Рішення № 82604969, 19.06.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/660/19

Провадження № 2/480/542/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В.

за участю секретаря Куртась К.В.,

розглянувши 19 червня 2019 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 — ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

12.04.2019 року представник позивача ОСОБА_1 — ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

11.06.2019 року представник ОСОБА_5 подав уточнену позовну заяву від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги представник позивачів обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є співвласниками квартири АДРЕСА_2 . Квартира належить вказаним особам на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.07.1994 виданого радгоспом «Радсад».

Згідно довідки Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області вих. № 1677-03-07 від 14.11.2018 у квартирі зареєстровані ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідачі в квітні 2017 року добровільно звільнили квартиру, забравши особисті речі.

Як зазначено в позові відповідачі витрат по утриманню квартири не несуть, у квартирі не проживають, добровільно залишили її, а також забрали всі особисті речі.

У подальшому співвласники квартири мають намір здійснити відчуження квартири. Прописка у квартирі сторонніх осіб ускладнить, а то й унеможливить її відчуження.

Посилаючись на ці обставини представник позивачів вважає, що відповідачі втратили право користування жилим приміщенням.

В судове засідання представник позивачів не з`явився. При цьому представник подав заяву про підтримання позову, в якій клопотав про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в судове засідання також не з`явилися, надавши письмову заяву про визнання позову, в якій одночасно клопотали про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився без поважних причин. Про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином. Відзив на позов не подавав.

Дослідивши письмові докази по справі, суд находить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачі є власниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с. 4,5)

Відповідно акту про фактичне не проживання громадян від 05.04.2019 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але за даною адресою фактично не проживають з 2017 року. (в.с. 8)

Згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію та місце проживання УДМС України в Миколаївській області відповідачі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 37-39)

Проаналізувавши встановлені по справі обставини і визначені відповідно до них правовідносини суд виходить з такого.

Ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. При цьому ст. 13 ч. 1 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як вказано в постанові Верховного суду від 16 листопада 2016 року, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

З аналізу наведених доказів також слідує, що відповідачі фактично не проживають в спірному жилому приміщенні з власної волі.

В судовому засіданні також не виявлено визначених ст. 71 ч. 3 ЖК України підстав, згідно яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Згідно ст. 206 ч.4 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Заява відповідача про визнання позову, яка подана до суду, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, оскільки відповідачі без поважних причин не проживають в жилому приміщенні більш ніж шість місяців, та фактично визнали це підтвердивши своїми письмовими заявами то на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України їх слід визнати такими, що втратили право користування належним позивачу жилим приміщенням.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 19, 89, 142,258,259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов представника позивачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 – задовольнити.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Повернути представнику позивачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанцій про сплату від 03.06.2019 року, в сумі 1152,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г. В. Терентьєв

19.06.2019