Рішення № 82603523, 24.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2019 Справа № 905/759/19

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрсідагро” (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 14/1, кімн.511)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика” (85783, Донецька область, Волноваський район, с. Діанівка, вул. Миру, 1А)

предмет позову: стягнення суми заборгованості по сплаті пені, 3% річних та інфляційних втрат у сумі 72 535,38грн.

підстави позову: несвоєчасне виконання договору поставки №110518жм від 11.05.2018р. та рішення господарського суду Донецької області від 22.10.18 у справі №905/1322/18

Суддя Матюхін В.І.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрсідагро» до господарського суду Донецької області подано позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика» 72 535,38грн. (у позовній заяві позивачем допущена описка щодо загальної суми позову і помилково вона вказана як 75 535,38грн.), у тому числі:

· 54 320,55грн. – пені за прострочення платежів за період з 28.06.2018 по 22.11.2018;

· 4 602,33грн. – 3% річних за прострочення платежів за період з 28.06.2018 по 22.11.2018;

· 13 612,50грн. – інфляційних за період з 01.09.2018 по 22.11.2018.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду Донецької області суду від 22.10.2018р. у справі №905/1322/18 стягнуто з відповідача заборгованість 375 000,00грн. (вартість неоплаченого товару), 13 413,70грн. пені, 1 183,56грн. – 3% річних та 6 218,96грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору. У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем заборгованості у загальній сумі 395 816,22грн., ТОВ «Укрсідагро» нарахувало останньому пеню, 3% річних та інфляційні на суму боргу у загальній сумі 72 535,38грн. за період, який виник з моменту прийняття рішення до моменту стягнення приватним виконавцем суми заборгованості.

Ухвалою від 02.05.2019 відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача і вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до 20.05.2019 року.

Також визначено, що відповідач у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09-40год. 27.05.2019 року має право надати (надіслати):

· суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

· позивачеві - копію відзиву та доданих до нього документів.

Із урахуванням вимог ст.ст.166, 167, 251 ГПК України встановлено:

· позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відзиву, але не пізніше 09-40год. 03.06.2019 року;

· відповідачу строк для подання заперечення на відповідь - протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачем в строк для подання відзиву (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі) також подане не було.

Відповідач не заперечив проти позовних вимог, відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин не надав, у зв`язку з чим господарським судом справа на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області суду від 22.10.2018р. у справі №905/1322/18 стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСІДАГРО” 375 000,00грн. – вартість неоплаченого товару, 13 413,70грн. – пеня, 1 183,56грн. – 3% річних, 6 218,96грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині позову (щодо 25 000,00грн. основної заборгованості) закрито провадження у справі за відсутності предмету спору.

Також вказаним рішенням встановлено наступне;

«На виконання умов договору позивачем 12.05.2018 було поставлено на адресу відповідача макуху соєву у кількості 30 900кг на загальну суму 429 510,00грн., що підтверджується видатковою накладною №4 від 12.05.2018, підписаною обома сторонами без зауважень. З боку відповідача накладну підписала особа без зазначення її посадового становища.

Оплату товару відповідач мав здійснити не пізніше 22.05.2018.

Відповідачем в порушення п.6.1 договору та специфікації поставлений товару 21.05.2018 був оплачений частково, у сумі 29 510,00грн., що підтверджується довідкою позивача.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідачем на часткову оплату отриманого товару було перераховано позивачеві 25 000,00грн., у тому числі:

· 5 000,00грн. - 16.07.2018 плат. доруч. № 1694;

· 10 000,00грн. - 17.07.2018 плат. доруч. № 1715;

· 5 000,00грн. - 19.07.2018 плат. доруч. № 1752;

· 5 000,00грн. - 20.07.2018 плат. доруч. № 1787.

Неоплаченою залишається сума у розмірі 375 000,00грн..»

