Ухвала суду № 82604204, 19.06.2019, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/229/18

Ухвала

Іменем України

19.06.2019 року м. Калинівка

Слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,

за участю секретаря Олійник Т.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Жукова В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бартоша А.В. про арешт майна, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020160000636 від 14.10.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, погоджене прокурором Калинівської місцевої прокуратури Федонюком В.О.,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2019 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бартоша А.В. про арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 шляхом заборони його відчуження і продажу, з метою забезпечення відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення та відшкодування шкоди завданої потерпілій юридичній особі у разі задоволення цивільного позову.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 , будучи головою ФГ «Корделівка» з весни 2013 року по грудень 2017 року (точну дату та час під час досудового слідства встановити не представилось можливим), не дотримуючись ст. 14 Конституції України, всупереч вимогам ст. ст. 116-126 Земельного кодексу України та статей 6, 13-20 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, що земельні ділянки перебувають у законному володінні ФГ «Україна», за допомогою сільськогосподарської техніки та осіб, які не діяли як співвиконавці злочину, оскільки були переконані в законності виконання вказаних робіт, вчинив самовільне зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 , НОМЕР_21 , НОМЕР_22 , загальною площею 50,344 га приватної форми власності, віднесених до земель категорії сільськогосподарського призначення, які розміщуються на території Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - вирощування соняшнику, кукурудзи та ріпаку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, ОСОБА_1 діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного наміру щодо отримання матеріального прибутку у період з весни 2013 по грудень 2017 р.р. (точну дату та час під час досудового слідства встановити не представилось можливим), зловживаючи повноваженнями голови фермерського господарства, надавав усні протиправні доручення особам (які не діяли як співвиконавці злочину, оскільки були переконані в законності виконання вказаних робіт) проводити передпосівну обробку ґрунту зазначених земельних ділянок - культивацію, посів сільськогосподарських культур на них, внесенню добрив, а також оброблення міжрядь посівів культиваторами для знищення бур`янів, розпушування ґрунту та збір урожаю, а ті в свою чергу, будучи переконаними у законності розпоряджень голови ФГ «Корделівка» та достовірно не знаючи про відсутність належних правових підстав ФГ «Корделівка» використовувати земельну ділянку та здійснювати на ній сільськогосподарські роботи, виконувати їх та використовувати сільськогосподарську техніку, проводили зазначені сільськогосподарські роботи.

Тим самим, ОСОБА_1 здійснив самовільне зайняття земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами загальною площею 50,3440 га, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

Відповідно до методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р., розрахунку Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Калинівського, Літинського, Козятинського та Хмільницького районів, а також м. Козятин і м. Хмільник, Пасічника Ю.М. та Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Макогона Ю.В., розмір шкоди заподіяної ФГ «Україна» внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 50,3440 га, склав 86493,300 грн., що підтверджується висновком судової економічної експертизи №4251/18-21 від 22.11.2018.

ОСОБА_1 02.05.2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Потерпілою юридичною особою ФГ «Україна» подано цивільний позов для відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на суму 2 355 476,00 гривень.

Відповідно до відповіді на запит №31/2-4194 «Про надання інформації» з Територіального сервісного центру № 0541 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області від 06.12.2018 року, за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані наступні транспортні засоби:

-«ВАЗ 2107», 1992 року випуску, дата реєстрації 31.07.1999 рік;

-«ГАЗ-САЗ 35071», 1991 року випуску, дата реєстрації 24.03.2006 рік;

-«MAN 18.410», 2001 року випуску, дата реєстрації 06.11.2012 рік;

-«SCHMITZ SCS 24», 1998 року випуску, дата реєстрації 06.11.2012 рік;

Відповідно до даних, отриманих з Регіонального сервісного центру у Вінницькій області, за ОСОБА_1 крім іншого, зареєстровано право власності на автомобіль «ВАЗ 2107», 1992 року випуску, та автомобіль «ГАЗ-САЗ 35071», 1991 року випуску. Згідно відомостей веб-ресурсу «Авторіа» середньоринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ 2107», 1992 року випуску, становить 850 доларів США, що еквівалентно 22559 грн., а вартість автомобіля марки «ГАЗ-САЗ 35071», 1991 року випуску, становить в межах 2000 доларів США, що в еквіваленті становить 53030 грн. Таким чином, сумарна вартість обох, вищевказаних, транспортних засобів становить 75589 грн., що є співмірним із розміром матеріальної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1

Старший слідчий СВ Калинівського ВП ГУНП України у Вінницькій області Бартош А.В. в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання без його участі та без застосування засобів технічної фіксації. Заявлене клопотання підтримує.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Жуков В.П. в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував та в задоволенні клопотання слідчого просив відмовити в повному обсязі, так як зміст клопотання не відповідає ст.ст. 170-173 КПК України та слідчим не обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, у кримінальному провадженні, в рамках якого він просить накласти арешт на належне йому майно. Крім того, 14.06.2019 року ст.слідчим СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бартошем А.В. підозрюваному ОСОБА_1 було направлено повідомлення про завершення досудового розслідування, а тому будь-які слідчі дії після цього є незаконними.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області про арешт майна заперечував.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши клопотання та долучені до клопотання докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Як зазначено у ч. 3 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. 173 КПК України, повинен врахувати, зокрема правову підставу для арешту майна.

Зазначених вимог закону старший слідчий СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бартош А.В. в клопотанні про арешт майна, не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Старший слідчий СВ Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бартош А.В. в судове засідання не з`явився, в судовому засіданні не довів обставин необхідності накладення арешту на майно та в своєму клопотанні не навів жодних обставин, які б свідчили про те, що підозрюваним ОСОБА_1 може бути відчужене майно, на яке слід накласти арешт, чи вже були такі спроби.

Крім того, пунктом 3 ч.2 ст.283 КПК України передбачено, що формою закінчення досудового розслідування є звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Параграфом третім КПК України передбачено порядок звернення до суду з обвинувальним актом. Відповідно до ст.290 КПК України дана процесуальна дія розпочинається відкриттям матеріалів іншій стороні. Так, відповідно до ч.1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Крім того, з доданої під час розгляду клопотання про арешт майна захисником підозрюваного ОСОБА_1 - адвокатом Жуковим В.П. копії повідомлення ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування № 4238/218 -2019 від 14.06.2019 року вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12017020160000636 від 14.10.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, завершено, а зібрані під час розслідування докази є достатніми для складання обвинувального акту.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законодавством підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Калинівського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Бартоша А.В. про арешт майна - відмовити.

Повний текст ухвали складено 21.06.2019 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Павленко І.В.