Рішення № 82607049, 19.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р. справа № 300/861/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_2

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00199, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000190/2 від 13.02.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі, також - позивач, ОСОБА_2 ), 17.04.2019 звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00199, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000190/2 від 13.02.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу (марки Mercedes-Benz, модель S 320, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2987 см3, 2007 року випуску), та обраний метод його визначення - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок чого, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2019/00199 та оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2019/000190/2 від 13.02.2019.

Відповідно до тверджень позивача, на підставі рахунку експорту б/н від 06.02.2019 ОСОБА_2 придбав за ціною 6 600 EUR у Федеративній республіці Німеччина вищевказаний автомобіль. При перетині кордону України і декларуванні, декларант визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 6 600 EUR до 9 900 EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного, ОСОБА_2 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судовий розгляд справи призначено на 13.05.2019 о 10:00 год (а.с.1-2).

У судовому засіданні 13.05.2019 представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено та наступне судове засідання призначено на 27.05.2019 о 10:00 год (а.с.39-40).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.03.2019 (а.с.43-47). У відзиві представник не погодилась з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначила таке. Під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Mercedes-Benz, модель S 320, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2987 см3, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано документа, що підтверджує сплату коштів за транспортний засіб згідно із заявленою митною вартістю. В даному випадку, відповідачем застосовано систему аналізу та управління ризиками, згідно із якою визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Представник відповідача також зазначила, що додаткових витрат, які понесені покупцем за транспортування автомобіля, до заявленої митної вартості не додано. Окрім наведеного у відзиві йдеться про те, що наданий декларантом рахунок-фактура та долучена до матеріалів позовної заяви квитанція не містять дати їх укладення, номеру, а тому неможливо ідентифікувати дату сплати коштів. Представник зазначила, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу викликає сумніви, оскільки власником такого автомобіля у свідоцтві вказано ОСОБА_3 , а продавцем - фірма «Autohaus Sieg GmbH». Водночас, на переконання представника, заявлену митну вартість не підтверджує і митна декларація країни відправлення, оскільки така містить вартість автомобіля у розмірі 28 292 PLN, що не відповідає заявленій вартості, оскільки внаслідок переведення вказаної суми за курсом валюти станом на 11.02.2019 складає 6 785 EUR, що перевищує заявлену декларантом ціну за автомобіль. Також вказано і про те, що позивач не включив до митної вартості транспортного засобу витрати на брокерську винагороду за надання послуг, пов`язаних із представництвом інтересів закордоном. Враховуючи всі наведені обставини, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржуване рішення та картку відмови такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано до суду письмові пояснення №450/09-70-10-24 від 08.05.2019, у яких наведено правове обґрунтування застосування джерела інформації АСАУР ДФС, зокрема, зазначено про те, що надати суду письмові докази, які містять вихідні дані при використанні джерел інформації АСАУР ДФС немає можливості, оскільки в систему вносяться дані VIN коду та система вибиває конкретне числове значення (а.с.72-73).

У судовому засіданні 27.05.2019 у зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів, судом оголошено перерву, судовий розгляд призначено на 19.06.2019 о 14:00 год (а.с.77-80).

Представником відповідача 19.06.2019 надано суду письмові пояснення по справі №641/09-70-10-24 від 19.06.2019 (а.с.82 та зворотній бік). У поясненнях представник роз`яснила алгоритм обчислення, здійсненого автоматично системою АСАУР. Зокрема, вказала на те, що розрахунок вартості транспортного засобу проводився відповідно до даних про ідентичні/подібні товари в країні продажу, що містяться у зовнішньому джерелі - SCHWACKENet. Так, за даними вказаного джерела інформації, вартість транспортного засобу визначено у розмірі 12 101 EUR, та у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість автомобіля зменшено на 18%, у зв`язку із наявними пошкодженнями. Відтак, кінцева сума, зазначена у оскарженому рішенні склала 9 900 EUR.