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України «обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом». Таким чином не підлягають доказуванню факти того, що:

- оплату товару відповідач мав здійснити не пізніше 22.05.2018;

- поставлений товару 21.05.2018 був оплачений частково, у сумі 29 510,00грн.;

- після звернення позивача з позовом до суду відповідачем на часткову оплату отриманого товару було перераховано позивачеві 25 000,00грн., у тому числі:

ь 5 000,00грн. - 16.07.2018 плат. доруч. № 1694;

ь 10 000,00грн. - 17.07.2018 плат. доруч. № 1715;

ь 5 000,00грн. - 19.07.2018 плат. доруч. № 1752;

ь 5 000,00грн. - 20.07.2018 плат. доруч. № 1787;

- неоплаченою станом на 22.10.2018р. залишалась сума у розмірі 375 000,00грн.

Позивач в позові зазначає, що вказане рішення було виконане приватним виконавцем Чернецьким Юрієм Дмитровичем, що підтверджується доданою позивачем до позовної заяви копією платіжного доручення №46 від 23.11.2018 про перерахування Чернецьким Юрієм Дмитровичем на користь позивача 395 816,22грн.

Згідно приписів ст.32 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець уповноважений зберігати кошти, цінні папери або інші цінності, що вилучаються у боржника за результатами вчинення виконавчих дій, для подальшої їх передачі стягувачу (ч.1). Приватний виконавець для здійснення діяльності зобов`язаний відкрити в державному банку окремі рахунки для: 1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам; 2) зарахування коштів виконавчого провадження; 3) зарахування винагороди.

04.04.2019 ТОВ «Укрсідагро» звернулось до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості по оплаті пені, 3% річних та інфляційних у загальній сумі 72 535,38грн., яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою заборгованості ТОВ «Укрсідагро» нарахувало останньому пеню, 3% річних та інфляційні на суму основної боргу у загальній сумі 72 535,38грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачене, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Ч.2 ст.343 Господарського кодексу України обумовлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

З огляду на часткове погашення суми заборгованості відповідачем під час розгляду справи, позивачем здійснене нарахування пені, 3% річних та інфляційних виходячи з сум заборгованості (основної), наявних після здійснення кожного наступного платежу. Згідно розрахунку в суму, на яку здійснювалось нарахування, позивач не включав пеню, 3% річних, інфляційні втрати і суму відшкодування витрат з оплати судового збору, стягнуті за рішенням суду (нарахування здійснювалось тільки на суму неоплаченого товару за договором).

Загальна сума пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 28.06.2018р. по 22.11.2018р. (включно) становить 54 339,73грн., позивачем заявлена менша сума, а саме – 54 320,55грн.

Загальна сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 28.06.2018р. по 22.11.2018р. (включно) становить 4 631,04грн., позивачем заявлена менша сума, а саме – 4 602,33грн.

Загальна сума інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період вересень 2018 - листопад 2018 становить 19 061,82грн., позивачем заявлена менша сума, а саме 13 612,50грн.

Зауважень щодо розрахунку здійснених нарахувань відповідачем не заявлено.

Відповідно до приписів ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно приписів ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем доказів сплати пені, 3% річних та інфляційних суду не надано, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати в межах встановлених законодавством, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.509, 525, 526, 610-612, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсідагро» до Приватного акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика» про стягнення 72 535,38грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика” (85783, Донецька область, Волноваський район, с. Діанівка, вул. Миру, 1А, код ЄДРЮОФОПГФ 30492941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСІДАГРО” (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд.20, код ЄДРЮОФОПГФ 41967466) 54 320,55грн. – пені за прострочення платежів за період з 28.06.2018 по 22.11.2018, 4 602,33грн. – 3% річних за прострочення платежів за період з 28.06.2018 по 22.11.2018, 13 612,50грн. – інфляційних за період вересень 2018 - листопад 2018, 1 921,00грн. на відшкодування витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 24.06.2019р.

Суддя В.І. Матюхін