Ухвала суду № 82605688, 25.06.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/546/19

Провадження № 2/161/1077/19

У Х В А Л А

про стягнення судових витрат

25 червня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Присяжнюк Л.М., за участю секретаря судового засідання Бортнюк А.В., розглянувши в у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача – адвоката Ходачинської Юлії Юріївни про розподіл судових витрат у цивільній справі №161/546/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про виселення з житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В :

11 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про виселення з житлового приміщення.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , про виселення з житлового приміщення – залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

21 травня 2019 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача – адвоката Ходачинської Юлії Юріївни про розподіл судових витрат у даній справі, оскільки відповідач понесла витрати у зв`язку з наданням правничої допомоги адвокатом у розмірі 3 600,00 грн.

В судове засідання для розгляду вказаної заяви сторони не прибули.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частинами п`ятою та шостою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Надаючи оцінку обґрунтованості дій позивача в даному провадженні суд зауважує, що провадження у справі тривало більше 3-х місяців, судом у кожне судове засідання викликався відповідач, а також були здійсненні заходи щодо підготовки справи до розгляду, зокрема витребувано відповідну технічну документацію у КП «Волинське обласне БТІ». Також судом розглядалося клопотання позивача про зупинення провадження у справі у задоволенні якого було відмовлено. в судовому засіданні представнмик позивача пояснювала, що даний позов заявлено з тих підстав, щоб дійзнатися про наявність відповідних документів, що стверджується звукозаписом судового засідання.

Також суд зауважує, що фактичним предметом спору у даному випадку було виселення відповідача з належного їй на праві власності в порядку спадкування житлового приміщення, отже предмет спору стосувався конституційного (ст.47 Конституції України) та конвенційного (ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) права особи на житло, у зв`язку з чим він не був визнаний судом малозначним за критерієм значенням справи для сторін, який наведений у п.2 ч.3 ст. 274 ЦПК України, та розглядався в порядку загального позовного провадження.

Крім того, оскільки провадження за справою закінчилося, суд вважає за можливим викласти свою думку, що з точки зору судової практики, позов про виселення власника майна з його житла є малоперспективним для позивача, з огляду на недоторканість та непорушність права приватної власності.

Таким чином, пред`явивши до відповідача позов, предмет якого мав велике значення для відповідача, оскільки стосувався права особи на житло, провівши ряд підготовчих дій для призначення судового розгляду, змусивши відповідача звертатися за правовою допомогою до адвоката, а в подальшому відкликавши позов, позивач діяв необґрунтовано в розумінні ч.5 ст.142 ЦПК України, а отже, керуючись загальними засадами справедливості та розумності, з позивача слід стягнути на користь відповідача судові витрат у вигляді понесених витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення цих витрат, суд бере до уваги лише документи про здійсненні витрати, які були подані під час провадження у справі (а.с.49, 50-52, 57, 58, 59, 82-86).

Подані представником відповідача 21 травня 2019 року документи, а саме акт виконаних робіт та квитанція на 1 000,00 грн. до уваги не беруться, оскільки вони подані з порушенням строку, зазначеного у ч.8 ст.141 ЦПК України.

З наданих суду під час провадження у справі документів, зокрема з актів виконаних робіт та квитанцій до прибуткового касового ордера, слідує, що загальна сума сплачених відповідачем за послуги адвоката коштів становить 2 600,00 грн.

Оскільки ні під час провадження у справі, ні під час вирішення цієї заяви позивач не заявила суду клопотання про зменшення розміру цих витрат, суд дійшов висновку, що їх слід стягнути .

Керуючись ст.142 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву представника відповідача – адвоката Ходачинської Юлії Юріївни про розподіл судових витрат у цивільній справі №161/546/19 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 600,00 грн. (дві тисячі шістсот гривень) в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні решти вимог заяви – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 15 днів з дня її підписання.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк