Рішення № 82605584, 05.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 червня 2019 р. справа № 120/844/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка В.О.,

представника позивача: Балтака Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

12.03.2019 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказала, що 02.07.2018 року, у зв`язку із досягненням 58 років 6 місяців, маючи право на призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону Укра їни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, звернулась до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із зая вою про призначення пенсії за віком, як особа, яка має страховий стаж не менше 25 років. 05 лютого 2019 р. ГУ ПФУ у Вінницької області прийняло рішення № 285/11-32-3/03 про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії за віком.

Відмова мотивована тим, що довідки надані позивачкою для зарахування страхового стажу видані на тимчасово окупованих територіях всупереч законодавству України, а тому відсутні підстави для зарахування до страхового стажу, трудового стажу, визначеного в довідках №12-07/0335, №12-07/0336, № 12-07/0338 від 09.10.2015 року.

Позивачка вважає, рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за віком протиправ ним, таким що порушує її законні права та інтереси, що і стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійно го фонду України у Вінницької області від 05.02.2019 р. № 285/11-32-3/03 про відмову у призначені їй пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницької об ласті повторно розглянути заяву позивачки від 02.07.2018 р. та прийняти рішення про призначення пенсії за віком з урахуванням наданих архівних довідок від 09.10.2015 р. №12-07/0336 та від 09.10.2015 р. № 12-07/0338 з приводу періодів її роботи у 1988 р. та 1991 р. у колгоспі ім. 19 партз`їзду Красногвардійського району.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому проваджені на 17.04.2019 року. Крім того, даною ухвалою надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року відкладено розгляд справи на 14.05.2019 року в судове засідання з викликом учасників справи..

Ухвалою суду від 14.05.2019 року замінено первісного відповідача у справі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на належного відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Відкладено судове засідання на 05.06.2019 року.

04.06.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 29837), у якому заперечили щодо позовних вимог. Вказали, що позивачці не були зараховані періоди роботи, згідно трудової книжки, оскільки записи в трудовій книжці внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників:

- період роботи в колгоспі ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району», оскільки за 1988 рік в трудовій книжці містяться виправлення в кількості відпрацьованих трудоднів;

- період роботи в колгоспі ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району», оскільки за 1991 рік - виправлено рік;

- на посаді експедитора торгового відділу в ПП «Юта А» з 24.03.2002 року по 12.04.2005 рік, оскільки відсутні дані в індивідуальній відомості про застраховану особу.

Для зарахування страхового стажу згідно довідок №12-07/0335, №12- 07/0336, №12-07/1337, №12-07/0338 від 09.10.2015 року відсутні підстави, оскільки дані довідки видані на тимчасово купованій території всупереч законодавству України. Додаткових уточнюючих довідок до Управління не надходило.

Таким чином, загальний стаж ОСОБА_2 склав 22 роки 05 місяців 23 дні, чого недостатньо для призначення пенсії позивачці. Виходячи з наведеного, на думку відповідача, управління діяло правомірно. З урахуванням вищезазначеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.06.2019 року представник позивачки підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у відсутність відповідача, заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, на підставі доводів викладених у відзиві на позов (вх. № 29835 від 04.06.2019 року).

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

02.07.2018 року позивачка звернулась до відповідача із заявою №6556/3084/5648 про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», додавши до заяви наступні документи:

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт серії НОМЕР_1 ; трудову книжку б/н від 31.07.1978 р. РОС №1376746; диплом про навчання А№658145; довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р. №12-07/0338 від 09.10.2015 року, №12-07/0339 від 09.10.2015 р.; довідки про прийняття на роботу від 09.10.2015 року №12-07/0336, №12-07/0337, №12-07/0335; свідоцтво про народження дитини №111-СТ№440351, №111-ТО№351576; свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 .

05 лютого 2019 р. Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці прийнято рішення № 285/11-32-3/03 про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії за віком. Відповідно до абзацу другого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), починаючи з 01.01.2018 р. на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу: зокрема з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: зокрема - 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно поданих документів, страховий стаж заявниці складає 23 роки 6 місяців 6 днів, що є недостатнім для права на призначення пенсії за віком.

При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки, оскільки записи в трудовій книжці внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників:

- період роботи в колгоспі ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району за 1988р. - наявні виправлення в кількості відпрацьованих трудоднів;

- період роботи в колгоспі ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району за 1991р. - виправлено рік;

- на посаді експедитора торгового відділу в ПП «Юта А» з 24.03.2002р. по 12.04.2005р. - відсутні дані в індивідуальній відомості про застраховану особу.

Також, відповідачем не зарахований даний період до страхового стажу, оскільки довідки про підтвердження періодів роботи №12-07/0335, № 12-07/0336, №12-07/1337 та №12-07/0338 від 09.10.2015 р. видані на тимчасово окупованій території, що суперечить законодавству України. З огляду на що, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, судом вставлено, що на підтвердження стажу роботи у колгоспі ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району» позивачкою надано відповідачу архівні довідки Адміністрації Ленінського сільського поселення Красногвардійського району Республіки Крим :

- №12-07/0335 від 09.10.2015 року про реорганізацію колгоспу ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району»;

- №12-07/0336 від 09.10.2015 року про відпрацьовані трудодні за період з 1984 р. по 2000 р.;

- №12-07/0337 від 09.10.2015 року про відпрацьовані трудодні за період з 2000 р. по 2001 р.;

- №12-07/0338 від 09.10.2015 року про заробітну плату ОСОБА_2 за період з 1985 р. по 1989 р.;

- №12-07/0339 від 09.10.2015 року про заробітну плату ОСОБА_2 за період з 2000 р. по 2001 р.

Вважаючи відмову відповідача в призначенні пенсії за віком протиправною, позивачка звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” врегульовано Порядком. За змістом пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Так, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку).

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пунктів 1 та 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із вимогами пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З наведеного слідує, що уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Як встановлено судом, для підтвердження стажу роботи у колгоспі ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району» у період з 1984 р. по 2001 р. позивачкою надавались відповідачу архівні довідки Адміністрації Ленінського сільського поселення Красногвардійського району Республіки Крим: №12-07/0336, №12-07/0337, №12-07/0338, №12-07/0339 від 09.10.2015 року про місце роботи, про заробітну плату та про мінімуми відпрацьованих трудоднів ОСОБА_2 за відповідні періоди.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо неможливості врахувати подані позивачем документи для зарахування до страхового стажу, що обчислюється під час визначення права на призначення пенсії, в зв`язку з тим, що вони видані органами, їх посадовими особами чи службовими особами, створеними, обраними чи призначеними на тимчасово окупованій території всупереч діючому законодавству України, а тому такі документи є недійсними і не можуть бути враховані, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року №1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Судом встановлено, що довідки про заробітну плату позивачки видані Адміністрацією Ленінського сільського поселення Красногвардійського району Республіки Крим.

На переконання суду, те, що архівні документи залишились на окупованій території, з урахуванням того, що період роботи позивачки з 1984 року по 2001 рік, не визнається відповідачем та не врахований ним до загального страхового стажу, в даному випадку не може бути підставою для позбавлення права ОСОБА_2 на призначення пенсії та врахування отримуваної заробітної плати в цей період.

Положення Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, на який посилається відповідач, дають підстави для висновку, про те, що вказаний нормативно-правовий акт жодним чином не скасовують, не обмежують і не звужують закріплені Конституцією України гарантії, права чи свободи позивачів стосовно здійснення соціальних виплат, а лише встановлюють особливий порядок (механізм) реалізації державної політики, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Таким чином, позивачкою було представлено належні та достатні документи для прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення про призначення їй пенсії за віком, з урахуванням показників заробітної плати за період роботи у колгоспі ім. 19 партз`їзду «Красногвардійського району» у період з 1984 р. по 2001 р.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці від 05.02.2019 р. № 285/11-32-3/03 про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії за віком з урахуванням наданих архівних довідок від 09.10.2015 р. №12-07/0336 та від 09.10.2015 р. № 12-07/0338 з приводу періодів її роботи у колгоспі ім. 19 партз`їзду Красногвардійського району є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, з метою належного захисту порушених прав позивачки є необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницької об ласті повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.07.2018 р. та прийняти рішення про призначення пенсії за віком.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці від 05.02.2019 р. № 285/11-32-3/03 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницької об ласті повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.07.2018 р. та прийняти рішення про призначення пенсії за віком.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлене 10.06.2019 року.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37979905).

Суддя Дончик Віталій Володимирович