Рішення № 82606104, 24.06.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/698/18

провадження № 2/0274/1269/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.19 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Замеги О.В., за участю секретаря Павлюк - Жук А.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 16 січня 2013 року у розмірі 117000.00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.01.2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, на платіжну картку. Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків у строки встановлені договором не виконує, внаслідок чого станом на 07.12.2017 року утворилася заборгованість у розмірі 117000.00 грн., яка включає: 8938.80 грн. - заборгованість за кредитом; 108061.20 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у матеріалах справи міститься клопотання, в якому представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. У наданому відзиві її представник- ОСОБА_2 О ОСОБА_3 В. позовні вимоги не визнав. У задоволенні позову просив відмовити, оскільки позовні вимоги є безпідставними. Також звернувся до суду із клопотанням про застосування строків позовної давності, оскільки на його думку позивач такий строк пропустив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши докази, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" уклали договір б/н, за яким відповідачка отримала кредит у виді встановленого ліміту на платіжну картку "Універсальна" у розмірі 4000.00 гривень, який 13.11.2013 було збільшено до 5600 грн., 23.11.2013 до 6600 грн, а 01.02.2014 - до 8100 грн., 03.04.2014 - до 8300 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом за період з 29 жовтня 2013 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 27.6 % на рік, за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року у розмірі 32,40 % на рік, за період 01 квітня 2015 року по 07 грудня 2017 року 42,00 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. (а.с. 8-38, 127-151).

Договір складає анкета-заява ОСОБА_1 .., Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи банку(а.с. 13, 14, 15-38).

Відповідно до частини першої статті 626, статей 627 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Статтями 526 та 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до пункту 1.1.3.2.3 Умов і Правил надання банківських послуг банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті, а також інших умов обслуговування рахунків.

Відповідно до з частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частинами позики, що залишилися, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із письмових пояснень представника позивача, та наданих матеріалів справи вбачається надання позивачем відповідачці кредиту у виді встановленого ліміту на платіжну картку "Універсальна" у розмірі 4000.00 гривень, який 13.11.2013 було збільшено до 5600 грн, 23.11.2013 до 6600 грн, а 01.02.2014 - до 8100 грн., 03.04.2014 - до 8300 грн.. (а.с.12)

Позивачем не доведено факту надання відповідачці кредиту у розмірі 8938.80 грн., та не надано доказів на підтвердження такого факту. Зазначена сума значно перевищує розмір встановленого відповідачці кредитного ліміту за документами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З анкети-заяви від 16.01.2013 не вбачається доказів видачі кредитної картки, та зокрема не вказано строк її дії, відсутні відомості як про бажання відповідачки отримати картку, так і не зазначено про бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «універсальна».

Суд критично ставиться і до обрахування позивачем відсоткової ставки за наданим кредитом. З розрахунку заборгованості вбачається нарахування до сплати відповідачкою відсотків за користування кредитом за період з 29 жовтня 2013 року по 29 серпня 2014 року у розмірі 27.6 % на рік, за період з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року у розмірі 32,40 % на рік, за період 01 квітня 2015 року по 07 грудня 2017 року 42,00 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що не узгоджується з наказами банку та витягом з тарифів, відповідно до яких кредит надавався зі сплатою відсотків за користування кредитом - 2.5%, за тратами з 01.09.2014 - 2.9%, за тратами з 01.04.2015 - 3,6%, на місяць(а.с.8-12, 14).

А тому суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості суперечить умовам договору.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Матеріали справи свідчать, що банком була змінена відсоткова ставка двічі: 01.09.2014 та 01.04.2015. Проте, докази належного повідомлення боржника про зміну відсоткової стави, суду не надані.

З огляду на вищевикладене, аналізуючи та оцінюючи правовідносини, що склалися, норми права, що їх регулюють, всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами суму наданого кредиту, суму заборгованості, правильність її нарахування, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давність це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності встановлюється в три роки.

Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові(ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, які додані позивачем до позовної заяви, установлено позовну давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором тривалістю у п`ятдесят років.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в п`ятдесят років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, у заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Отже, в даному випадку слід виходити із загального строку позовної давності у три роки.

Із правової позиції Верховного суду України у справі № 6-154цс15 від 30.09.2015 слідує, що перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення права особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов`язання.

Оскільки останній платіж відповідачки у сумі 500 грн., згідно розрахунку заборгованості за договором, сплачено 06.03.2015, то початок позовної давності суд починає обраховувати починаючи 07.03.2015. Позовна заява була подана 08.02.2018, тобто в межах строку позовної давності.

За такого, підстав для застосування позовної давності суд не вбачає.

Крім того застосування позовної давності є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, однак в даному випадку, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в зв"язку з його безпідставністю.

Керуючись статтями 7-10, 13, 141, 263-265, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Головуючий суддя О.В.Замега