Рішення № 82604625, 25.06.2019, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/422/19-ц

2/468/249/19

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання – Рижньової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/422/19-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору дійсним та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та відповідачем ОСОБА_1 18.11.2018 року було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193. Вказаний договір був укладений в електронній формі шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті позивача і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору.

За умовами договору позивач 18.11.2018 року перерахував відповідачу через платіжну систему Liqpay грошові кошти в сумі 2649 грн.

Строк користування кредитом був визначений до 17.12.2018 року.

Станом на 20.03.2019 року відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитом в сумі 8092,80 грн., з яких: 2649 грн. – заборгованість за кредитом; 1470,30 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2649 грн. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 1324,50 грн. – заборгованість за пенею.

Після надання кредиту позивач отримав від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, акт про правопорушення на ринку фінансових послуг від 28.02.2019 року №173/16-5/15, відповідно до якого позивач надав відповідачу послугу не на підставі договору, оскільки акцептування пропозиції було здійснене без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі.

У зв`язку з цим позивач просив визнати на підставі ч.2 ст. 218 ЦК України дійсним договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року та стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в сумі 8092,80 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 02.05.2019 року відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 30.05.2019 року.

Від відповідача 13.05.2019 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вважаючи вимоги позивача безпідставними та недоведеними факти укладення між сторонами кредитного договору та його підписання відповідачем, факти перерахування позивачем кредитних коштів. Відповідач разом з поданням відзиву подав клопотання про витребування у позивача додаткових доказів.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року на підставі клопотання відповідача витребувано у позивача запитувані в клопотанні докази.

11.06.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вказав, що відповідач погодив умови кредитного договору шляхом введення у відповідне поле отриманого ним за допомогою SMS одноразового ідентифікатора, що складався з набору цифр. Факт перерахування коштів відповідачу через систему Liqpay підтверджується карткою рахунку 3611 від 25.02.2019 року.

14.06.2019 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відзив, в яких відповідач заперечив акцептування ним пропозиції укласти договір, оскільки не отримувала коду та не водила його до відповідних полів, крім того, вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор в супереч ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» не має алфавітно-цифрової послідовності, а містить лише цифри. Надана позивачем картка рахунку 3611 не є первинним документом та не підтверджує факту перерахування позивачем грошових коштів відповідачу.

18.06.2019 року позивач на виконання ухвали суду від 30.06.2019 року надав копію договору №3145 про надання послуг у системі Liqpay, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Форза» 16.07.2018 року, та роздруківку з електронного файлу Log file щодо послідовності дій учасників електронної комерції.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову.

Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

З огляду на те, що належним чином повідомлені сторони заявили про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши наявні у справі матеріали (світлокопію паспорта відповідача; фото зображення особи з паспортом; світлокопію картки фізичної особи-платника податків; копію договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року; розрахунок заборгованості; картку рахунку 3611 за 18.11.2018 – 25.02.2019; копію повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 07.03.2019 року №1324/16-8; копію акту про правопорушення, вчинені ТОВ «Фінансова компанія «Форза», на ринку фінансових послуг від 28.02.2019 року №173/16-5/15; копію договору №3145 про надання послуг у системі Liqpay, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ФК «Форза» 16.07.2018 року; роздруківку з електронного файлу Log file), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 29.03.2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Форза» звернулося до суду з позовом про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193, укладеного в електронній формі між ТОВ «Фінансова компанія «Форза» та від імені відповідача ОСОБА_1 18.11.2018 року, за яким позивач перерахував кошти в сумі 2649 грн. на строк до 17.12.2018 року з умовою сплати процентів в розмірі 1,85 % на день.

На обґрунтування вимог про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року позивач посилається на положення ч.2 ст. 218 ЦК України, відповідно до яких якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

При цьому, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом на підставі тексту договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року та акту про правопорушення, вчинені ТОВ «Фінансова компанія «Форза», на ринку фінансових послуг від 28.02.2019 року №173/16-5/15 встановлено, що вказаний договір не відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийнятті пропозиції про укладення договору не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За такого, вказаний вище договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а, отже є нікчемним відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати дійсним вказаний договір, саме як договір фінансового кредиту.

Відповідно до ст. 1 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

За такого, істотними умовами договору фінансового кредиту є розмір позики, строк її надання та розмір процентів за користування кредитними коштами.

Крім того, виходячи з того, що в договорі не вказано, що кредит надається на потреби пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, та виходячи з положень п. 2, 3 Договору, на вказаний договір поширюються положення Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до ст. 13 якого, договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

При цьому, положення ч.2 ст. 218 ЦК України, щодо можливості визнання дійсними правочинів, які укладенні усно та є недійсними згідно з законом при недотриманні письмової форми, є загальною нормою для відповідних правочинів, а положення ст. 1054-1055 ЦК України та ст. 1 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо форми та істотних умов кредитного договору є спеціальними нормами, що регулюють питання укладення кредитних договорів.

