Рішення № 82603915, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/4014/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4014/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера Б; 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний альянс» (030150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139 літера Л; 03039, м. Київ, а/с 7)

Про стягнення 155 853, 05 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віейбі Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний альянс» простроченої заборгованості в розмірі 155 853, 05 грн, з яких: 98 797, 07 грн заборгованості зі сплати лізингових платежів, 25 264, 98 грн пені та 31 791, 00 грн 45% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором фінансового лізингу №180315-4/ФЛ-Ю-А від 15.03.2018 в частині внесення лізингових платежів з 09.07.2018 (4-й період лізингу) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний альянс» виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 155 853,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Віейбі Лізинг» без руху, встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Віейбі Лізинг» строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом: подання заяви з поясненнями щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; подання до суду письмової заяви з доданням до неї доказів відповідно до ст.91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

08.04.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній усунув недоліки встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.04.2019.

16.04.2019 суд відкрив провадження у справі, з огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України, без проведення судового засідання та виклику сторін, запропоновано сторонам надати докази по справі та повідомлено, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 16.05.2019.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 ГПК України, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139, літера Л.

Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0115065570190 отримав ухвалу суду від 16.04.2019 про відкриття провадження у справі 19.04.2019.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Приписами ч.2 ст. 178 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 15.03.2018 між позивачем, як лізингодавцем за умовами договору, та відповідачем, як лізингоодержувачем за умовами договору, було укладено Договір фінансового лізингу №180315-4/ФЛ-Ю-А (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Загальних умов до Договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладання Договору наведені в додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або законодавством).

Предметом лізингу відповідно до п. 4. Договору і додатку «Специфікація» є вантажний автомобіль МАЗ 6501С5-584-000, самоскид, 2018 року випуску, в кількості 1 шт., загальною вартістю предмету лізингу з ПДВ 1 841 000, 00 грн.

Розділом 5 Договору сторонами визначено основні умови лізингу та умови передачі: строк лізингу - 36 місяців, максимальний термін передачі, з врахуванням положень додатку «Загальні умови» - 09.04.2018, мінімальний строк для дострокового придбання - 13 місяців, гранична дата сплати авансового лізингового платежу - 12.03.2018.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізинговх платежів» до Договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2. Загальних умов до Договору).

Період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту (п. 2.1.8. Загальних умов до Договору).

Відповідно до п. 2.2. Загальних умов до Договору усі платежі за Договором лізингодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуванням корегування, вказаного в п. 2.5., 2.6. Загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7. - 2.9., 3.5. Загальних умов.

Авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до Договору), з врахуванням пункту 2.6. Загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом 3 банківських днів з моменту відправлення рахунку лізингодавцем (п. 2.3. Загальних умов до Договору).

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п. 2.4. Загальних умов до Договору).

Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (п. 10.1. Загальних умов до Договору).

Додатком «Графік сплати лізингових платежів» до Договору сторонами погоджено відповідний графік, у вигляді таблиці, із визначенням періодів лізингу, платежів (авансовий, черговий), сум відшкодування (комендації) частини вартості предмета лізингу, сум винагороди (комісії) та сум загального лізингового платежу.

15.03.2018 сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, якою, було викладено розділ 5 Договору в наступній редакції: строк лізингу - 36 місяців, максимальний термін передачі, з врахуванням положень додатку «Загальні умови» - 09.04.2018, мінімальний строк для дострокового придбання - 13 місяців, гранична дата сплати авансового лізингового платежу - 19.03.2018. Окрім того, вказаною додатковою угодою сторонам викладено в новій редакції Графік сплати лізингових платежів.

Відповідно до Акту прийому-передачі предмета лізингу в користування за Договором від 20.03.2018 лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: новий спеціалізований вантажний самоскид МАЗ, моделі 6501С5, 2018 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Відповідно до п. 2.1.7.1. Загальних умов до Договору числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25.07.2017. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14.08.2017. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

Як зазначає позивач, всупереч прийнятих на себе обов`язків по Договору, відповідач зобов`язання зі сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого з 09.07.2018 у відповідача виникла заборгованість по четвертому періоду лізингу в розмірі 98 797, 07 грн, в результаті чого останньому було також нараховано пеню та 45% річних за порушення грошового зобов`язання.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 98 797, 07 грн основної заборгованості, 25 264, 98 грн пені за період прострочення з 10.07.2018 по 27.03.2019 та 31 791, 00 грн 45 % річних ха період прострочення з 10.07.2018 по 27.03.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм ст. 292 ГК України та Закону України "Про фінансовий лізинг". Одночасно, відповідно до ст. 2 вказаного нормативно-правового акту відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг (ст. 806-809), найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов`язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

У ст. 11 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний прийняти предмет лізингу та користуватись ним відповідно до його призначення та умов договору.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг").

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято у лізинг предмет лізингу, про що сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі предмету лізингу в користування б/н від 20.03.2018. Разом з предметом лізингу також передано сервісну книжку, інструкцію з експлуатації, комплект державних номерних знаків, один комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісну карточку, автомобільний набір. У наведеному акті лізингоодержувачем підтверджено, що будь-які пошкодження предмета лізингу відсутні, предмет лізингу та його комплектація відповідають заявці лізингоодержувача та специфікації до Договору.

Під час розгляду спору відповідачем факту належного виконання позивачем свого обов`язку з передання предмету лізингу на підставі означеного вище акту заперечено не було.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2.2. Загальних умов до Договору усі платежі за Договором лізинг одержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Відповідно до п. 2.1.7.1. Загальних умов до Договору числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25.07.2017. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14.08.2017. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.

Таким чином, у відповідності до Графіку сплати лізингових платежів та Загальних умов до Договору, з врахуванням того, що Акт приймання передачі предмету лізингу підписаний сторонами 20.03.2018, строком сплати лізингових платежів є 9-те число кожного місяця в розмірі визначеному в графіку, так зокрема, строк сплати лізингового платежу по 1-му період лізингу повинен був бути виконаний 09.04.2018, по 2-му - 09.05.2018, по 3-му - 09.06.2018, по 4-му - 09.07.2018 і т.д.

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами Договору, графіку сплати лізингових платежів, який погоджено сторонами, суд дійшов висновку, що строк внесення відповідачем на рахунок позивача, зокрема лізингового платежу по 4-му періоду лізингу в розмірі 98 797,07 грн, настав.

Як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи довідки про нарахування та сплати лізингових платежів за Договором станом на 28.03.2019, відповідачем не здійснено сплату лізингового платежу по 4-му періоду лізингу в розмірі 98 797, 07 грн.

Отже, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, останнім свої обов`язки із внесення лізингових платежів здійснено належним чином не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість по вказаному періоду, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем належними і допустимими доказами, що станом на час розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті лізингових платежів по 4-му періоду лізингу на підставі Договору становить 98 797, 07 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 98 797, 07 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені у загальному розмірі 25 264, 98 грн, нарахованої за загальний період з 10.07.2018 по 27.03.2019, а також 45% річних у розмірі 31 791, 00 грн нарахованих за період з 10.07.2018 по 27.03.2019.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати лізингового платежу по 4-му періоду лізингу, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та відсотків річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 7.1.1. Загальних умов до Договору сторони погодили, що за порушення обов`язку з своєчасної плати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутись.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Згідно з п. 2.7. Загальних умов до Договору встановлено, що у разі, якщо лізингоодержувача прострочить сплату лізингових платежів (в т.ч. і сплату суми збільшення, передбаченої цим Договором), на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 45% річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв`язку з чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

Перевіривши розрахунки пені у сумі 25 246, 98 грн та 45% річних у сумі 31 791,00 грн, судом встановлено, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 98 797, 07 грн, сума пені в розмірі 25 264, 98 грн та сума 45% річних в розмірі 31 791, 00 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 2 337, 80 грн, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний альянс про стягнення 155 853, 05 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний альянс» (ідентифікаційний код 41045425, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 139, літера Л) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (ідентифікаційний код 33880354, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б) суму основного боргу в розмірі 98 797 (дев`яносто вісім тисяч сімсот дев`яносто сім) грн 07 коп., суму пені у розмірі 25 264 (двадцять п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн 98 коп., суму 45% річних в розмірі 31 791 (тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто одна) грн 00 коп. та суму судового збору у розмірі 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн 80 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко