перебуває на стаціонарному лікуванні, а тому не може з`явитись на розгляд справи. При цьому, діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності як представник ОСОБА_1 , жодних клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла.

Дана обставина, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, доказуванню не підлягає як така, що визнається сторонами і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності такої обставини і добровільності її визнання.

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження позивача щодо порушення його права на участь у розгляді справи про накладення штрафу, так як відповідно до п.7 Порядку справа може розглядатися за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Одночасно суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника що винесенням оскарженої постанови органом Держпраці порушено конституційний принцип неможливості двічі притягнення до одного виду відповідальності за те саме правопорушення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду позивача визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 12.03.2019 року, в той час як оскаржене рішення прийняте відповідачем раніше, а саме 21.02.2019 року.

Таким чином, оскільки постанова за №ІФ139/1670/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 125 190 грн. передувала постановленню судового рішення у справі про адміністративне правопорушення, дана обставина, на переконання суду, в жодному разі не може свідчити про порушення відповідачем принципу, закріпленого ст.61 Конституції України.

Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин, суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на кожний аргумент позивача, викладений у позовній заяві, оскільки це не впливає на суть прийнятого рішення у даній справі.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що дії відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинені на підставі, в межах повноважень, у спосіб та у повній відповідності до законодавства України.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст.24, 265 Кодексу Законів про працю України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ;

відповідач: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності,67, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення складене в повному обсязі 24.06.2019 року.

Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.