Рішення № 82607155, 20.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2019 року м.Київ справа № 320/935/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрос» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Макроc» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0006945705, винесеного ГУ ДФС у Київській області за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем своєчасно було виконано вимоги чинного законодавства щодо реєстрації в електронному вигляді податкових накладних від 13.03.2018 № 6, від 14.03.2018 № 4, №5 та від 15.03.2018 №6. Проте, з незалежних від позивача причин, вказані податкові накладні не були своєчасно зареєстровані податковим органом.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем були вчинені всі передбачені законодавством дії, вважає, що підстав для застосування відповідальності за вказане порушення шляхом прийняття оскаржуваного рішення контролюючий орган не мав.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначив, що під час камеральної перевірки було виявлено шість випадків несвоєчасної реєстрації податкових накладних у ЄРПН. За викладених обставин вважає, що обґрунтовано застосував до ТОВ «Макрос» штрафні санкції.

Позивач надав письмові пояснення, у яких стверджував, що податкові накладні від 13.03.2018 №3, від 14.03.2018 №4, від 14.03.2018 №5, від 15.03.2018 №6 були зареєстровані своєчасно, з дотриманням граничних строків реєстрації та відправлені 30.03.2018 в період дії Договору з ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» від 01.04.2016 №10420161. Відтак, твердження відповідача в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних вважає помилковими та необґрунтованими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/935/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

12 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну електронну перевірку даних своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН ТОВ «Макрос».

Результати перевірки оформлені актом від 12.10.2018 №373/10-36-57-05/31256979 (а.с. 5).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній реєстрації шести податкових накладних від 13.04.2016 №16, від 29.12.2016 №19, від 15.03.2018 №6, від 14.03.2018 №4, від 14.03.2018 №5, від 13.03.2018 №3 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі Акта перевірки та відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 №0006945705, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 8750,42 грн. (а.с. 6).

Відповідно до розрахунку штрафу до вказаного податкового повідомлення-рішення (а.с. 53)., штрафні санкції у розмірі 8750,42 грн. були визначені у зв`язку з:

- затримкою реєстрації податкової накладної №16 від 13.04.2016 на 1 день - у розмірі 1249,30 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №19 від 29.12.2016 на 10 днів - у розмірі 215,25 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №6 від 15.03.2018 на 6 днів - у розмірі 324,08 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №4 від 14.03.2018 на 6 днів - у розмірі 5194,80 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №5 від 14.03.2018 на 6 днів - у розмірі 1118,99 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №3 від 13.03.2018 на 6 днів - у розмірі 648,00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 05.11.2018 (в частині перевищення терміну реєстрації податкових накладних за №6, №4, №5, №3), в якій просив контролюючий орган переглянути та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2018 № 0006945705 (а.с.7-8).

27 грудня 2018 року ДФС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги №41858/6/99-99-11-06-01-25, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.57-58).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Абзацом 14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній починаючи з 01.01.2017) передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2017) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Відповідно до пункту 42 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції, передбачені пунктом 120 1.1 статті 120 1 цього Кодексу за порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу, які були складені у період з 1 червня 2017 року по 30 червня 2017 року, не застосовуються до платника податків за умови реєстрації таких податкових накладних не пізніше 31 липня 2017 року.

Системний аналіз викладеного свідчить, що до 01.01.2017 платники податку зобов`язані були зареєструвати податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань.

При цьому, з 01.01.2017 платники податку зобов`язані реєструвати податкову накладну, що складена у першій половині місяця - до кінця місяця, у другій половині місяця - до 15 календарного дня наступного місяця.

Порушення зазначених строків є підставою для застосування до платника податку штрафних санкцій.

При цьому за порушення строків реєстрації податкових накладних, складених у період з 01.06.2017 по 30.06.2017, штрафні санкції не застосовуються, за умови, що платник податків зареєстрував їх не пізніше 31.07.2017.

Виходячи з вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, граничним днем реєстрації податкової накладної від 13.04.2016 №16 є 28.04.2016, від 29.12.2016 №19 є 13.01.2017, від 15.03.2018 №6 є 31.03.2018, від 14.03.2018 №4 є 31.03.2018, від 14.03.2018 №5 є 31.03.2018, від 13.03.2018 №3 є 31.03.2018.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем, податкову накладу від 13.04.2016 №16 в ЄРПН зареєстровано 29.04.2016, тобто із затримкою на 1 день; податкову накладу від 29.12.2016 №19 в ЄРПН зареєстровано 23.01.2017, тобто із затримкою на 10 днів.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення в частині нарахованої суми штрафу за вказані порушення в розмірі 1464,55 грн. є правовірним.

Натомість, позивач зазначає, що податкові накладні від 15.03.2018 №6, від 14.03.2018 №4, від 14.03.2018 №5 та від 13.03.2018 №3 направив до контролюючого органу засобами телекомунікаційного зв`язку в межах граничних строків реєстрації.

Судом встановлено, що податкову накладну від 15.03.2018 №6 доставлено до ДФС 30.03.2018 в 12:10:36, що зафіксовано у квитанції від 30.03.2018 №1; податкову накладну від 14.03.2018 №4 доставлено до ДФС 30.03.2018 в 17:00:32, що зафіксовано у квитанції від 31.03.2018 №1; податкову накладну від 14.03.2018 №5 доставлено до ДФС 30.03.2018 в 12:10:08, що зафіксовано у квитанції від 30.03.2018 №1; податкову накладну від 13.03.2018 №3 доставлено до ДФС 30.03.2018 в 11:37:36, що зафіксовано у квитанції від 30.03.2018 №1 (а.с. 17, 20, 33, 18).

Разом з тим, зміст квитанцій від 30.03.2018 №1, від 30.03.2018 №1, від 30.03.2018 №1 та від 31.03.2018 №1 до вищевказаних податкових накладних свідчить, що підставою для неприйняття зазначених податкових накладних слугував невірний підпис та необхідність підтвердження права підпису, з приводу чого, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок № 1246; у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірка, зокрема, чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Положеннями статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом.

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За правилами статті 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Згідно з приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У період до 15 листопада 2017 року принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису були визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233. Додатком 1 до вказаної Інструкції затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 4 розділу 6 якого, орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

За умовами пунктів 3, 4, 5 розділу 6 Договору, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Отже, з наведеного вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є:

- ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

- зміна ним місця реєстрації.

З 15 листопада 2017 року Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 було затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, наказ Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 «Про подання електронної податкової звітності», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011 визнано таким, що втратив чинність.

Водночас, приписами пункту 4 вказаного Наказу було передбачено, що договори про визнання електронних документів, що на день набрання чинності цим наказом є чинними, продовжують діяти до виникнення підстав, визначених пунктом 14 розділу ІІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого цим наказом.

Пунктом 14 вказаного Порядку встановлено, що дія Договору та пов`язаних з ним Повідомлень припиняється за ініціативи підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав:

отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі;

наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв`язку зі смертю.

Судом встановлено, що 01.04.2016 між позивачем (Клієнт) та ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» (Центр) укладено договір №10420161 про надання електронних довірчих послуг (а.с.34-37).

Як вбачається з листа ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» від 27.11.2018 №2711/1 (а.с.10), згідно договору від 01.04.2016 №10420161 ТОВ «Макрос» видано сертифікати, дата закінчення терміну дії яких 31.03.2018.

Встановивши, що податкові накладні від 15.03.2018 №6, від 14.03.2018 №4, від 14.03.2018 №5 та від 13.03.2018 №3 надіслано до податкового органу 30.03.2018, суд дійшов висновку, що вказані податкові накладні відправлені до ДФС в період дії Договору з ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна» №10420161 від 01.04.2016.

При цьому, контролюючим органом не надано суду жодних доказів того, що на час подання позивачем вказаних податкових накладних існували підстави для розірвання договору або такий договір було розірвано контролюючим органом.

З урахуванням викладеного суд повністю погоджується з доводами позивача про своєчасне направлення до податкового органу податкових накладних від 15.03.2018 №6, від 14.03.2018 №4, від 14.03.2018 №5 та від 13.03.2018 №3.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не було допущено порушення граничних строків реєстрації вказаних податкових накладних, оскільки останній діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, контролюючий орган необґрунтовано визначив позивачеві штрафні санкції у розмірі 7 285,87 грн. у спірному податковому повідомленні-рішенні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, відповідач не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем було заявлено майнову вимогу в розмірі 8705,42 грн., судовий збір за звернення з якою становить 1921,00 грн. (8705,42х1,5%=130,58 грн., що є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.02.2019 №67 (а.с. 2).

За наслідками розгляду адміністративної справи майнові вимоги позивача в частині 7285,87 грн. судом задоволені, що складає 83,69% від суми позовних вимог.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог сума судового збору, яка відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Головного управління ДФС у Київській області, становить 1607,68 грн. (1921,00 х 83,69%).

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.11.2018 №0006945705 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 7285,87 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят п`ять грн. 87 коп.)

3. В задоволенні решти позовних вимог у позові відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макрос» (ідентифікаційний 31256979; місцезнаходження: 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 74) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5А) судовий збір у розмірі 1607,68 грн. (одна тисяча шістсот сім грн. 68 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду – 20.06.2019.

Суддя Кушнова А.О.