З аналізу ч.2 ст. 218 ЦК України слідує, що укладений з порушенням вимог закону щодо обов`язкової письмової форми правочин, можна визнати дійсним виключно за одночасного існування таких обставин:

1) вказаний правочин укладений, тобто у випадку, коли таким правочином є договір - відповідно до ст. 638 ЦК України сторони мають погодити всі істотні умови такого договору;

2) одна із сторін вчинила дію щодо виконання такого правочину;

3) інша сторона підтвердила вчинення такої дії, зокрема шляхом прийняття виконання правочину, тобто вчинила певні активні дії щодо підтвердження договору або прийняття його виконання.

За відсутності хоча б однієї з перерахованих вище обставин – неможливо визнати такий недійсний за законом правочин дійсним.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України наявність всіх трьох елементів має довести саме позивач, який ставить питання про визнання дійсним такого договору, укладеного з порушенням вимог щодо обов`язкової письмової форми.

Як вказано вище, істотними умовами кредитного договору відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України та ст. 1 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є розмір кредиту, строк його повернення та розмір процентів за користування ним.

За такого, для можливості застосування положень ч.2 ст. 218 ЦК України та визнання договору, який не був укладений в обов`язковій для даного виду договору письмовій формі, недостатньо лише доказу того, що кредитор передав кредитні кошти, необхідно довести, що сторони погодили й інші істотні умови (строк повернення кредиту та розмір процентів за користування ним), в протилежному випадку відсутні підстави для висновку про укладення договору, тобто погодження сторонами його істотних умов, оскільки визнати дійсним можливо лише договір на певних конкретно визначених істотних умовах. В разі ненадання відомостей про погодження всіх істотних умов певного виду договору неможливо визнати такий договір дійсним, оскільки він є неукладеним.

У випадку, який є предметом судового розгляду, позивачем не доведено, що сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, а текст договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року, як вказувалось вище, не є таким, що підписаний відповідачем в розумінні ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а, отже і не може бути письмовим доказом погодження ним істотних умов кредитного договору.

Позивачем також не доведено факту підтвердження відповідачем вчинення позивачем дії по виконанню кредитного договору, оскільки сам факт безготівкового переказу позивачем грошових коштів на рахунок не є доказом того, що відповідач погодив такий переказ та прийняв його, що відповідач категорично заперечує, а надані позивачем картка рахунку 3611 відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, що підтверджує переказ коштів, та, в першу чергу, не містить відомостей про переказ таких коштів на відповідний рахунок з конкретним номером, відкритий на ім`я відповідача, при цьому номери рахунків в договорі № 00018118193 від 18.11.2018 року та в картці рахунку 3611 відрізняються. Надана ж позивачем роздруківка з електронного файлу Log file стосується процедури укладення договору та взагалі не стосується питання оплат за кредитним договором.

За такого, відсутність доказів погодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору та доказів вчинення позичальником дій по підтвердженню виконання договору чи по прийняттю виконання від кредитодавця його частини обов`язків по договору не дає можливості визнати такий договір дійсним на підставі ч.2 ст. 218 ЦК України.

З аналізу положень п.6, 12 ч.1 ст.3, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» та вказаних позивачем роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що містяться за електронною адресою (https://www.nfp.gov.ua/ua/Holovni-podii/27162.html), слідує, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору – акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п.6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.

При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що особа відповідача була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, крім того одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір №00018118193 від 18.11.2018 року складається тільки з цифрової послідовності, що суперечить Закону України «Про електронну комерцію».

За такого, оскільки при укладенні договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року, для якого законом визначена обов`язкова письмова форма та який є недійсним за законом у разі недотримання такої форми, не була дотримана письмова форма та позивачем не доведена одночасна наявність всіх необхідних обставин для визнання його дійсним за ч.2 ст. 218 ЦК України, – вимоги позову про визнання договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року дійсним не можуть бути задоволені.

Суд не може погодитись з позицією представника позивача, викладеною в тексті позову та в поясненнях від 24.06.2019 року, що договір був укладений в письмовій формі за абз.3 ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом вчинення позичальником дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

В даному випадку договір № 00018118193 від 18.11.2018 року укладався в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Як вказувалось вище, за ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Крім того, як слідує з процитованих вище положень щодо визначення кредитного договору, визначення терміну фінансового кредиту, їх істотних умов та суті кредитного зобов`язання - такі договори на етапі їх укладення сторонами не потребують вчинення з боку позичальника будь-яких дій (конклюдентних дій), які б могли вважатись прийняттям пропозиції укласти електронний договір (наприклад перерахування коштів за товар, тощо).

За такого, прийняття пропозиції на укладення кредитного договору в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції можливе виключно шляхом надсилання позичальником відповідного електронного повідомлення або шляхом заповнення позичальником формуляра заяви (форми), які містять істотні умови кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

При цьому, як вказано вище, в позові позивач просить стягнути з відповідача заборгованість саме у зв`язку з укладенням кредитного договору, яка окрім суми кредиту складається з нарахованих процентів та пені, а не про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Натомість оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року, то відсутні і підстави для стягнення заборгованості за даним кредитним договором.

У зв`язку з цим, в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00018118193 від 18.11.2018 року та про стягнення заборгованості за вказаним договором в сумі 8092,80 грн. - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» (місцезнаходження: вул. Вікентія Хвойки, 15/15 м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 41762679);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене 25.06.2019 року.

суддя: