Ухвала суду № 82606913, 24.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

24 червня 2019 рокуСправа № 280/2881/19 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (69001, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради (далі – відповідач), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 19.06.2019) просить суд:

визнати дії відповідача по узгодженню сезонного відкритого майданчика за адресою: АДРЕСА_2 біля приміщення підвалу 9 кафе «Аміго» протиправними та такими, що суперечать вимогам Державних будівельних норм;

зобов`язати керівника відповідача скасувати узгодження сезонного відкритого майданчика за адресою: АДРЕСА_2 біля приміщення підвалу 9 кафе «Аміго».

24.06.2019 позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо призупинення, до набрання законної сили рішення суду по суті позовної заяви, дії узгодження по розташуванню сезонного відкритого майданчику за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25-А, біля кафе "Аміго", шляхом прийняття керівником відповідача відповідного наказу, із невідкладним врученням його замовнику;

заборонити іншим особам вчиняти певні дії по встановленню малих архітектурних форм на прибудинковій території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 25-А, біля кафе "Аміго", та використання цієї території для господарської діяльності в якості сезонного майданчику до набрання законної сили рішенням суду по суті позовної заяви.

В обґрунтування заяви посилається на те, що дії відповідача з узгодження встановлення малих архітектурних форм біля кальян-бару «Аміго» є очевидно протиправними, оскільки суперечать будівельним нормам.

Крім того, просить звільнити його від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 152 КАС України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року – 1921,00 гривня.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову судовий збір становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір за подання заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у розмірі 576,30 грн.

Разом з тим, позивачем надано клопотання про звільнення від його сплати та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21.06.2019 за І квартал 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч. 1 ст. 133 КАС України).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст. 132-133 КАС України, Закону України “Про судовий збір”, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З урахуванням вимог ст. 133 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст. 8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Зважаючи на скрутне фінансове становище позивача на день звернення із заявою про забезпечення позову, що в сукупності підтверджується відомостями від 29.03.2019 №70841 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за 2018 рік, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 21.06.2019 за І квартал 2019 року, а також довідкою про доходи, видану Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № НОМЕР_1 , суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_1 , та звільнити його від сплати судового збору за подання даної заяви.

Щодо заяви про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи (позовної заяви) та керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існують зазначені підстави, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу позивача, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд не вважає наведені позивачем обставини щодо очевидності протиправності оскаржуваної вимоги достатніми, безспірними та доведеними. Оцінити вказані підстави суд може тільки під час розгляду справи по суті.

Відтак, судом підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову не встановлено. За таких обставин суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко