Рішення № 82604528, 10.06.2019, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/2164/18 Провадження № 2/478/105/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року. смт Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого – судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Коваленка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області та ОСОБА_3 про тлумачення заповіту в частині спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В:

27.12.2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, згодом 04.04.2019 року, до проведення підготовчого судового засідання, подала заяву про зміну предмету позову до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області та ОСОБА_3 в якій просила: здійснити тлумачення заповіту, посвідченого 05.12.2007 року Беспалько Світланою Іванівною, секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, реєстровий №226, відомості про який було внесено до Спадкового реєстру відповідно до витягу про реєстрацію №13775299 від 25.03.2008 року, від імені ОСОБА_4 , відповідно до якого земельну ділянку площею 13,03 гектарів, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області він заповів ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що 11.12.2018 року приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області – Рожко О.О. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні зв`язки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рівні діда та онуки, та наявністю спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту, а тому тлумачення заповіту, допоможе їй (позивачу) узаконити своє право власності на належну померлому ОСОБА_4 земельну ділянку.

Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечив відносно наведених позивачем обставин, зазначив про відсутність у спадкодавця та позивача родинних зв`язків на рівні дідуся та онучки. Вважає, що в супереч закону, позивач на власний розсуд тлумачить волю спадкодавця на свою користь, вважає, що він (відповідач) єдиний спадкоємець першої черги після смерті батька - ОСОБА_4 .

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином про час і місце слухання справи, її представник в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про час і місце слухання справи, його представник в судовому засіданні заперечив відносно наведених представником позивача обставин, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, 12.03.2019 року подав письмову заяву про проведення судового розгляду справи у відсутністю представника третьої особи, проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що працює в.о. старости с. Миколаївка, раніше працювала на посаді секретар виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області. У 2007 році ОСОБА_4 звернувся до селищної ради, щоб скласти заповіт, яким заповідає своє майно своїй онучці і з його слів заповіт було складено. Вона знала, що ОСОБА_4 проживав однією сім`єю без реєстрації з ОСОБА_6 що є бабусею позивача ОСОБА_2 , яку ОСОБА_4 з дитинства вважав за свою онучку. Вона до школи проживала з ними. Після складання зазначеного заповіту ОСОБА_4 щодо складання іншого заповіту до сільської ради не звертався.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що є рідною бабусею позивача ОСОБА_2 З ОСОБА_4 проживала однією сім`єю як чоловік і жінка більше 27 років і позивач народилась за час їх сумісного проживання. Вона до школи проживала з ними, а коли пішла до школи приїжджала до них на канікули. ОСОБА_4 за життя називав її онучкою, мав її за рідну і сам склав на неї заповіт, про що позивач узнала пізніше.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що є сусідом ОСОБА_6 , яка проживала з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік і жінка близько 28 років. ОСОБА_2 є рідною онукою ОСОБА_6 , але ОСОБА_4 теж вважав її рідною онучкою. З народження вона проживала у них, а коли пішла до школи і переїхала в місто, то постійно приїздила до них в гості. У них були гарні відносини, ОСОБА_4 любив ОСОБА_2 як рідну онучку, хоча вона не є його ріднею. Батьком ОСОБА_2 є ОСОБА_8 .

Вислухавши представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У державному акті на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №562, виданого 26.08.2003 року Казанківською районною держадміністрацією громадянину України ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 .04.2003 року №101, де зазначено, що йому передано у приватну власність земельну ділянку, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, площею 13.03 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За заповітом ОСОБА_4 від 05.12.2007 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Беспалько С.І., спадкоємцем на земельну ділянку, площею 13.03 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 , виданого 26.08.203 року Казанківською районною держадміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №562 за заповітом є внучка ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №96 від 12.04.2018 року).

Статтями 1233, ч.1 ст.1235, 1254 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Заповіт ОСОБА_4 від 05.12.2007 року, посвідчене секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Беспалько С.І., не скасований повністю або в частині. Внаслідок смерті ОСОБА_4 , за заповітним розпорядженням, відкрилася спадщина на спадкове майно - земельну ділянку площею 13.03 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом спадкодавця ОСОБА_4 відповідно до ч.1 ст.12323 ЦК України, так як право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1256 ЦК України встановлено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Загальним правилом тлумачення заповітів є тлумачення його самими спадкоємцями, а лише за наявності між ними спору - судом. Тлумачення заповіту має на меті усунення незрозумілостей у буквальному змісті заповіту, при цьому повинна забезпечуватись найбільш повна реалізація не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця. Потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання. При тлумаченні заповіту аналізується як буквальне значення слів і понять, так і мета заповіту, сутність кожного із положень, викладених у заповіті, ураховуються інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 1225 та статтею 1233 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Для визначення справжньої волі спадкодавця за заповітом ОСОБА_4 необхідно брати до уваги мету правочину, подальшу його поведінку (ч.4 ст.213 ЦК).

У статті 1236 ЦК України зазначено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Виходячи з аналізу положень норм ст.ст.213, 1256 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання у спадкоємців, має суперечливий характер, у зв`язку з чим необхідно уточнити його зміст. При цьому, частина 3 статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину. При тлумаченні заповіту не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

У заповітному розпорядженні ОСОБА_4 від 05.12.2007 року, посвідченому секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області Беспалько С.І., зазначено, що земельну ділянку, площею 13.03 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області та належить йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1 , виданого 26.08.203 року Казанківською районною держадміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №562 він заповідає своїй внучці ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_2 не може іншим шляхом, підтвердити волю спадкодавця ОСОБА_4 про її спадщину, як спадкоємця за заповітом, як шляхом тлумачення заповіту судом.

Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.

Встановлені судом обставини, що підтверджуються письмовими доказами, обґрунтовують та підтверджують волю спадкодавця за заповітним розпорядженням ОСОБА_4 на те, щоб спадкоємець ОСОБА_2 успадкувала після його смерті земельну ділянку, площею 13.03 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

При встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_2 до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області та ОСОБА_3 про тлумачення заповіту в частині спадкового майна, - підлягають задоволенню, як обґрунтовані.

Враховуючи викладе, керуючись ст.ст.141, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області та ОСОБА_3 про тлумачення заповіту в частині спадкового майна - задовольнити повністю.

Здійснити тлумачення заповіту, посвідченого 05 грудня 2007 року Беспалько ОСОБА_9 , секретарем виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, зареєстрованого в реєстрі №226, відомості про який було внесено до Спадкового реєстру відповідно до витягу про реєстрації №13775299 від 25.03.2008 року, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1 , виданого 26 серпня 2003 року Казанківською районною державною адміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №562, земельну ділянку площею 13,03 гектарів, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Казанківського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: