Ухвала суду № 82606287, 24.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

24 червня 2019 р. Справа №200/14087/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про негайне виконання судового рішення та здійснення судового контролю у справі № 200/14087/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ – 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, буд. 6) щодо припинення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) виплати пенсії з 01.09.2018 року. Зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ – 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, буд. 6) відновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) виплату пенсії за віком на загальних підставах з 01.09.2018 року та сплатити заборгованість з 01.09.2018 року. Звернуто до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ – 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.Героїв Праці, буд.6) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь Державного бюджету України.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суд від 06 травня 2019 року апеляційна скарга Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 р. у справі № 200/14087/18-а повернута апелянту.

Рішення суду набрало законної сили 06 травня 2019 року.

12 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив суд відповідно до норми пункту 1 частини 2 статті 371 КАС прийняти рішення про негайне стягнення усієї нарахованої суми боргу по виплаті пенсії та у відповідності до положень ст.382 КАС зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду та при невиконанні рішення суду накласти на відповідальну за виконання посадову особу штраф відповідно до встановленого порядку.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішення Селидівського міського суду від 08.02.2018 р. по його справі 242/5436/17 виконання частково, лише 09.05.2018 року з порушенням і рішення і закону: негайно не виплачена разова пенсія, не нарахована та не виплачена одночасно з пенсією компенсація втрати частини доходів через несвоєчасну виплату пенсії. А через три місяці виплата знову була припинена з причини, раніше визнаної судом протизаконною. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2018 р. по справі 0540/7686/18-а про виплату вищевказаної компенсації, навіть із залученням Виконавчої служби, відповідач виконувати відмовився. У відзиві по справі № 200/14087 відповідач знову обґрунтовує свої протиправні дії нормами, що суперечать Закону і визнаними судом протиправними. У відповіді Селидівського ОУ ПФУ Краматорському відділу примусового виконання рішень від 17.03.2019 р № 3232/07, за виконавчим листом 0540/7686/18-а підтверджується не тільки відмова відповідача виконувати рішення суду, а й його непохитну рішучість і далі керуватися не законами, а порядком, встановленим Постановою КМ № 365 від 08.06.2016 р. Більш того, на випадок недотримання цього «порядку», гарантують йому «певні перешкоди» в отриманні пенсії і вимагає вчинення не передбачених Законом дій. Також, зазначив, що скарга на рішення суду у справі № 200/14087/18-а від 14.02.2019 р. залишена без руху ухвалою апеляційного суду 29.03.2019 р. але відправлена відповідачу лише 09.04.2019р. та досі немає рішення про повернення її відповідачу. Понад 2,5 місяці після оголошення, рішення суду не може вступити в законну силу.

У зв`язку з чим, просив суд прийняти рішення про негайне стягнення усієї нарахованої суми боргу по виплаті пенсії та у відповідності до положень ст.382 КАС зобов`язати відповідача надати звіт про виконання рішення суду та при невиконанні рішення суду накласти на відповідальну за виконання посадову особу штраф відповідно до встановленого порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного до висновку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13.03.2017 вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.

Під час ухвалення рішення суд не встановив судового контролю із поданням відповідного звіту, оскільки статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначена правова позиція кореспондується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 09.01.2013 року №28/12/13-13, ухвалі від 24.10.2013 року по справі №К/800/28965/13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/34430237).

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Станом на дату розгляду заяви, ОСОБА_1 не звертався до суду з заявою про видачу виконавчих листів у справі №200/14087/18-а.

Окрім того, суд зазначає, що позивач у заяві не навів жодних обґрунтованих підстав щодо намірів відповідача не виконувати рішення суду по справі № 200/14087/18-а, при цьому посилаючись на невиконання відповідачем рішення Селидівського міського суду від 08.02.2018 р. по справі 242/5436/17 та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2018 р. по справі 0540/7686/18-а. Крім того, позивач не надав суду жодного доказу невиконання рішення суду. Надана позивачем копія інформації про виконання судового рішення від 17.03.2019 року №3232/07 стосується спірних правовідносин у межах виконавчого провадження №58505643 по виконавчому листу №0540/7686/18-а.

Після набрання рішенням законної сили, позивач жодного разу не звернувся до відповідача із проханням повідомити про хід виконання рішення суду та ще не скористався правом примусового виконання рішення суду шляхом звернення до відповідного органу державної виконавчої служби. Отже, суд дійшов до висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з вимогою встановлення судового контролю на рішення суду від 14 лютого 2019 року та як наслідок відмови у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю на рішення суду. Одночасно, суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення із заявою про встановлення судового контролю.

Разом з цим, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Щодо прийняття рішення про негайне стягнення усієї нарахованої суми боргу по виплаті пенсії, суд зазначає, що згідно п.1 ч.1ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАСУ суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

За приписами пункту 2 частини першої статті 371 КАСУ негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що можливість звернення до суду в порядку ст. 371 КАС України виникає у разі, якщо в рішенні суду не вирішено питання про звернення до негайного виконання рішення, вичерпний перелік яких наведено в ч.1 ст. 371 КАС України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01.09.2018 року. Зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на загальних підставах з 01.09.2018 року та сплатити заборгованість з 01.09.2018 року. Звернуто до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Між іншим, суд зазначає, що відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення та підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, тобто з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Таким чином, після набрання законної сили судовим рішенням інститут негайного виконання рішення втрачає свій сенс, так як рішення, яке набрало законної сили, у відповідності до ст. 370 КАС України, є обов`язковим і підлягає виконанню на всій території України.

В контексті викладеного, враховуючи, що у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року розглянуто питання щодо звернення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць та зазначене рішення суду набрало законної сили 06 травня 2019 року, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині прийняття рішення про негайне стягнення усієї нарахованої суми боргу по виплаті пенсії.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про негайне виконання судового рішення та здійснення судового контролю у справі № 200/14087/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 24 червня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя П.В. Кочанова