Ухвала суду № 82606793, 25.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

25 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/8846/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та забов`язнання вчинити певні дії,

встановив:

З позовом до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною та забов`язнання вчинити певні дії.

21.06.2019 позивач через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про забезпечення позову шляхом :

- зупинення дії рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04347456) від 28.05.2019 № 337, в частині надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 ;

- зупинення дії рішення 15 сесії 7 скликання Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04347456) від 28.05.2019 № 336, в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 для створення громадських пасовищ;

- заборонити Мартинівській сільській раді Пулинського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04347456) та іншим особам вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 0197, включаючи прийняття рішень про її поділ (об`єднання), прийняття рішень про передачу її у власність або користування фізичним або юридичним особам, укладання будь яких договорів щодо зазначеної земельної ділянки до внесення остаточного рішення у даній справі, крім прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 28.05.2019 (зареєстрована Мартинівською сільською радою 28.05.2019 № 258).

Необхідність забезпечення позову, позивач мотивує тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки після проведення поділу земельної ділянки площею 81,7089 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та реєстрації новосформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, яким будуть присвоєні інші (нові) кадастрові номери, вказана земельна ділянка перестане існувати як об`єкт цивільного права, що значно ускладнить (або унеможливить без додаткового судового спору) виконання рішення суду у цій справі.

Вирішуючи клопотання по суті, суд зазначає про таке.

У частинах 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали, долучені в її обґрунтування, суд вважає за доцільне розглянути її як передбачено частиною першою наведеної статті - не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи, так як підстав застосовувати частину другу і третю цієї статті судом не встановлено.

Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється у рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.

Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд вважає доводи заявника ОСОБА_1 в обґрунтування заяви недостатніми для застосування заходів забезпечення позову враховуючи співвідношення прав, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Задоволення вимог даної заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є недопустимим.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що висновки щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень можуть бути зроблені лише на підставі дослідження поданих сторонами доказів під час судового розгляду конкретної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову.

Згідно з ч.5 ст.154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп.15.5 п.15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко