Рішення № 82606757, 22.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 травня 2019 року 09 год 40 хв.Справа № 280/1224/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Вознсенівського управління м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Возесенівського управління у м. Запоріжжі (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000346-5007-0828, № 0000345-5007-0828 та № 0029628-5007-0828 від 08.10.2018, якими донараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 8 499,20 грн. за 2015 рік, 38 195,73 грн. за 2016 рік та 40 324,80 за 2017 рік відповідно.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що за ОСОБА_1 з 30.12.2004 зареєстроване право власності на будинок АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 598.90 кв.м., що є об`єктом оподаткування відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України. З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (надалі - Закон № 71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому звертає увагу, що Закон № 71-VIII ухвалений 28.12.2014, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлений на території м. Запоріжжя, рішенням Запорізької міської ради № 5 від 28.01.2015, у зв`язку з чим застосування контролюючим органом положень ПК України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 0000345- 5007-0828 та № 0029628-5007-0828 від 08.10.2018, якими визначено суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 p.p. у розмірі 38 195,73 грн. та 40 324,80 грн. відповідно, зазначає, що у правовідносинах, щодо визначення податкового зобов`язання за 2016 та 2017 роки, контролюючий орган повинен був дотримуватись приписів пп. 266.7.2 пп. 266.7 ст. 266 ПК України, згідно якого встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), оскільки приписи пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України набули чинності з 01.01.2018, а отже і сфера дії цієї норми починається з дня набрання нею чинності. Отже, контролюючий орган без належних на те підстав та поважності причин виконав приписи ст. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України лише у 2018 році. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №15198 від 16.04.2019), в якому зазначає, що оскаржувані рішення винесені з дотриманням вимог статті 58 Податкового кодексу України та не суперечать наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків від 28.12.2015 №1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 №124/28254, із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 №658. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.03.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/1224/19. Призначено підготовче судове засідання на 22.04.2018.

22.04.2019 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15.05.2019

15.05.2019 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у судовому засіданні до 22.05.2019.

22.05.2019 представником позивача подано клопотання (вх. №20729 від 22.05.2019), відповідно до якого просить розглянути справу в порядку письмового провадження. Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечував.

За таких обставин та керуючись частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У зв`язку з перебуванням судді Максименко Л.Я. у відпустці з 03.06.2019 по 17.06.2019, що підтверджується довідкою від 12.06.2019 вих.№ 02-35/19/47, судове рішення виготовлено у перший робочий день – 18.06.2019.

Судом встановлено наступне.

Згідно даних Реєстру платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, наявних в ІТС «Податковий блок», ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 598,80 кв. метри, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Наявність зазначено нерухомого майна підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів.

08.10.2018 Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області визначені податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовані податкові повідомлення-рішення: №0000346-5007-0828 на суму 8499,20 грн. за 2015 рік; №0000345-5007-0828 на суму 38195,73 грн. за 2016 рік; №0029628-5007-0828 на суму 40324,80грн. за 2017 рік.

Податкові повідомлення-рішення направлено засобами поштового зв`язку листом з рекомендованим повідомленням про вручення 10.10.2018 та повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 10.11.2018.

За заявою ОСОБА_1 б/н від 06.12.2018 (вх. №20421/ФОП від 06.12.2018) Вознесенівським управлінням у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області надано позивачу завірені копії податкових повідомлень-рішень (лист ГУ ДФС у Запорізькій області №11834/14/08- 01-50-07 від 11.12.2018).

20.12.2018 позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою в порядку статті 56 Податкового кодексу України.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 20.02.2019 за №1399-99-11-25-01-25 про результати розгляду скарги, зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись з прийнятими 08.10.2018 податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.

Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом а перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Керуючись пунктом 24 частини першої статті 26 та частиною першою статті 69 Закону України від 21.05.1997 №280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 10, 12, 265, 266 Податкового кодексу України, на підставі Закону України від 28.12.2014 №71-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» Запорізькою міською радою прийнято рішення від 28.01.2015 №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)».

Суд звертає увагу, що в даному випадку, із запровадження податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VІІІ набрали чинності з 01 січня 2015 року.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, суд зазначає, що запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов`язання щодо сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище норм, у 2015 році податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки міг справлятися не раніше 2016 року.

У спірних правовідносинах суд також застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0000346-5007-0828 та визначення позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №138/41/17 та від 16.0.2019 у справі №804/6909/17.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 №№0000346-5007-0828 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0000345-5007-0828, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 38195,73 грн., та податкового повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0029628-5007-0828, яким визначено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 40324,80 грн., суд зазначає наступне.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України).

Як встановлено судом, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру нерухомого майна, наданого податковим органом, вбачається, що за позивачем крім житлового будинку загальною площею 598,9 кв.м. (житлова площа 267,7 кв.м.) за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрована квартира загальною площею 53,64 кв.м. (житлова площа 31,6 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до абзацу «в» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Підпункт 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачає, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Крім того, п. 2.4 Рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» (зі змінами внесеними рішеннями міської ради від 30.06.2015 №5, від 26.02.2016 №30, від 25.08.2016 №50, від 21.12.2016 №49 та від 26.04.2017 №51), (далі – Рішення №5), встановлюються пільги із сплати податку.

Підпункт 2.4.2 Рішення №5 встановлює, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя з об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Пункт 2.4.1 Рішення №5 визначає, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на – 120 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 250 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів.

Судом встановлено, що згідно розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , контролюючим органом застосовано до платника податку пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування у розмірі 120 кв. метрів, із застосуванням ставки податку – 27,56 грн.

Згідно розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , контролюючим органом застосовано до платника податку пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування у розмірі 120 кв. метрів, із застосуванням ставки податку – 32,00 грн.

Таким чином, суд зазначає, що контролюючим органом неправомірно застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування у розмірі 120 кв.м., оскільки Рішенням №5 для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), встановлюється пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 370 кв. метрів

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до частин «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 ст. 266 ПК України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Враховуючи той факт, що позивач, згідно витягу, володіє різними типами об`єктів житлової нерухомості (квартира та будинок), то згідно вищенаведених норм контролюючим органом невірно проведено розрахунок податку, належна сума до сплати має становити:

за 2016 рік: (598,90 кв. м. – 370 кв. м. (пільга)) х 27.56 грн. (ставка податку на 2016 рік) + 25000 грн. ( п.266.7.1 ПК України)= 31308,48 грн.

за 2017 рік: (590,90 кв.м. – 370 кв.м. (пільга)) х 32,00 грн. (ставка податку на 2017 рік) = 25000 грн. (п. 266.7.1. ПК України) = 32324,80 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0000345-5007-0828 підлягає скасуванню частково, а саме в сумі 6887,25 грн. (38195,73 грн. - 31308,48 грн.), податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0029628-5007-0828 підлягає скасуванню частково, а саме в сумі 8000 грн. ( 40324,80 грн. – 32324,80 грн.).

Посилання представника позивача на недотримання контролюючим органом положень п.п. 266.10.3 п.266.10 ст. 266 ПК України суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень пп.266.10.3 п.266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При винесенні податкових повідомлень-рішень від 08.10.2018 №0000345-5007-0828 та №0029628-5007-0828 відповідачем були дотримані строки, визначені п.102.1 ст. 102 ПК України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що відповідач, накладаючи на позивача штрафні санкції, не врахував всіх обставин, а тому виніс необґрунтовану постанову.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та доведеність вимог позивача, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 233,82 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області в особі Вознсенівського управління м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000346-5007-0828 від 08.10.2018, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0000345-5007-0828 в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єкту, у розмірі 6887,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2018 №0029628-5007-0828 в частині нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об`єкту, у розмірі 8000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 233,82 грн. (двісті тридцять три гривні 82 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 18.06.2019.

Суддя Л.Я. Максименко