Зважаючи на вищевказані обставини, а також пояснення, наведені у відзиві на позов, представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовити.

Під час судового розгляду справи 19.06.2019 судом допитано свідка - ОСОБА_4 , який, як встановлено судом, є сином рідної сестри позивача та допомагав йому під час придбання автомобіля, оскільки добре володіє німецькою мовою. ОСОБА_4 підтвердив, що самостійно забезпечив транспортування автомобіля ОСОБА_2 до місця призначення, так як автомобіль мав несправності компресора мотора, а відтак, додаткових витрат на поставку транспортного засобу до митного кордону України позивачем не було понесено.

У судовому засіданні представник позивача вимоги, заявлені у позові підтримав у повному обсязі, вказав на протиправність рішення та висновків відповідача, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила, вважає рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації такими, що прийняті у відповідності до норм митного законодавства, з урахуванням усіх обставин, натомість, доводи позивача та його представника висновків представника відповідача не спростовують, неправомірність дій та рішень Івано-Франківської митниці ДФС не доводять. Враховуючи наведене, представник просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Судом, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, зміст відзиву на позовну заяву, додаткових письмових пояснень, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановлено такі обставини.

Позивачем 06.02.2019 придбано у «Autohaus Sieg GmbH» транспортний засіб - легковий автомобіль марки Mercedes-Benz, модель S 320, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2987 см3, 2007 року випуску, з максимально високим пробігом, що був у вжитку та ДТП. Вартість автомобіля позивачем сплачено готівкою у сумі 6 600 EUR. Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунку-фактури (рахунку експорту) б/н від 06.02.2019 (а.с.10-11).

Оплата транспортного засобу у розмірі 6 600 EUR позивачем підтверджено і наявною у матеріалах справи копією квитанції, виданою продавцем «Autohaus Sieg GmbH» (а.с.12-13).

Декларантом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Орхідея" в інтересах ОСОБА_2 , як одержувача товару, 13.02.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206080/2019/400938, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: марки Mercedes-Benz, модель S 320, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2987 см3, 2007 року випуску, тип двигуна - дизельний, який був у використанні. У вказаній митній декларації визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 6 600 EUR - графа "42" митної декларації (а.с.54-55).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено рахунок-фактуру (рахунку експорту) б/н від 06.02.2019, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 12.02.2019 №UA20903/2019/12251 (а.с.66-67); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.12.2018 № НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 20.12.2018 № НОМЕР_4 (63-64); копію митної декларації країни відправлення №19PL402010E164366 від 11.02.2019 (а.с.61); паспорт громадянина України із відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_7 від 18.02.1999.

Подання таких документів відповідач не заперечує.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, того ж дня - 13.02.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206080/2019/00199. Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС 105-2-106-2. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодом НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 9 900 (а.с.58-59).

У зв`язку із наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 13.02.2019 прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 9 900 EUR (а.с.56-57).

Не погоджуючись із таким рішенням митного органу та з метою випуску придбаного автомобіля у вільний обіг, декларантом позивача подано електронну митну декларацію №UA206080/2019/401302 від 19.02.2019 (а.с.14-15).

Для захисту свого порушеного права позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 13.02.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (рахунок експорт)) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання позивачем інших документів, в тому числі документів, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, визначених частиною 2 статті 53 МК України, суд зважає на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу. Крім цього, свідком та позивачем у судовому засіданні підтверджено, що придбаний товар ними транспортовано самостійно, що виключає наявність додаткових витрат на транспортування автомобіля. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 МК України є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.

Витребування документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), на необхідність подання яких вказує представник відповідача, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частини 2 коментованої статті МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих відповідачем, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник у зв`язку із тим, що відповідно до рахунку-фактури (рахунку експорту) б/н від 06.02.2019 зазначено про нульову ставку ПДВ, що означає звільнення позивача від його сплати, однак, з інформації, яка міститься в Інтернет джерелах, придбання транспортних засобів у Федеративній республіці Німеччина не є обставиною для звільнення покупця від сплати ПДВ. Враховуючи такі твердження представника позивача, судом, у судовому засіданні 27.05.2019 витребувано у представника, серед іншого, письмові докази, що підтверджують встановлений обов`язок позивача сплачувати ПДВ при купівлі транспортного засобу у Федеративній республіці Німеччина, однак, будь-яких доказів та пояснень з даного приводу суду не надано.

Водночас, у відзиві представник звернула увагу на те, що митна декларація країни відправлення заявлену митну вартість не підтверджує, оскільки вартість автомобіля зазначено у декларації в розмірі 28 292 PLN, що не відповідає вартості, яка визначена позивачем, оскільки внаслідок переведення вказаної суми за курсом валюти станом на 11.02.2019, така складає 6 785 EUR, що перевищує заявлену декларантом ціну за автомобіль. Однак, під час судового розгляду справи 19.06.2019 представником позивача надано суду витяг з веб-сайту Національного банку Польщі із відомостями про курс валют станом на 11.02.2019 (а.с.93). Так, дослідивши поданий документ судом встановлено, що вартість автомобіля, зазначена у декларації - 28 292 PLN, внаслідок перерахунку за курсом валюти становить 6 553,32 EUR, що не перевищує заявлену позивачем ціну, а відтак, доводи представника відповідача в даному випадку є необґрунтованими.

Окрім цього, як уже зазначалось судом, у відповідності до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені цією частиною статті.

Так, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено лист головного державного інспектора Митного поста «Долина» ОСОБА_5 від 06.05.2019 №127/09-70-63-35, відповідно до змісту якого, додаткові документи письмово у ОСОБА_2 не витребовувались, оскільки згенерована форма контролю « 106-2. Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» визначена митними процедурами як необов`язкова, консультацію проведено усно. У листі зазначено також про те, що позивачу запропоновано для підтвердження заявленої вартості надати витяг з Інтернет ресурсу Gebrauchte Automobile Wertermittlung SCHWACKE, однак ОСОБА_2 відмовився.(а.с.49-51). Жодних письмових доказів на підтвердження вказаного витребування суду не надано.

Так, у зв`язку із незгодою позивача надати витяг, відповідачем, того ж дня, після отримання електронної митної декларації - 13.02.2019, прийнято оскаржені рішення про коригування митної вартості та картку відмови.

Однак, на переконання суду, такі дії Івано-Франківської митниці ДФС не відповідають вимогам митного законодавства.

Відповідачем у оскарженій картці відмови не наведено вичерпного переліку документів, що слід додатково надати позивачем, які передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу України. Враховуючи наведене, а також, з огляду на встановлений Митним кодексом 10-денний строк для надання витребуваних документів та часовий проміжок між направленням декларантом електронної митної декларації та прийняттям оскарженого рішення про коригування митної вартості, на думку суду, позивача позбавлено реальної можливості надати будь-які документи.

Суд зазначає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, рішення прийняте митним органом не може бути обґрунтованими та є неправомірним.

Стосовно підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем, суд зважає на таке.

Як слідує з копії рахунку-фактури (рахунку експорту) б/н від 06.02.2019, ОСОБА_2 оплатив кошти у сумі 6 600 EUR за придбаний легковий автомобіль продавцю - «Autohaus Sieg GmbH» (Офіційний Mercedes-Benz, продаж та сервіс, Лаудамм, 8, 48565, Штайнфурт). Вказана обставина підтверджується оригіналом квитанції "Quittung", виданої продавцем та її засвідченого перекладу (а.с.12-13).

Разом з цим, аналіз змісту тексту перекладеного рахунку-фактури (рахунку експорту) та вищевказаної квитанції свідчить про те, що позивач, 06.02.2019 після поставки продавцем транспортного засобу, сплатив вартість товару у повному обсязі в сумі 6 600 EUR.

Вищезазначений рахунок-фактура (рахунок експорт) містить усі необхідні реквізити сторін, відтиск штампу продавця та підписи обох сторін. Окрім цього, у рахунку-фактурі (рахунку експорті) вказано дату поставки - 06.02.2019, що спростовує твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно неможливості визначення дати сплати коштів.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України;

- у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, враховуючи недотримання відповідачем належної процедури письмового їх витребування, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до тверджень представника відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, однією із підстав складення картки відмови та прийняття рішення про коригування митної вартості транспортного засобу слугувала невідповідність в документах стосовно власника автомобіля.

Так, згідно із рахунком-фактурою (рахунком експорту) від 06.02.2019, продавцем транспортного засобу - легкового автомобіля марки Mercedes-Benz, модель S 320, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 2987 см3, зазначено «Autohaus Sieg GmbH». Водночас, відповідно до копії свідоцтва про допуск Частина ІІ (а.с.20-23), власником проданого позивачу автомобіля вказано ОСОБА_3

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно із вищевказаним рахунком-фактурою (рахунком експорту), «Autohaus Sieg GmbH» не виступає власником транспортного засобу, а є лише продавцем, що слідує з перекладу штампу, та документа в цілому, де зазначено «продаж та сервіс» (а.с.10-11).

Окрім цього, право користування продавцем - «Autohaus Sieg GmbH» свідоцтвом про допуск до експлуатації автомобіля, а відтак, і наявність повноважень для його продажу, передбачено пунктом С4с свідоцтва, яким встановлено, що власник свідоцтва про допуск до експлуатації не виступає власником транспортного засобу (а.с.22).

Враховуючи наведене, на переконання суду, посилання представника відповідача на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, як підставу виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної митної вартості транспортного засобу та винесення оскаржуваних картки відмови і рішення про коригування митної вартості є безпідставним та спростовується вищенаведеними доказами.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником не надано жодного письмового доказу.

Зміст письмових пояснень по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' відомості з програмного продукту SchwackeNet.

Суд критично ставиться до такої інформації, за допомогою якої, як свідчить матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 9 900 EUR, з огляду на такі підстави.

По-перше, вказана інформація SchwackeNet, долучена представником відповідача до матеріалів справи, сформована на іноземній (німецькій) мові (а.с.83-84). Належним чином засвідченого перекладу вказаного документа на українську мову суду не надано.

По-друге, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності саме програмного продукту SchwackeNet.

По-третє, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу SchwackeNet з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SchwackeNet (зворотній бік а.с.83) свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Modern Classic) inkl. Mehrwertsteuer 12 101 EUR" - "вартість продажу з урахуванням ПДВ 12 101 EUR " та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 0,00 EUR"- "купівельна вартість з урахуванням ПДВ 0,00 EUR", inzahlungnahme angebot - платіжна пропозиція - 9 965,96 EUR. Будь-якого обґрунтування щодо застосування під час корегування митної вартості товару саме пункту «Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer», представник відповідача не зазначила.

Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту SchwackeNet містить запис виконаний на німецькій мові "vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь якому випадку, оцінка SchwackeNe здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля. Натомість зменшення вартості автомобіля відповідачем на 18% відповідно до даних акту митного огляду не могло врахувати наявності істотних несправностей двигуна (оскільки автомобіль був в ДТП), про що вказував свідок ОСОБА_4 , що є безумовною обставиною, яка впливає на вартість автомобіля, визначеного відповідачем за VIN кодом з використанням програмного продукту НОМЕР_5 .

Таким чином, наслідком вказаних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1-4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206080/2019/00199 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2019/000190/2 від 13.02.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок, відповідно до квитанцій №МР_АВ130573KNI_6877924 від 15.04.2019 (а.с.3).

Учасниками справи не подано до суду жодних доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206080/2019/00199.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206080/2019/000190/2 від 13.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код - 39640261) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ - 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 24 червня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.