Рішення № 82606451, 25.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 р. Справа№200/4693/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б. розглянувши за правилами письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Центральна, б. 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, код ЄДРПОУ: 42171290) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2019 року на адресу суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з позовними вимогами до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання неправомірними дії Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з моменту подачі заяви, тобто з 31 серпня 2018 року із застосуванням записів трудової книжки та наказів про проведення атестації робочих місць;

- зобов`язання Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно п. “Б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на підставі заяви від 31 серпня 2018 року № 4816 з урахуванням записів трудової книжки і наказів про проведення атестації робочих місць.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, з наданням необхідних документів, однак отримав відмову, не зараховані періоди роботи з 24.06.2003 по 02.12.2004,з 01.01.2005 по 28.02.2010, в якості водія автомашини КРАЗ на поверхні у ВП «Шахта Трудівська» ДП «ДВЕК», оскільки відсутні дані про спеціальний трудовий стаж в реєстрі застрахованих осіб державного соціального страхування.

Зауважує на тому, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, також відповідачем протиправно не прийняті до уваги надані довідки підтверджуючі пільговий характер роботи. Таким чином, рішенням відповідача порушені права позивача на отримання належної пенсії на пільгових умовах.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що в документах наданих позивачем до заяви про призначення пенсії не надано довідок про особливий характер робіт, які дають право на пенсію на пільгових умовах, також відсутні копії наказів про проведення атестації робочого місця на відповідні періоди роботи позивача. Окрім того, згідно даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5 відсутнє підтвердження роботодавцем щодо зарахування періодів роботи у 2003, 2004, 2005 роках до спеціального (пільгового) стажу.

Таким чинші, з урахуванням норм чинного законодавства, документи, надані позивачем, не підтверджують наявність необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком згідно п.«б» cт. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення ”.

За таких умов управління в призначені пенсії на пільгових умовах відмовило у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних умовах.

Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху /а.с.30-31/.

23 квітня 2019 року на адресу суду надішли документи на виконання ухвали суду/а.с.32-44/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), громадянин України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - Великовновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом – Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

31 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою №4816 про призначення пенсії на пільгових умовах. Разом із заявою було надано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, трудову книжку, військовий квиток, атестат/а.с.53-54/.

Рішенням від 18 вересня 2018 року Великоновосілківське об`єднане управління пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до пільгового стажу не враховано зокрема:

- з 24.06.2003 по 02.12.2004 в якості водія 2 класу автомобіля КРАЗ в транспортному цеху (технологічний ланцюг ОФ) та з 01.01.2005 по 28.02.2010 на ВП «Шахта Трудівська» ДП «ДВЕК».

Не погоджуючись із рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18 вересня 2018 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Згідно п.2 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до п."б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію, незалежно від останнього місця роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 461-2016-п ), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Питання подання документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці немає відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано:

період роботи, що зараховується до спеціального стажу;

професія або посада; характер виконуваної роботи;

підрозділ, пункт, найменування або номер списку, до якого включається цей період роботи;

первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

Із метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, Міністерством праці та соціальної політики України розроблено Порядок застосування Списків № 1 і № 2, затверджений наказом від 18.11.2005 № 383.

Згідно із статтею 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи спірного періоду є неможливість здійснення перевірки достовірності довідок через те що підприємство знаходиться на непідконтрольній території українській владі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював:

- у Відокремленому підрозділі «Шахтоуправління Трудівське» Державного підприємства «Донецьквугілля» з 24 червня 2003 року по 2 грудня 2004 року в якості водія 2 класу автомобіля КРАЗ в транспортному цеху (технологічний ланцюг ОФ), та з 1 січня 2005 року по 28 лютого 2010 року.

З 19 серпня 2011 року Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Трудівське» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» перейменовано у «Шахта Трудівська» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».

Документом, який підтверджує результат атестації робочого місця за умовами праці, є наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівника.

Так 9 лютого 2000 року та 27 квітня 2005 року відокремленим підрозділом «Шахтоуправління «Трудівське» Державного підприємства «Донецьквугілля», було проведено атестацію робочих місць, у визначений період позивач обіймав посаду, що відносилась до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2/а.с.16-20,24-28/.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 справа № 235/4894/17.

Отже, враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, період роботи позивача на ВП «Шахта Трудівська» ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» з 24 червня 2003 року по 2 грудня 2004 року в якості водія 2 класу автомобіля КРАЗ в транспортному цеху (технологічний ланцюг ОФ), та з 1 січня 2005 року по 28 лютого 2010 року:

- відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 ;

- наказами по проведенню атестації робочих місць.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з знаходженням підприємств на території, непідконтрольній Українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній українській владі.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано до пільгового стажу періоди роботи позивача на підприємстві ВП «Шахтоуправління Трудівське» Державного підприємства «Донецьквугілля» з 24 червня 2003 року по 2 грудня 2004 року в якості водія 2 класу автомобіля КРАЗ в транспортному цеху (технологічний ланцюг ОФ), та з 1 січня 2005 року по 28 лютого 2010 року.

Щодо відсутності даних про спеціальний трудовий стаж в реєстрі застрахованих осіб державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, 1 також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на не зарахування пільгового стажу.

Як вже зазначалось судом, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Згідно з пунктом 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку №383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 21-307а14.

З огляду на те, що позивач з 24 червня 2003 року по 2 грудня 2004 року, та з 1 січня 2005 року по 28 лютого 2010 року виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, отже відповідний період роботи має бути зарахований до пільгового стажу , що дає право на пенсію.

Крім того, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці (за Списками №1 та №2) відповідачем не надано.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не включено до страхового стажу зазначені періоди роботи, відтак рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Отже, з урахуванням зазначеного, позовні вимоги є такими, що піддягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №0.0.1309449169 від 27 березня 2019 року ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн./а.с.3/

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Центральна, б. 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, код ЄДРПОУ: 42171290) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №4816 від 18 вересня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Центральна, б. 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, код ЄДРПОУ: 42171290) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) про призначення пенсії на пільгових умовах від 31 серпня 2018 року №4618, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Центральна, б. 103, смт. Велика Новосілка, Донецька область, код ЄДРПОУ: 42171290)судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 25 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров